Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології" https://periodicals.karazin.ua/politology <p>У Віснику розглядаються актуальні проблеми теорії та практики політичних процесів в умовах глобалізації.</p> <p>Для викладачів, наукових працівників та всіх, хто цікавиться проблематикою політичної науки.</p> <p>Вісник є фаховим у галузі політичних наук (Наказ МОН України № 1328 від 21.12.2015).</p> uk-UA Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології" 2220-8089 <p><strong>Авторські</strong>&nbsp;<strong>права</strong>&nbsp;<strong>та</strong>&nbsp;<strong>ліцензування</strong></p> <p><strong>Ліцензійні</strong>&nbsp;<strong>умови</strong><strong>:</strong>&nbsp;автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії &nbsp;<a href="http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/"><strong>Creative Commons Attribution License International CC-BY</strong></a>, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.</p> <p>Якщо стаття прийнята до друку в журналі «Психологічне консультування та психотерапія», автор має підписати&nbsp;<strong>угоду про передачу авторських прав</strong>. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.</p> <p><strong>Цією угодою автор засвідчує, що&nbsp;поданий матеріал:</strong></p> <ul> <li class="show">не порушує&nbsp; авторських прав інших осіб або організацій;</li> <li class="show">не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.</li> </ul> <p><strong>Автор передає редколегії права на:</strong></p> <ul> <li class="show">публікацію статті українською (англійською та російською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;</li> <li class="show">переклад статті англійською мовою (для статей українською та російською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;</li> <li class="show">розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).</li> </ul> <p><strong>Автор&nbsp;зберігає&nbsp;за собою&nbsp;право&nbsp;без узгодження з редколегією та засновниками:</strong></p> <ol> <li class="show">Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.</li> <li class="show">Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.</li> <li class="show">Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.</li> <li class="show">Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:</li> </ol> <ul> <li class="show">персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);</li> <li class="show">web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);</li> <li class="show">некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).</li> </ul> <p>&nbsp;</p> <p><strong>Приклад&nbsp;</strong><strong>Авторського&nbsp; договору на використання твору</strong></p> <p><strong>&nbsp;</strong></p> <p><strong>&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Авторський &nbsp;договір № 1&nbsp; на використання твору</strong></p> <p><strong>&nbsp;</strong></p> <p>м. Харків&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; "1"11.2018 р.</p> <p>&nbsp;</p> <p>Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, (який діє на підставі&nbsp; Свідоцтва&nbsp; суб’єкта &nbsp;видавничої&nbsp; справи ДК 3367 від 13.01.09 р.) &nbsp;як засновник і видавець журналу Вісник ХНУ «Питання політології» далі –&nbsp; Видавець)&nbsp; в особі ректора &nbsp;В.С. Бакірова, &nbsp;що діє на підставі Статуту &nbsp;&nbsp;та</p> <p>&nbsp;</p> <p>__________________________________________________________________________</p> <p>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;(П.І.П. автора, співавторів)</p> <p>&nbsp;</p> <p>що надалі іменується Автор (Автори),&nbsp; уклали даний договір про наступне:</p> <ol> <li class="show"><strong>Предмет договору</strong></li> </ol> <p>Автор надає Видавцю безоплатно виключне право на використання письмового твору (наукового, технічного або іншого&nbsp; характеру)&nbsp; «________________________________________________________________________________________________________________________</p> <p>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; (назва твору)&nbsp;</p> <p>(далі - Твір), викладеного укр. мовою, на умовах, визначених цим Договором.</p> <p>&nbsp;</p> <ol start="2"> <li class="show"><strong>Права, що передаються Видавцю</strong></li> </ol> <p>2.1.&nbsp;Автор надає&nbsp; Видавцю право на використання Твору такими способами:</p> <p>2.1.1.