Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології"

РАШИЗМ ЯК НОВА ВЕРСІЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Олександр Романюк — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

З’ясовується сутність рашизму як феномена сучасної соціально-політичної реальності. Відмічається, що поняття рашизму з’явилося в публічному та науковому обігу внаслідок становлення в Росії режиму Володимира Путіна, а його поширення пов’язано з початком повномасштабної російсько-української війни. Хоча це поняття вже одержало свої інтерпретування в публікаціях низки аналітиків, проте цілісного концептуального його осмислення поки що немає. Автор вважає, що концептуальне осмислення рашизму має здійснюватися в межах тоталітарних студій, оскільки той являє собою нову версію тоталітаризму. Спростовується думка про те, що рашизм є простим наслідування фашизму та нацизму. Наголошується на його історичних російських коренях.

Звертається увага не те, що, по-перше, російська державність бере початок в Золотій Орді, від якої вона спадкувала деспотичний характер державного правління та загарбницьку зовнішню політику; по-друге, у процесі свого історичного розвитку Росія ніколи не мала тривалих періодів демократичного правління; по-третє, першій у сучасному світі тоталітарний режим виник саме в Росії; по-четверте, за Сталіна він набув найбільшої в історії тоталітарної якості. Автор наголошує, що рашизм не можна вважати простою реанімацією сталінізму, бо він виник в нових історичних умовах розвитку як Росії, так і її міжнародного оточення, що зумовило його особливості.

Особливості рашизму як нової версії тоталітаризму полягають в тім, що: створення тоталітарної партії, формування широкого тоталітарного руху та розробка тоталітарної доктрини відбулися вже після того як Путін набув державну владу; російська політична система формально має багатопартійний характер; контроль політичного режиму за функціонуванням економіки здійснюється не стільки формальними державними інститутами, скільки неформальним путінським кланом.

ГЛАМУРНА СТАБІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Тетяна Комарова — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Розглядається проблема стабільності / нестабільності сучасної держави і чинники подолання деструктивних явищ, найважливіший серед яких – надмірне зростання феномена випадковості в політичному розвитку. Стаття присвячена питанням специфіки експлікації концепту гламурної стабільності в інформаційну епоху. Проаналізовано контент аксіологічних настанов, що є пріоритетними для формування стабільності як суспільства, так і політичного режиму, що забезпечить змогу ефективно опиратися деструктивним факторам.

Визначено, що інформаційно-комунікативні технології можуть бути «перетравлені» технологіями взаємодії та суспільними практиками у відповідності до їхніх потреб та цілей. Автор аналізує, які ціннісні смисли у формуванні ідентичностей сприяють стабілізації у політичній сфері та соціальній адаптації в цілому. Відзначається негативізм тенденції на пріоритет технології над аксіологією у духовно-практичному опануванні світу людиною. Виклики сучасності відбиваються на розумінні демократії: процедурні аспекти превалюють над змістовними. Логічним є загострення протиріч у орбіті таких важливіших аксіологічних смислів як стабільність, демократія, свобода.

ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ЗМІН

Анастасія Денисюк — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Аналізуються можливості реалізації політичного діалогу між державами в умовах глобалізації. Звертається увага на існування держав різного типу, які відрізняються політичними режимами, традиціями. Така ситуація ускладнює комунікацію між ними і прийняття ефективних рішень для всіх учасників взаємодії. Моделюється політичний діалог між державами, які різняться ресурсами, мірою впливовості. Розглядаються механізми побудови діалогу між національними державами задля збереження балансу між відстоюванням інтересів громадян і реалізацією цінностей глобалізації. Акцентується увага на необхідності формування та закріплення на міжнародному законодавчому рівні функцій та методів впливу наддержавної організації, яка б виступала гарантом безпеки кожної держави і створювала умови для ведення та реалізації підсумків політичного діалогу.

Розглядаються перспективи утвердження авторитету України у міжнародних відносинах. Систематизовано актуальні завдання, розв’язання яких допоможе Україні відігравати роль впливової держави у глобалізованому світі. Йдеться про вдосконалення нормативно-правового забезпечення, розробку ефективних механізмів гармонізації вітчизняного права із західноєвропейським.

