Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології"

ДЕФІЦИТ ЛЕГІТИМНОСТІ ТА ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ УРЯДУ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Наталія Кононенко, Олег Кононенко — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Досліджується інституційна спроможність і легітимність урядових структур в Україні, зокрема в контексті сучасної війни. Основна проблема, яка підриває ефективність уряду, полягає у нормативно-правових пастках, що виникають через нереформовані механізми взаємовідносин між гілками влади. Аналізуються ці пастки на прикладах взаємодії Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Президента, і як це впливає на ухвалення рішень. Розглядається в якості ключової проблеми дуальність керівництва виконавчою владою, коли і президент, і прем’єр-міністр мають повноваження щодо управління урядом, що створює розмиту систему відповідальності та дестабілізує політичний процес загалом. Виокремлюється питання відсутності чіткого механізму контролю уряду парламентом, зокрема через інститут коаліції, внаслідок чого поглиблюється криза легітимності. Пастки посилюються через можливість функціонування уряду без затвердженої програми, що знижує політичну відповідальність. Здійснено оцінку політичних практик та міжінституційних взаємин в європейських країнах (Франції та Німеччині) з метою порівняти їхні системи управління з українською. Продемонстровано, що в Україні система взаємодії між парламентом і урядом є менш ефективною, що підриває демократичні принципи. Аргументуються висновки щодо необхідності фундаментальних змін у нормативно-правовій базі для усунення непрозорості політичних практик в Україні та зняття обмеженості у діяльності уряду України з метою підвищення його спроможності ефективно реагувати на виклики, зокрема на тлі війни та в умовах післявоєнної відбудови.

ЦИФРОВА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ЗАСІБ СТРАТЕГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДЕРЖАВИ

Валерій Кононенко, Тетяна Комарова — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглядається проблема цифрової дипломатії як засобу стратегічної комунікації держави. Автори розглядають різні підходи до визначення цього феномену. Цифровізація суспільних процесів впливає на дипломатію, її практичне втілення. Зміни стосуються інститутів та механізмів, через які держави та інші міжнародні актори реалізують свої інтереси. Приділяється увага таким складовим простору сучасної дипломатії як великі обсяги інформації та бази даних, електронний уряд, електронна участь, кібербезпека, цифрова трансформація. Поєднується аналітичний погляд на сучасну дипломатію із розкриттям умов інформаційної епохи, які формують напрямки та принципові завдання сучасного розвитку. Визначено, що трансформації влади щодо пріоритетності продукування та контролю ціннісних смислів, культурних кодів суспільства, повинні бути враховані цифровою дипломатією, із залученням широкого кола суб’єктів як державної, так і недержавної сфери. Розглядаються питання специфіки викликів процесам прийняття політичних рішень у сфері цифрової дипломатії: віртуалізація суспільно-політичних процесів, стан невизначеності, нестабільності, плинності у глобальному просторі, латентність, нескоординованість впливів центрів сили (влади), коло, яких значно розширилось, боротьба за інформаційне домінування, за скорочення інформаційного простору та можливостей опонентів.

Зазначається, що знання, ціннісні смисли, культурні коди суспільств, комунікативні канали, нові медіа, інформаційні мережі стають стратегічно значущими у міжнародній діяльності. Оскільки нова якість влади у тому, що вона все частіше позбувається інституціональної локалізації, анонімності, мережева гнучкість, спроможність до нелінійного політикотворення, принципів горизонтальності та вертикалізму, врахування завдань нестійкої рівноваги принципів горизонтальності та вертикалізму, стратегічних та тактичних, цілепріоритетних та кон’юнктурних завдань, аксіологічних смислів, конкурентоспроможних іміджів надають сучасним акторам світової політики великих переваг.

ДОВІРА ДО ВЛАДИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВОЄННОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ: ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ТА ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ВИМІРИ

