Теоретичні та політичні передумови формування парадигми політичної модернізації
Анотація
Досліджено передумови формування парадигми політичиної модернізації. Теоретичні передумови (визнання політичної системи окремим об’єктом дослідження, пошук суб’єкта ініціювання модернізаційних процесів та оптимального співвідношення традиційних і сучасних цінностей у процесі реалізації реформ) сприяли появі наукових дискусій стосовно можливих шляхів здійснення модернізації. Політичні передумови (становлення національних політичних систем, зростання рівня політизації суспільства, розвиток ЗМІ, законодавче закріплення основних прав і свобод) актуалізували потребу конкретних систем у здійсненні структурно-змістовних перетворень для досягнення відповідного рівня сталого розвитку. Окреслені передумови лягли в основу формування класичних і перспективних моделей модернізаційної парадигми.
Завантаження
Посилання
Побережников И.В. Теория модернизации: основные этапы эволюции / И.В. Побережников [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elar.urfu.ru/bitstream/10995/2769/1/pristr-04-10.pdf.
История социологии в Западной Европе и США [Учеб. для вузов] / Ответ. ред. Г. В. Осипов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 576 с.
Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс / Под ред. М.С. Ковалевой [Пер. с англ. Л.А. Седова и А.Д. Ковалева]. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
Вебер М. История хозяйства. Город / М. Вебер. – Москва: «Канон-пресс-Ц», «Кучково поле», 2001. – 576 с.
Саломатин А. Основные направления модернизации политической системы / А. Соломатин // Электронный научный журнал «Наука. Общество. Государство». – 2013. – № 1 [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://esj.pnzgu.ru/salomatin13.1_13.
Баранов Н.А. Современная демократия: эволюционный подход / Н.А. Баранов. – СПб.: Балт. гос. техн. ун-т., 2007. – 208 с.
Цапф В. Теория модернизации и различие путей общественного развития / В. Цапф [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //
http://ecsocman.hse.ru/data/341/881/1216/002.ZAPF.pdf.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).