Важливо запровадити ефективні організаційно-правові механізми державного управління та мінімізувати комерціалізацію інформаційного простору. Обґрунтовано потребу формування міжнародної парламентської групи, яка б займалася питаннями координації глобальної соціально-економічної політики.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У БОРОТЬБІ З ГЛОБАЛЬНОЮ КОРУПЦІЄЮ

Наталія Вінникова — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Одним із феноменів сьогодення, породжених глобалізаційними процесами, є транснаціоналізація корупційних практик. Цьому «сприяють» можливості цифрових технологій. Зумовлюючи такі негативні явища, як глобальна корупція, цифровізація водночас забезпечує інструменти для боротьби з нею.

Увага зосереджується на оцінці потенціалу цифрових технологій, насамперед штучного інтелекту, в запобіганні корупційним практикам. Викладено характеристики феномена «глобальної корупції». На основі аналізу досвіду впровадження цифрових технологій у боротьбі з корупцією розкрито проблемні аспекти та перспективні напрями розвитку цифрових антикорупційних механізмів на національному рівні урядування. Особливу увагу приділено цифровим інструментам виявлення та відстеження транснаціональних корупційних схем у межах міжнародних журналістських розслідувань і технологіям антикорупційного контролю в Європейському Союзі. З’ясовано, що однією з критичних проблем у застосуванні штучного інтелекту для подолання транснаціональної корупції є відсутність консолідованого міжнародного регуляторного режиму доступу до даних. Продемонстровано, що штучний інтелект є амбівалентним інструментом, який можуть використовувати як для виявлення корупції, так і застосовувати в корупційних цілях. Наведено аргументи щодо перспективності технології розподіленого реєстру як інструменту запобігання корупції. Визначено фактори, які гальмують масштабне впровадження блокчейну і смарт-контрактів як механізмів зниження ризиків виникнення корупції. Акцентовано на необхідності напрацювання міжнародних стандартів використання технологій штучного інтелекту в боротьбі з корупційними практиками. Доведено, що гранично важливим у боротьбі з глобальною корупцією є створення профільної транснаціональної структури з відповідними нормотворчими та контрольними повноваженнями.

ПРЕДМЕТ І ФУНКЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО КОНСАЛТИНГУ

Віктор Рубанов — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Піддано аналізу предмет та функції політичного консалтингу, який відіграє вельми продуктивну процедурну роль в науковому процесі підготовки, прийняття та реалізації актуальних політичних рішень. Незважаючи на це, його залучення в якості наукового інструмента ухвалення політичних рішень залишається поки що неповним, фрагментарним і не відповідає сьогодні реальним політичним потребам. Такий стан справ зумовлений, з одного боку, суттєвим розширенням суб’єктів цього процесу в особі представників ділового світу, ЗМІ, профільних експертно-аналітичних центрів, які спеціалізуються на підготовці політичних рішень. А, з іншого боку, недостатнім дослідженням їх конкретної процедурної ролі в цьому вельми складному процесі народження нової політики. І, насамперед, – ролі політичного консалтингу як класичного спеціалізованого наукового інструмента не тільки оптимізації виборчого процесу, ринкових відносин у суспільстві, а й розробки оптимальних варіантів політичних рішень. Рішенню цієї наукової проблеми, визначенню предмета і функцій політичного консалтингу як політико-управлінської наукової дисципліни та її ролі в системі політичної аналітики і присвячена ця стаття. В зв’язку з цим, в роботі аналізуються підходи вчених, щодо визначення сутності політичного консультування як суспільно-політичного явища та наукового поняття. Досліджуються конкретні процедурні функції політичного консалтингу як відносно самостійної наукової дисципліни і невід’ємного елементу політичної аналітики, яка покликана забезпечити науковий характер підготовки сучасних політичних рішень.

У результаті проведеного аналізу проблеми здійснено спробу визначення в системі політичної аналітики конкретних процедурних функційполітичного консалтингу як спеціалізованої політико-управлінської наукової дисципліни, його теоретико-методологічні та практично-політичні основи реального функціонування, конкретна процедурна роль в науковому процесі підготовки, прийняття та реалізації політичних рішень.