&nbsp;Використовувати Твір шляхом опублікування його у журналі</p> <p>&nbsp;_________________________________________________________________________</p> <p>(далі - Видання)_______________&nbsp; мовою , &nbsp;примірник Твору, прийнятого до друку, є невід'ємною частиною Авторського&nbsp;договору.</p> <p>2.1.2.Видавець має право встановлювати правила (умови) прийому та опублікування матеріалів Журналу. Редколегії журналу належить виключне право відбору та/або відхилення матеріалів, що надсилаються до редакції з метою їх опублікування. Рукопис, що спрямовується Автором (Співавторами) до редакції, поверненню не підлягає. Видавець не несе відповідальність за неправдиву інформацію надану авторами.</p> <p>2.1.3.&nbsp;У процесі редакційної підготовки переробляти, редагувати або іншим чином змінювати Твір за&nbsp;погодженням з Автором.</p> <p>2.1.4.&nbsp;Перекладати Твір у випадку, коли Твір викладений мовою іншою, ніж&nbsp;мова, якою передбачена публікація у Виданні.</p> <p>2.1.5. Розміщувати у мережі&nbsp;Інтернет, а саме: на веб-сторінках Видання, загальнодержавних та міжнародних базах даних наукової літератури.</p> <p>2.1.6.&nbsp;Якщо Видавець виявить бажання використовувати Твір іншими&nbsp;способами: перекладати, розміщувати повністю або частково у мережі Інтернет (окрім випадків, зазначених у пп. 2.1.3 та 2.1.4 цього Договору); публікувати Твір в інших, у&nbsp;тому числі іноземних, виданнях, включати його як складову частину до інших&nbsp;збірників, антологій, енциклопедій тощо, умови такого використання оформлюються додатком до цього Договору.</p> <ol start="3"> <li class="show"><strong>Територія використання</strong></li> </ol> <p>3.1. Автор надає Видавцю &nbsp;право на використання Твору способами,&nbsp;зазначеними у п.п. 2.1.1-2.1.6 цього Договору, а також право&nbsp;на розповсюдження Твору як невід'ємної складової частини Видання на всій території&nbsp;України та інших країн&nbsp;&nbsp; (за узгодженням з автором) шляхом передплати, продажу та безоплатної передачі&nbsp;Видання.</p> <ol start="4"> <li class="show"><strong>Авторська винагорода</strong></li> </ol> <p>4.1. Якщо у разі використання Видавцем Твору, наданого Автором, було отримано прибуток, Автор має право на отримання авторської винагороди у розмірі&nbsp; 2%&nbsp; від&nbsp; прибутку&nbsp; (ст. 33 Закону України&nbsp; «Про авторське право та суміжні права»).</p> <ol start="5"> <li class="show"><strong>Термін, на який надаються права</strong></li> </ol> <p>5.1.&nbsp;Договір є чинним з дати його підписання та укладається по 1.03.квітня 2019 р.</p> <p>5.2.&nbsp;За письмовою згодою Сторін термін дії Договору може бути продовжений.</p> <p>5.3. У разі, якщо рукопис Твору не буде прийнято до друку протягом 3х місяців (про що Автору буде повідомлено в письмовій формі) або відкликано Автором до прийняття статті «до друку», цей Договір втрачає силу і анулюється, а авторські права повертаються Автору.</p> <ol start="6"> <li class="show"><strong>Застереження</strong></li> </ol> <p>6.1. Автор заявляє, що:</p> <p>-&nbsp;він є автором (співавтором) Твору;</p> <p>-&nbsp;авторські&nbsp;права на даний Твір не передані іншому Видавцю;</p> <p>-&nbsp;даний Твір не був раніше опублікований і не буде опублікований у будь-якому іншому виданні до публікації його Видавцем;</p> <p>-&nbsp;він має право на надання дозволу на використання Твору за цим Договором,&nbsp;у випадку, якщо Твір створено у зв'язку з виконанням трудового договору;</p> <p>-&nbsp;він не порушив права інтелектуальної власності інших осіб. Якщо у Творі&nbsp;наведено матеріали інших осіб, за виключенням випадків цитування в обсязі, виправданому науковим, інформаційним або критичним характером Твору, використання таких матеріалів здійснюється Видавцем з дотримання норм&nbsp;законодавства.</p> <p>- даний твір не містить відомостей щодо неоформлених винаходів чи корисних моделей авторів або третіх осіб та не містить конфіденційної інформації, що</p> <p>&nbsp;належить&nbsp; третім особам;</p> <p>- для всіх клінічних випадків, досліджень серії&nbsp; випадків&nbsp; та зображень людей Автор надає пряму згоду учасника клінічних досліджень на опублікування результатів;</p> <p>- автор &nbsp;надає згоду на передачу Видавцю його особистих даних згідно з Законом України «Про захист персональних даних». (Усі положення цього Закону роз’яснені Видавцем Автору):</p> <p>&nbsp; -&nbsp;прізвище, ім'я, по-батькові;</p> <p>&nbsp; -&nbsp;відомості про освіту, місце роботи та вчений ступінь;</p> <p>&nbsp; -&nbsp;поштову адресу місця роботи;</p> <p>&nbsp; -&nbsp;електронну адресу</p> <p>до загальнодержавних та міжнародних баз даних наукової літератури з метою їхньої &nbsp;подальшої обробки для здійснення пошукових операцій у цих базах даних.