Антон Авксентьєв — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Визначено динаміку довіри до влади в умовах повномасштабного воєнного вторгнення Російської Федерації в Україну. На матеріалі загальноукраїнських соціологічних опитувань проаналізовано тенденції зміни рівня довіри до президента України та схвалення напрямку руху стану справ у країні протягом 2022-2024 років. На матеріалі муніципальних опитувань проаналізовано динаміку довіри до Харківського міського голови та схвалення руху стану справ у місті. Аргументовано, що стрімке зростання підтримки президента та загальної позитивної оцінки напрямку руху стану справ у країні після повномасштабного воєнного вторгнення РФ в Україну в 2022 році релевантно пояснюється в рамках політологічної концепції «rally-round-the-flag». Розкрито зміст цієї концепції, яка встановлює прямий причинно-наслідковий зв’язок між виникненням безпекової загрози надзвичайно високого рівня для держави і суспільства та обмеженим у часі зростанням довіри до влади і підтримки її курсу. Виявлено, що після стартового стрімкого зростання довіри до президента України та його курсу в 2022 році спостерігається низхідний тренд у динаміці суспільної підтримки. Відзначено, що після двох років повномасштабного воєнного вторгнення РФ в Україну більшість громадян перестало позитивно оцінювати напрямок руху стану справ у країні. Доведено, що «електоральним бенефіціаром» від викликаного війною «rally-round-the-flag» може бути не лише центральна влада та особисто президент, а й представники місцевої влади. Акцентовано, що більш тривалі прояви ефекту «rally-round-the-flag» на рівні окремої громади можуть пояснюватися безперервно високою інтенсивністю зовнішньої загрози для мешканців.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Владислав Кошельник — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглядаються та визначаються основні характеристики й особливості політичних режимів пострадянських країн Прибалтики, України, Росії та Грузії у контексті їхньої трансформації після розпаду СРСР. У фокусі різні шляхи демократизації у цих країнах, що позначились у конституційних змінах, в ідеологічних наративах та зовнішній політиці. Пояснюється гібридність політичних режимів у перехідний період, коли відбувалась політична, економічна модернізація порід із завданнями збереження та розвитку національної ідентичності. Розглядається різновекторність політичних змін у пострадянських країнах, що виявилося у різних результатах реформаційних зусиль – від демократизації до авторита-ризації, зумовлених реакцією на внутрішні виклики та необхідністю пристосування до міжнародних норм. Аналізуються певні залишки радянськості та бюрократичні елементи, що гальмують процес трансформації та демократизації, що дозволяє маркувати їхні як неопатримоніальні: централізація влади, домінування однієї партії в управління державою або вузькою групою осіб, що негативно позначається на формуванні та розвитку громадянського суспільства та й загалом на процесі демократизації.

Складено дві таблиці, в яких простежуються еволюція конституцій, економіки, ідеології та політичних систем у пострадянських країнах та еволюція політичних режимів у пострадянських країнах з урахуванням впливу міжнародних організацій. Визначається специфіка української політичної системи демонструє певні відмінності від інших пострадянських країн.

ЗМІСТ І ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В ДОСЯГНЕННІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ УСПІХІВ

Антон Шкуро — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Подається аналіз процесів, які посилили євроінтеграційний курс України, а також окреслюється місце в такому ракурсі інституту президентства як одного з домінуючих центрів прийняття рішень після початку відкритої воєнної агресії РФ проти України у 2022 р.

Робиться висновок щодо реакції українців на невиправдані військові дії РФ проти нашої держави, яка не посіяла паніку і страх, а навпаки, обʼєднала їх в прагненнях зміцнювати та розвивати свою державу, її політичні інститути, на які покладено завдання приймати ефективні політичні рішення та забезпечувати необхідні умови для діяльності українського інституту президентства, зокрема в питаннях зовнішньої політики.

Розглядається проблема європейської та євроатлантичної інтеграції України, новим підсилювальним поштовхом для розв’язання якої, стало повномасштабне вторгнення збройних сил РФ у 2022 р. Ці події створили всередині українського суспільства своєрідний мобілізаційний потенціал в поглядах на зовнішньополітичні пріоритети. Наголошується на тому, що українське вище політичне керівництво оперативно, вже через кілька днів після введення воєнного стану в країні, подало заяву на членство в ЄС. А у червні 2022 р. Європейська комісія оприлюднила свої висновки, внаслідок чого усі держави-члени ЄС надали Україні статус кандидата на вступ до ЄС.

Проаналізовано праці українських науковців, в яких досліджувалася еволюція євроінтеграційного курсу України та роль у цьому процесі інституту президентства. Окрема увага приділена просуванню євроатлантичним прагненням України. Позитивно оцінюється факт підтвердження на саміті НАТО у Вільнюсі у 2023 р. державами-членами Альянсу своєї відданості майбутньому вступу України до НАТО. Робиться висновок, що комунікативна і політична активність інституту президентства продемонструвала світовій спільності здатність вносити конструктивні пропозиції і отримувати позитивні рішення на користь обох сторін.

