Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології"

ПЕРВЕРСІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ В УМОВАХ ГАЛЬМУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І ДЕДЕМОКРАТИЗАЦІЇ

Марина Володимирівна Шаповаленко — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Розглянуто зміни геополітичних центрів за умови сучасної геополітичної турбулентності та процеси фрагментації світового політичного порядку. Відзначено, що пандемія підсилила процес закриття державних кордонів. В умовах кризи сталих інститутів ліберальної демократії наочним доказом цієї кризи стала поява постдемократичності як явища та процесу еволюції «зразкових» демократій. Встановлено, що наслідком цього є перверсії політичних режимів «нових демократій», пострадянського простору зокрема. Посилилась нерівномірність економічного розвитку країн пострадянського простору та зросло розходження між цими державами щодо ставлення до різних геополітичних проектів. Зазначено, що політичні режими «нових демократій» перетворилися в режими конкурентного олігархату та неопатримоніалізму, посилився вплив певних олігархічних груп та їхніх представників. Це надало їм більше можливостей для домінування у владній ієрархії і подолання існуючих інституційних обмежень, що зрештою створило умови для створення режимів псевдодемократії. Виокремлено важливі риси псевдодемократій, які дозволяють олігархічним групам та авторитарним правителям офіційних політичних інститутів у пострадянських псевдодемократіях здійснювати контроль через поширеність патрональної політики.

Доводиться, що поступова демократизація відбувається кожного разу, коли суперники псевдодемократичних лідерів приходять до влади шляхом демократичних виборів, що псевдодемократичні лідери є авторитарними лідерами, зловживають державними ресурсами, щоб позбавити опозиції доступу до цих важливих ресурсів. Подібні перверсії виключають будь-яку можливість створення рівних умов для демократичної політичної конкуренції, завдяки якій опозиція може перемогти під час виборчих змагань.

ІДЕНТИЧНІСТЬ І ПОЛІТИКА ІДЕНТИЧНОСТІ: КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ФЕНОМЕНІВ КРІЗЬ ПРИЗМУ КОНСТРУКТИВІЗМУ

Яна Анатоліївна Сичова — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Розглянуто поняття ідентичності та політики ідентичності крізь призму конструктивістського підходу. З’ясовано, що в умовах глобалізації актуалізується питання національної ідентичності, механізмом захисту якої на рівні національних держав є формування та реалізація політики ідентичності.

Зазначено, що, попри відсутність у науці єдиного підходу до вивчення та аналізу ідентичності й політики ідентичності, конструктивістська парадигма є одним із найпотужніших сучасних інструментів дослідження означених феноменів. Висвітлено міждисциплінарний характер поняття ідентичності, його запозичення із соціальної психології та подальший розвиток у сфері політології, філософії, соціології.

Виявлено багатозначність поняття ідентичності. Висвітлено особливості феноменів ідентичності та політики ідентичності в теоріях дослідників-конструктивістів. Обґрунтовано дискурсивний характер ідентичності, зокрема національної. Визначено, що ідентичність постає як продукт недовговічних дискурсів, які перебувають у відношенні суперництва й борються за владу.

Підкреслено роль національних урядів у конструюванні ідентичності та реалізації відповідної політики. Визначено цілі інститутів влади в контексті політики ідентичності.

Обґрунтовано значення опозиції «Ми – Вони», «друг – ворог» у політиці ідентичності. Встановлено роль символів, ритуалів, масових церемоній у межах політики ідентичності, яка є складовою символічної політики. Доведено, що політика ідентичності базується на опрацюванні культурних смислів, зокрема історичних, географічних та інших даних, національної пам’яті, колективних міфів, а також на врахуванні специфічного контексту, що свідчить про сконструйований характер ідентичності та реалізації відповідної політики.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ЧИННИК ГЕОПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ

Наталія Анатоліївна Вінникова — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Висвітлено роль технологій штучного інтелекту (ШІ) у формуванні цифрового світового ладу. Проаналізовано загальносвітові тенденції політико-нормативного забезпечення розвитку та впровадження ШІ, розкрито особливості державних стратегій у цій галузі. Доведено, що наразі найпотужнішими акторами міжнародної системи у використанні ШІ є Сполучені Штати Америки та Китай. Завдяки інвестиціям, нормативно-інституційному забезпеченню та впровадженню ШІ технологій у сферу зовнішньої політики ці дві держави формують дуополію цифрового виміру світового порядку. Значущим фактором переваги США та КНР у просуванні штучного інтелекту є наявність транснаціональних техногігантів, як-от Google і Tencent та ін.