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p> <p><strong>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; 7 . Реквізити і підписи сторін</strong></p> <p><strong>&nbsp;</strong></p> <p><strong>Видавець:</strong><strong>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Автор (и):</strong></p> <p>Харківський національний&nbsp; університет&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; _________________________</p> <p>Імені В.Н.Каразіна,</p> <p>майдан Свободи, 4,&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; 06122, Україна,&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</p> <p>&nbsp;</p> <p>E-mail&nbsp;&nbsp; редакції &nbsp;vp.kh@ukr.net&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;</p> <p><strong>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;</strong></p> <p>&nbsp;Видавець ______________&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp;Автор ______________</p> <p>&nbsp;</p> <p>(Заповнюється та підписується всіма співавторами Твору, або одним із співавторів від імені всіх за письмовим дорученням)</p> ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ У СПІВВІДНОШЕННІ МЕЖ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ ПОЛІТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТА АНАЛІЗУ ПОЛІТИКИ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12639 <p>Пропонується авторське рішення такої малодослідженої, але дуже важливої для&nbsp; інституціоналізації політичної аналітики в Україні теоретико-методологічної проблеми, як характеристика сутності та співвідношення предметних меж політичного аналізу та аналізу політики – базових політико-управлінських наукових дисциплін. Вказується головна причина нерозв’язаності зазначеної наукової проблеми: відсутність у політичній науці концептуальної завершеності в трактуванні таких категорій політичної науки, як «об’єкт», «предмет», «методи» і «суб’єкт» дослідження. Розглядаються різні приклади підходів учених до визначення предмета й об’єкта політичної науки. Окремо характеризується «метод» як одна з ключових категорій у предметній характеристиці будь-якої наукової дисципліни, та найважливіший елемент осягнення предмета суб’єктом.</p> <p>Простежується процес змістовного освоєння методу, перетворення його на конкретний метод та процедури наукового пізнання. Пропонується суб’єкту наукової діяльності в межах свого предметного напрямку виробляти метод, що адекватно відображає предмет, і творчо використовувати методи та процедури дослідження інших наук, адаптуючи їх до змістовної специфіки свого предмета. Уточнюється розуміння суб’єкта, об’єкта, предмета й методу політичної наукової дисципліни. На основі цього доводиться, що хоча експертно-аналітичний процес підготовки, прийняття та реалізації політичних рішень і оптимізується за допомогою аналізу політики, проте його предмет дослідження є лише відносно самостійним у межах предметної сутності політичного аналізу. Саме тому, в якості невід’ємного&nbsp; структурного елементу політичної аналітики виступає не аналіз політики, а політичний аналіз, який забезпечує не лише її відповідну назву, але й системну цілісність усіх її структурних елементів у процесі реального функціонування.</p> В. В. Рубанов ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 6 15 ВЛАДА ТА ПОЛІТИЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ЗМІН ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕПОХИ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12644 <p>Сьогодні світ переживає епоху парадигмальних трансформацій. Інформаційний етап, що розпочався в середині ХХ ст., змінює індустріальний світ. Стан переходу людство вже проходило за часів початку нової ери, в епоху Відродження. Мабуть, пришвидшення динаміки соціальних трансформацій у ХХІ столітті буде ще очевиднішим. Те, на що раніше потребувалися тисячоліття, століття, сьогодні можливо протягом кількох років. Суспільства, що відстали за певними параметрами від лідерів сучасних трендів, отримали можливість швидкого надолуження. Нестабільність, невизначеність як стан сучасності відносно різних сфер людського буття, й зокрема, політики багато в чому є логічним наслідком епохи переходу. Однак тим більш актуальною є розробка питання про фактори стабілізації, про відповіді на виклики як на глобальному, так і на регіональному, локальному та, навіть, індивідуальному рівнях.