МИРОТВОРЧІ ТА БЕЗПЕКОВІ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Інна Вівчар, Роман Крет, Оксана Кундеус — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглянуто багатосторонні інституції та їхні підходи до стабілізації та врегулювання конфліктів у глобальному масштабі. Зокрема проаналізовано основні міжнародні організації, такі як Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Північноатлантичний альянс та Європейський Союз, а також, виокремлено їхню роль у забезпеченні міжнародної безпеки та підтримці миру. Досліджено, що ООН є центральним суб’єктом глобальної миротворчої діяльності, забезпечуючи місії з підтримання миру в конфліктних регіонах, а також працюючи над попередженням конфліктів шляхом дипломатії та санкцій. Її Рада Безпеки є ключовим елементом прийняття рішень щодо міжнародних безпекових викликів. ОБСЄ, як найбільша регіональна організація, зосереджується на врегу-люванні конфліктів у Європі та Центральній Азії, використовуючи превентивну дипломатію, моніторинг виборів та місії спостереження. НАТО, будучи оборонним альянсом, спрямовує свої зусилля на колективну безпеку та стабілізацію через миротворчі місії та операції в кризових регіонах, зокрема в контексті гібридних загроз. ЄС, своєю чергою, розвиває власні механізми забезпечення безпеки через Спільну зовнішню та безпекову політику, яка спрямована на захист інтересів Європи та сприяння глобальному миру. Проаналізовано взаємодію цих організацій у сучасних міжнародних відносинах та їхню ефективність у протидії новим викликам, таким як тероризм, кіберзагрози та зміни клімату. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення миротворчих і безпекових механізмів для більш ефективної відповіді на сучасні виклики міжнародній стабільності та забезпечення чином миру.

ВІД РАДЯНСЬКОГО ВТРУЧАННЯ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ СПІВПРАЦІ З НАТО: ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У СХІДНІЙ ЄВРОПІ В 1945-1991 РР.

Ілля Бутенко — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглядаються механізми впливу СРСР на політику держав Центральної та Східної Європи в період Холодної війни в контексті процесів зміни бачення країнами регіону відносин з СРСР та державами НАТО. Аналізуються кейси радянського збройного втручання в політику держав соціалістичного блоку в 1953, 1956 та 1968 рр, а також політики розрядки міжнародних відносин та падіння комуністичних режимів у контексті змін зовнішньої політики країн Центрально-Східної Європи. Науковий інтерес спрямований на визначення основних чинників трансформації міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі в період Холодної війни. Визначається геополітична ситуація в регіоні як політика обмеження суверенітету країн з боку СРСР. Увага приділяється процесам створення умов щодо змін балансу сил у регіоні.

За результатами роботи, відзначається, що на процес зміни бачення зовнішньополітичного курсу країн Центральної та Східної Європи вплинули такі фактори, як прецеденти силового втручання СРСР у політику держав-членів Організації Варшавського договору (ОВД), формування тенденції до розбудови відносин між країнами регіону з державами Західної Європи в 1970-рр. та існування образу більш гнучкої та взаємовигідної моделі міжнародної безпекової співпраці у формі євроатлантичного партнерства в рамках НАТО. Зазначається, що на зміну ситуації у сфері міжнародних відносин в регіоні вплинуло падіння комуністичних режимів Центрально-Східної Європи наприкінці 1980-х рр. та формування нових еліт, що розглядали налагодження відносин з НАТО як зовнішньополітичний пріоритет для країн регіону.

ПОЛІТИЧНА КАРИКАТУРА ЯК ЕЛЕМЕНТ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ (2014-2022 РР.)

Олег Гайко, Оксана Чайка — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглянуто політичну карикатуру в Росії під час російсько-української війні (2014-2022 рр.). Показано, що починаючи із 2014 року Росія системно і послідовно реалізовувала гібридну війну проти України, в якій політичні дії мали більше значення ніж військові. Підкреслено такий важливий елемент гібридної війни проти України, як реалізація так званої «доктрини Герасимова», як свідчення трансформації війн у ХХІ ст.

Проаналізовано головні особливості та основні завдання російської політичної карикатури, а також деякі підходи ведення гібридної війни, виділено основні ідеологічні наративи російської політичної карикатури як елемент гібридної війни Росії проти України (2014-2022 рр.). Виявлено роль соціальних мереж в якості зручного інструмента для поширення російської політичної карикатури. Показано, що політична карикатура була одним із важливих елементів політичної пропаганди Росії в контексті російсько-української війни періоду 2014-2022 рр. Розглянуто базові особливості і основні завдання російської політичної карикатури в гібридній війні Росії проти України, виділено головні особливості та основні завдання російської політичної карикатури, спрямованих на формування потрібної емоційної реакції. Простежено основні ідеологічні наративи російської політичної карикатури під час російсько-української війни (2014-2022 рр.). Проаналізовано реакцію російської політичної пропаганди (на прикладі політичної карикатури) на заяви міжнародного співтовариства відносно дій Росії в російсько-українській війні. Показано, що російська політична карикатура була досить ефективною та оперативно реагувала на політичні виклики (особливо на реакції з боку міжнародної спільноти відносно дій Росії в російсько-українській війні).

ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ ФЕМІНІСТИЧНИХ РУХІВ ТА ЧОТИРИ ХВИЛІ ФЕМІНІЗМУ

Дмитро Варич — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

The article describes the historical context and development of the feminist movement, starting with women's struggle for equal rights in society, politics and economics in chronological order. It analyzes how the first feminists achieved significant changes, including the right to education and property. Internal splits due to different approaches to achieving equality are taken into account.

The priorities of second-wave feminism in the twentieth century, when the emphasis shifted to social equality and personal freedoms for women, while continuing to fight for political, economic, and reproductive rights, are identified. The period of the second wave is emphasized by the interconnectedness of social and political life, namely, the problems faced by women in everyday life and at work are systemic in nature.

The features of the third wave feminist movement and its main goals are considered. The focus of the movement on more localized problems faced by women in everyday life and career development is emphasized. The characteristic features of third-wave feminism, the emergence of new issues in the feminist narrative (masculinity, femininity and androgyny as behavioral norms of men and women) are identified.

Attention is focused on the transformation of the feminist movement and its shift to the field of Internet activism with a high level of communication and social mobilization to draw attention to the problems. The factors of the transition to the fourth wave of feminism and its features are identified. In particular, the author mentions the use of information technology, which gave rise to such phenomena as social networks, blogs, and hashtags. Within the framework of the fourth wave, the author describes the pluralism of meanings of this movement for different groups of society.

ОСОБЛИВОСТІ ІРЛАНДСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ ТА РОЗВИТОК ДІАСПОРИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Маріанна Марусинець — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Розглянуто особливості ірландської еміграції та розвиток ірландської діаспори у Великій Британії, яка включає етнічних ірландців та їхніх нащадків за межами Ірландії. Ірландська діаспора є найбільшою групою меншин в Англії та Шотландії і становить найчисельнішу іммігрантську громаду у Великій Британії. Зазначено, що історичні відносини Великої Британії та Ірландії відрізняються від відносин з іншими країнами ЄС. Громадяни Ірландії мають вигідніші умови у Великій Британії, ніж громадяни інших країн ЄС. Підкреслено значення підписання англо-ірландського договору 1921 р. для запровадження правової конструкції захисту прав громадян обох країн та Угоди про Єдиний міграційний простір (ЄМП) для зберігання особливого правового статусу громадян Ірландії у Великій Британії. ЄМП гарантує взаємні права громадян Ірландії та Великої Британії на територіях один одного.

Доводиться, що ірландська діаспора зіграла важливу роль у соціально-економічному та політичному розвитку Великої Британії, зокрема в будівництві та транспорті, особливо в Англії та Шотландії. Ірландці створили емігрантські мережі, включно зі щоденною газетою «The Irish Post» і Федерацією ірландських товариств. Відзначена сильна політична присутність Ірландської діаспори у Великій Британії. Дана оцінка конфлікту у Північній Ірландії, який викликав широкий резонанс серед ірландської діаспори у Великій Британії. Деякі емігрантські організації засудили кампанію Ірландської республіканської армії (ІРА) Войовничі активісти діаспори підтримували республіканські устремління і критикували британський «імперіалізм».

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК НАУКОВОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ У ГАЛУЗІ ПОЛІТОЛОГІЇ В ХАРКІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

Віктор Рубанов — Tue, 02 Jul 2024 00:00:00 +0000

Обґрунтовується актуальність дослідження умов виникнення та розвитку наукової складової програми підготовки докторів філософії в галузі політології в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Визначається, що існуюча в університеті програма підготовки докторів філософії в галузі політології повністю відповідає місії та стратегічним цілям сучасного закладу вищої освіти, в тому числі й в аспекті інтернаціоналізації та міжнародної наукової співпраці. Зазначено особливу роль у процесі розробки вказаної програми викладачів кафедри політології, які використали відповідний досвід підготовки докторів філософії не тільки в університетах Європи та США, але й існуючі наукові традиції Харківської школи політичного аналізу. В зв’язку з цим, досліджується зміст, умови формування та вплив перших праць з політології професорів університету Й. Ланга, Т. Степанова та А. Каченовського як на розвиток світової політичної науки в цілому, так і на формування вже в 1830-х роках наукових засад і традицій підготовки фахівців-політологів у Харківському університеті. Підкреслюється, що традицію системного та системно-структурного підходів у дослідженні політичних проблем було не лише продовжено провідними професорами та їх учнями радянського і пострадянського періоду, а й закладено в логіку, зміст та структуру Освітньо-наукової програми фахової підготовки сучасних докторів філософії в галузі політології в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.