Зазначено, що європейські країни, насамперед ті, що входять до складу ЄС, об’єднує етико-спрямований підхід до виробництва та впровадження технологій ШІ. Утім вони поступаються США та КНР в інвестиційному й інфраструктурному забезпеченні розвитку технологій штучного інтелекту.

З’ясовано, що викликом для держав, які претендують на технологічне домінування в міжнародній системі, є доступ до даних. У цьому аспекті перевага на боці Китаю. Останній має не лише повномасштабний доступ до персональних даних своїх громадян, а й інтенсивно розвиває інструменти збору даних в інших державах, зокрема шляхом реалізації стратегії «Цифрового шовкового шляху».

Розкрито причиново-наслідкові зв’язки між впровадженням нових технологій і реконфігурацією геополітичного балансу сил в історичній ретроспективі. Обґрунтовано, що особливістю поточного етапу технологічного розвитку є те, що першість у впровадженні ШІ-технологій забезпечує перевагу лише в короткостроковій перспективі. На відміну від попередніх технологічних революцій, чинна характеризуються швидкістю адаптації та всебічним впровадженням ШІ і, таким чином, надає можливості загальносистемного впливу будь-якому актору міжнародних відносин, державного чи приватного сектора, що може різко змінити рівновагу сил на міжнародній арені.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ: СПРОБА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ

Микита Сергійович Шманатов — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Здійснена спроба концептуалізації дослідження впливу цифрових технологій у політиці. Проаналізовано сучасну наукову літературу на тему цифрових технологій у політиці, політичній комунікації та політичному паблік рілейшнз. Виділено підходи до постановки проблеми, а також виклики, з якими стикаються науковці у процесі дослідження цифрових технологій. Проведено аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової літератури.

Зазначаються фактори впливу на дослідження, особливості та виклики, які існують для науковців. Проведено комплексний аналіз робіт останніх років. Виділено основні напрями досліджень впливу цифрових технологій на політичні процеси. Зважаючи на їхнє вагоме значення, існує велика кількість досліджень, що висвітлюють питання з різних сторін, які мало пов'язані між собою. Через це проблематично сформувати їхнє предметне поле або цілісне бачення.

Розглянуто розробки вчених, присвячених впливу цифрових технологій на політичний паблік рілейшнз, політичну комунікацію, політичну участь, політичні процеси. Проведено аналіз робіт, присвячених політичному активізму, протестному руху, комунікації політичних партій. Розглянуто роботи, присвячені цифровізації зовнішньо та внутрішньополітичних процесів у державі. Проаналізовано поняття цифрової дипломатії та бюрократії. Виявлено, що існують складнощі на етапі визначення підходів до дослідження ролі цифрових технологій у політиці. Зазначається, які існують їх особливості на сучасному етапі. Проаналізовано роботи вітчизняних учених та актуальний стан питання. Здійснено спробу концептуалізації проблеми та визначено виклики, напрями, перспективи вивчення ролі цифрових технологій у політиці.

ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО В КОНТЕКСТІ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ПЕРСПЕКТИВ УКРАЇНСЬКИХ МІГРАНТІВ

Тетяна Василівна Панченко — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Розглянуто феномен подвійного (множинного) громадянства з точки зору інтересів громадян, передусім українських мігрантів, та держави – держави походження та держави проживання мігрантів. Узагальнено можливі ризики з позицій громадянина та потенційні загрози для держави.

Констатується, що попри багатоманітні загрози, множинне громадянства стає реальністю в умовах зростання міграційних потоків та народження феномену трансміграції, для якої властива побудова та підтримка різноманітних відносини, які повʼязують суспільства країни походження мігрантів з країнами їхнього проживання. Заради реалізації своїх прав, мігранти прагнуть до натуралізації, однак незручності та психологічні проблеми, пов’язані з відмовою від громадянства країни походження, зупиняють їх від цього кроку.

Доведено, що персональні переваги закордонних громадян від подвійного громадянства перевищують зацікавленість в ньому держав, однак заради контролю над міграційними процесами та реалізації прав і свобод мігрантів все більше сучасних держав легалізують множинне громадянство.

Розглянуто специфіку регулювання питань громадянства у Європейській конвенції про громадянство, українському законодавстві та українські законодавчі ініціативи щодо легалізації множинного громадянства. На прикладі Німеччини доведено, що у разі їх прийняття не усі закордонні українці зможуть скористатися перевагами подвійного громадянства, адже можливість його здобуття визначається також законодавством приймаючої держави. Продемонстровано, що можливість здобуття подвійного громадянство відкрита лише для українців, що народилися і виросли в Німеччині. Підкреслюється, що зміцнення позицій закордонних українців доцільно добиватися також іншими шляхами.

КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ УКРАЇНИ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Ольга Євгеніївна Філатова — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Культурна дипломатія досить нове поняття, проте являє собою потужний інструмент міжнаціональної та міждержавної комунікації. Через розгляд теоретичного та прикладного досвіду формування поняття культурної дипломатії з’ясовано її результативність як засобу лобіювання національних інтересів. Акцентовано увагу на існуванні елементів культурної дипломатії навіть в давніх цивілізаціях, що підтверджує ефективність даного інструменту «м’якої сили». Окреслено основні тенденції розвитку України як суверенного і повноправного актора на міжнародній арені. Визначено необхідність впровадження прогресивних методів дипломатії сучасною Українською державою для утвердження в геополітичному і культурному світовому просторі.

Розглянуто історичний досвід застосування культурної дипломатії для визначення ефективних форм і методів її застосування в процесі формування позитивного іміджу держави. Акцентовано увагу на досвіді багатьох сучасних європейських держав, особливо Франції, Німеччини, Великобританії, Польщі, а також США. З’ясовано, що наразі культурна дипломатія є важливим напрямком зовнішньої політики багатьох держав.

Прослідковано процес розвитку культурної дипломатії в Україні. Визначено основні етапи і ключові елементи державної політики в царині публічної дипломатії. Окреслено діяльність державних та громадських організацій в царині популяризації української культури, в середині країни та за її межами. Визначено умови для ефективної реалізації національних інтересів через культурні ініціативи – створення якісного контенту для експорту, продукту ефективної координації зусиль внутрішньополітичних, громадських сил та інших стейкхолдерів. Підкреслено, що для України культурна дипломатія, це «м’яка сила», стратегічний елемент зовнішньої політики, через яку можна знайти підтримку в інших країнах на суспільному рівні. Проте наразі державна стратегія розвитку культурної дипломатії лише формується, набуває нових форм, долучається до європейського досвіду.

ПРИВАТНІ ВІЙСЬКОВІ КОМПАНІЇ ТА «ПРИВАТИЗАЦІЯ» ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ У КОНТЕКСТІ ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО НАСИЛЛЯ

Олег Сергійович Олег Сергійович — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Розглядаються передумови появи приватних військовий компаній і приватних охоронних компаній та особливості їхнього функціонування в контексті демонополізації державного насилля. Висвітлено вплив встановлення монополії на застосування насилля в процесі формування держав сучасного типу (держав епохи Модерну). В історичній ретроспективі представлено причини формування державної монополії на застосування насилля, чинники, що сприяли посиленню королівської влади, зумовили централізацію державної влади та формування деперсоналізованих раціонально-бюрократичних державних інститутів. Проаналізовано роль війн у появі регулярних армій у контексті формування держав сучасного типу. Розглянуто вплив Холодної війни на появу приватних військових компаній та військових конфліктів низької інтенсивності, виявлено структурні передумови поширення приватних військових компаній як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Показано звʼязок між втратами державами монополії на застосування насилля та появою війн низької інтенсивності. Проаналізовано основні причини зникнення війн високої інтенсивності. Робиться висновок, що втрата державами монополії на застосування насилля не є константою, а є наслідком поширення війн низької інтенсивні, які з’являються через втрату переваг у веденні війн високої інтенсивності.

ТРАДИЦІЙНІ ОСНОВИ АФГАНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ

Марина Євгенівна Целуйко — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Розглянуто досвід побудови демократичного режиму в Афганістані у період з 2001 р. до завоювання влади Талібаном у серпні 2021 р. Акцент зроблено на висвітленні традиційних основ управління афганського суспільства, а також на тому, як вони втілилися в політичній системі, що мала демократичну структуру, встановлену Конституцією 2004.

Виділено основні традиційні владні центри в афганських територіальних спільнотах, які існують незалежно від державних інституцій та паралельно з ними. Розкрито сутність та механізм дії кожного з них. Підкреслено значення неформальних відносин та зв'язків, що становлять основу афганського суспільства та визначають статус людини у ньому. Як наслідок населення тяжіє не до ідей, а до сильних лідерів, що дозволяє останнім визначати політичний та соціальний клімат у країні. Визначено логіку виникнення та широкого існування традиційних владних центрів, таких як джирги, хани, маліки, польові командири, засновану на сприйнятті їх населенням як джерел стабільності та сили.

Показано вплив традиційних інститутів і відносин на функціонування центральної та місцевої політичної влади, їхній вплив на взаємовідносини між населенням та державними органами. Розглянуто процес засвоєння традиційними лідерами, як центрами влади, сучасних демократичних механізмів і засобів управління та використання їх в особистих інтересах. Відзначено поєднання традиційних інститутів управління з класичними демократичними інститутами, яке проявляється як у використанні традиційних управлінських форм без змін, так і в перенесенні традиційних форм лідерства та соціальних взаємин на сучасні політичні структури, що змінює суть демократичних інститутів. Крім цього відзначено існування неформальних традиційних структур, які дублюють офіційні функції, що говорить про слабкість державних інститутів.