</p> <p>Досліджується специфіка трансформацій влади як типу соціальної взаємодії, як комунікації, що повʼязано з продукуванням та контролем над культурними кодами, аксіологічними смислами, що важливі для життєдіяльності людини та спільнот. На інформаційному етапі комунікативна якість влади набуває особливого значення для зʼясування можливих засад стабільності соціополітичного простору. Виклики сучасного етапу мають амбівалентний характер: між автократичними та демократичними техніками управління. За умов розгортання практик першого типу Інтернета світ, який ним породжується, може стати місцем тотального контролю нового типу. Складність викликів, з якими стикається глобальне співтовариство, свідчить на користь необхідності відкритої та&nbsp; неформальної взаємодії, співпраці, соціального мутуалізму. Індивідуалізація та повернення до людини як мікрокосму, що гармонізується з макрокосмом (згідно з Г.С. Сковородою) відображує реальні складові синергії як підґрунтя соціального інжинірингу, адекватного викликам сучасності.</p> Т. Г. Комарова ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 16 22 ПРАНКІНГ ЯК СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12645 <p>Розглядається феномен пранкінгу як специфічної форми політичної комунікації. Простежується еволюція та етапи розвитку цього явища починаючи з кінця ХІХ століття, коли зʼявилися телефони. Акцентується на тому, що саме двостадійна побудова моделі пранкінгу сприяє його укоріненню у політичній культурі суспільства. Виявляється певний звʼязок розвитку пранкінгу з досягненнями науково-технічного прогресу у сфері засобів масової інформації. Показано, як з появою Інтернету відбувається перетворення пранкінгу на важливий сегмент сфери соціальних комунікацій, а пранкерства – чи не на окрему професію, як розширюється коло «жертв» пранкерства за рахунок відомих політичних діячів і лідерів певних держав, що своєю чергою впливає на формування суспільної думки щодо цих обʼєктів пранкерства.</p> <p>Відзначається, що результатом розвитку пранкінгу є ускладнення та урізноманітнення циркуляції політичної інформації між різними елементами політичної системи, між політичною та соціальною системами, між керованими та керуючими, а також між політично активними і пасивними прошарками населення. Для ілюстрації пропонується схематична структура пранкінгу.&nbsp; Робиться висновок про необхідність зосередження уваги політологів та інших науковців на вивченні цього феномена, виявленні позитивних і негативних аспектів явища. Актуалізується&nbsp; проблема наслідків пранкінгу як з точки зору розвитку політичної комунікації, режиму функціонування політичної системи країни загалом та її окремих частин, так і з точки зору внутрішньої та зовнішньої безпеки держави. Ставиться питання про те, які висновки мають зробити самі політичні лідери, аби не попасти на гачок пранкерів та не знизити електоральний рейтинг серед населення своєї країни.</p> О. Л. Авксентьєв ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 23 27 ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ ЯК КОНЦЕПТОСФЕРИ: МОЖЛИВОСТІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНОГО АНАЛІЗУ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12646 <p>Розглядаються можливості дослідження ідеології як концептосфери, тобто як сукупності концептів різних видів, як структури концептополів та зв’язків між ними. Таке розуміння політичних ідеологій&nbsp; своєю чергою уможливлює застосування до їх дослідження когнітивно-дискурсивного аналізу міждисциплінарного типу, який поєднує у собі підходи кількох дисциплін різних рівнів: перший й засадничий – політичної науки та когнітивної лінгвістики, в межах якої і була розроблена когнітивно-дискурсивна парадигма, другий – соціології і когнітивної науки, і, відповідно, третій рівні – дискурс-аналізу. Політичні ідеології як концептосфери методологічно обґрунтовуються на основі морфологічного підходу до ідеологій М. Фрідена, що дозволяє порівняти ядро та периферію ідеологій з концепцією когнітивних схем як каркасів зі&nbsp; змінними у змісті. На основі ілюстративних прикладів доводиться, що для розуміння специфіки впливу ідеологій на сприйняття людей концептосфери та концептополя їх доцільно