ОСОБЛИВОСТІ ПРЯМОЇ ДЕМОКРАТІЇ В ШВЕЙЦАРІІ: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Світлана Денисюк — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Розглянуто інструменти реалізації прямої демократії у Швейцарії. Аналізуються політична система Швейцарії, рівні управління та розподіл повноважень між інституціями. Акцентується увага на тому, що пряма демократія дозволяє населенню безпосередньо впливати на прийняття важливих рішень на всіх рівнях. Громадяни Швейцарії мають можливість самостійно виносити питання на голосування за допомогою народної ініціативи та референдуму, який має факультативну та обов’язкову форму. Висловлюються припущення про можливі ризики і недоліки в процесі реалізації прямої демократії. Йдеться про те, що крайні праві сили можуть зловживати інструментами народовладдя для внесення змін до чинного законодавства. Метою є просування політиками власних інтересів. За допомогою політичних технологій лідери радикальних партій маніпулюють думкою громадян, підбурюючи їх висувати певні проекти на всенародні референдуми. Обґрунтовується припущення, що голосування громадян може призвести до тиранії більшості. Мінімізують ризик реалізації такого сценарію законодавство і відповідальність громадян.

Аналізуються політико-правові засади використання прямої демократії у Швейцарії, зроблено висновок про її оптимальність на сьогоднішній день. У центрі уваги прямої демократії Швейцарії є компромісний діалог між громадянами та владою.

Розглянуто законопроєкт «Про місцевий референдум» № 5512. Його метою є повернення громадянам України конституційного права самостійно вирішувати територіальною громадою питання місцевого значення шляхом прямого голосування. Сформульовано пропозиції щодо покращення змісту цього законопроєкту. Зазначено, що для успішного використання досвіду Швейцарії в українському суспільстві ці пропозиції потребують широкого обговорення із залученням політологів та правників, усвідомлення власної відповідальності політиками і населенням.

КОМУНІКАЦІЯ ПОЛІТИКА З АУДИТОРІЄЮ: ЗАСОБИ ТА СПЕЦИФІКА ЗАСТОСУВАННЯ

Максим Гончаренко — Fri, 15 Jul 2022 00:00:00 +0000

Досліджується процес та механізми комунікації політика з аудиторією, роль зовнішніх та кон’юнктурних факторів, їхній вплив на ефективність комунікації та доцільність використання окремих засобів взаємодії. Розглядаються фактори, що безпосередньо впливають на якість контакту політичного актора з виборцями, а також ті, що опосередковано впливають на актуальність політичних заяв. Сформульовані принципи оцінки ефективності комунікації з певною аудиторією. Розкрито актуальні проблеми комунікації політика з аудиторією у науковій, суспільній, громадський та політичній сферах. Проблема комунікації політика з аудиторією актуалізована у науковій, суспільно-політичній, громадський, суто політичній сферах.

Аналізується ефективність та доцільність використання окремих форматів комунікації політика з аудиторією на тлі різних зовнішніх умов. Акцентується увага на необхідності ретельного аналізу не тільки аудиторії як такої, а й сторонніх факторів, які можуть вплинути на сприйняття інформації виборцем. Дослідження окремих форматів та специфіки їхнього застосування у комунікації політика з аудиторією відкриває можливості для більш ефективної та прозорої взаємодії політичних акторів з громадянським суспільством. Це уможливлює створення, поліпшення та ефективне використання найбільш доцільних засобів публічної комунікації. Надаються рекомендації для підготовки, редагування та оцінки ефективності заходів з публічної комунікації у контексті політичної діяльності.

Доводиться наявність зв’язку між ефективністю певного засобу комунікації та зовнішніми факторами. Пропонуються методи оцінки доцільності використання різних засобів публічної комунікації та акцентується увага на їхній специфіці. Пропонується гіпотеза про суттєвий вплив зовнішніх факторів на сприйняття інформації аудиторією, зокрема на політичну поведінку виборців.