МИТНА ДИПЛОМАТІЯ США

Олексій Анатолійович Баталов, Дар’я Русланівна Ращупкіна — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Досліджуються зміст та особливості поняття «митна дипломатія» на прикладі зовнішньополітичної діяльності митної адміністрації США, що проводить одну з найкращих митних дипломатій у світі. Наприклад, митна служба США відіграє важливу роль у забезпечення не тільки національної, а й транснаціональної економічної безпеки. Захист американських митних інтересів відповідними службами починається далеко від власне кордонів США. Тому дослідження досвіду митної дипломатії США, безумовно, має актуальність і для України.

Дається визначення поняття «митна дипломатія» через сукупність конкретних прийомів і методів. Розглядаються прийоми, методи та принципи митної дипломатії США, аналізуються основні положення Глобальної стратегії взаємодії Митної та прикордонної служби США. Перелічуються структурні підрозділи, відповідальні за здійснення американської митної дипломатії, визначаються їхні компетенції. Називаються посадові особи Митної та прикордонної служби США, відповідальні за реалізацію митної дипломатії. Окрему увагу приділено міжнародній співпраці США з державами-партнерами у митній галузі. Прикладом такої співпраці є багатостороння Угода про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА). Аналізується практика запровадження міжнародних проектів та ініціатив митними аташе США в інших країнах (наприклад, Ініціатива безпеки контейнерів). Розглянуто міжнародні програми навчання та підтримки методологічного та організаційно-технічного характеру, що проводяться для закордонних партнерських митних служб та відомств. Окремо відзначається важлива роль узгодження відносин між митними службами шляхом укладання міжнародних двосторонніх та багатосторонніх угод.

Зазначено, що міжнародне співробітництво в митній сфері має важливе значення для вирішення глобальних проблем світу. Так, зміцнення співробітництва митної адміністрації США з країнами-партнерами, агентствами і торговими групами сприяє забезпеченню транснаціональної безпеки, ефективній торгівлі, подорожам, поширенню інформації, тощо.

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ СФЕРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ПАЛІАТИВНОЇ ДОПОМОГИ ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ У СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (2020 Р.)

Олександр Олександрович Вольф — Wed, 29 Dec 2021 00:00:00 +0000

Встановлено, що у парламентських виборах у Словацькій республіці (у лютому 2020 р.) взяли участь 25 партій. До парламенту Словацької республіки увійшли такі партії: Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti (OĽANO), NOVA, Kresťanská únia (KÚ), Zmena Zdola, Smer, Kotlebovci, Sme Rodina, SaS, Платформа Za ludi, коаліція Progresívne Slovensko a SPOLU – občianska demokracia. Передвиборчі документи торкалися найбільш актуальних для країни проблем.

Методом контент-аналізу програмних документів партій, які брали участь у парламентських виборах, досліджено ставлення політичних сил до питань розвитку сфери охорони здоров’я та паліативної допомоги для людей похилого віку та осіб з тяжкими, невиліковними захворюваннями. Вивчення передвиборчих програм партій свідчить, що питання допомоги людям похилого віку і розвиток паліативної та хоспісної допомоги – досить гострі для суспільства в Словацькій республіці. Тому значна частина політичних сил країни, які брали участь у виборах, розробили пропозиції щодо удосконалення, розвитку системи охорони здоров’я та паліативної допомоги. Найбільш поширені рішення, запропоновані партіями, полягають у розвитку мультидисциплінарної співпраці (зокрема, між закладами охорони здоров’я та соціальними службами), підвищенні статусу медичних працівників, особливо, медичних сестер, збільшенні заробітної плати медичного персоналу, відкритті нових закладів, що спеціалізуються на підтримці людей похилого віку та тих, які надають послуги людям з тяжкими, невиліковними захворюваннями, впровадження цифрових сервісів тощо. В умовах економічної кризи, однією із найбільш ефективних форм надання послуг є послуги вдома.

Стверджується, що досвід політичних сил Словацької республіки у контексті розвитку охорони здоров’я та паліативної допомоги може бути корисним і для України. В нашій державі впроваджується медична реформа, а завдяки тому, що паліативна допомога увійшла до переліку медичних послуг, гарантованих державою, кількість закладів охорони здоров’я, що надають допомогу тяжкохворим, у 2020-2021 рр. стрімко зростала. Вивчення політичних підходів до вдосконалення систем медичної, соціальної підтримки громадянам сприяє впровадженню медичної реформи в нашій державі. В умовах поширення пандемії Covid-19 це набуває особливої актуальності.