розглядати як когнітивні схеми, які активно досліджують науковці в галузі концептології. Пропонується застосування дискурс-аналізу, як для дослідження складових і рівнів концетосфер, так і до дослідження процесу формування когнітивних схем, їх впровадження тощо. При цьому пропонується розмежовувати суспільствознавчу складову концептосфер та когнітивну, тобто ту, що зосереджується у першу чергу на особливостях сприйняття ідеологічного дискурсу. Згадується концепція «політичного Я»&nbsp; в контексті дослідження політичної соціалізації, в якій важливу роль відіграють соціо-когнітивні чинники. Наводиться приклад застосування літературознавчого інструментарію для дослідження і типологізації політичних ідеологій як концептосфер, що відкриває цікаві перспективи подальших міждисциплінарних когнітивно-дискурсивних досліджень сфери політичного.</p> М. В. Яковлєв ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 28 35 ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ КОЛИВАННЯ ГІБРИДНИХ РЕЖИМІВ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12647 <p>Досліджується феномен політико-інституціональних коливань гібридного політичного режиму як окремого, проміжного типу. Термін «гібридний режим» виникає в рамках транзитологічних досліджень поставтоританих режимів у різних регіонах світу. Транзитологами було відзначено, що такі режими мають властивості, як авторитарних, так і демократичних режимів. На появу таких режимів впливають різноманітні чинники: від глобалізації та геополітичного оточення до особливостей політичної культури політичного істеблішменту та широкого загалу населення, яке&nbsp; знаходиться між авторитарним і демократичним режимами. Виокремлено та проаналізовано основні концептуальні проблеми, що виникають під час вивчення такого типу політичного режиму. Розглянуто сучасні&nbsp;підходи до типології гібридних політичних режимів. Американський політолог Л. Даймонд ще у 1996 р., констатуючи кінець «третьої хвилі» демократизації, наголосив, що головною причиною її «спаду» став перехід низки країн не до ліберальної демократії, а до проміжних форм політичних режимів. З того часу з’явилась велика кількість різноманітних концепцій так званих гібридних політичних режимів, що свідчить, з одного боку, про високу актуальність і зацікавленість наукових кіл проблематикою дослідження проміжних типів політичних режимів, а з другого – про неоднозначність підходів до концептуалізації цього феномена. Це пов’язано з тим, що термін «гібридний режим» потребує певної концептуалізації з урахуванням регіональної специфіки. У руслі дослідження гібридності або уточнення цього поняття виникла концепція неопатримоніалізму, неопатримоніальної демократії, що розвиває оптичне фокусування на особливостях пострадянських режимів. Водночас це&nbsp; дозволяє залучати до аналізу інститути, що виникають&nbsp; на перетині мережевих і системних площин.</p> М. В. Шаповаленко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 36 40 ЕЛЕКТРОННИЙ ПАРЛАМЕНТ: ФУНКЦІЇ ТА МЕХАНІЗМИ СТВОРЕННЯ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12648 <p>На сьогодні в Україні є актуальним питання застосування інструментів електронного парламенту та інформаційно-аналітичної підтримки законодавчої гілки влади для забезпечення ефективної законотворчої діяльності. У західному демокра-тичному світі парламенти активно використовують ІКТ (інформаційно- комунікаційні технології) для оптимізації процесів, більшої доступності, прозорості, розширених можливостей звітності. Саме парламент, як головний законодавчий орган, має демонструвати тренди нових технологій, швидкий обмін інформацією між підрозділами, новітні методи&nbsp; обробки та передачі даних в інформаційних системах. Із запровадженням ІКТ в парламенті мають посилитися такі ключові політичні цінності законодавчого органу, як вільний доступ до інформації, відкритість та прозорість роботи. Запровадження інформаційних систем електронної участі сприятиме підвищенню ефективності роботи законодавчого органу, а інструменти електронної демократії та інформаційно-комунікаційні технології дозволяють громадянам бути більш залученими до державного управління через можливість участі у процесі ухвалення законодавчих рішень. У результаті інструменти електронного парламенту забезпечують ефективне виконання парламентських функцій, підвищують якість парламентаризму і законодавчого процесу. Переймаючи європейський досвід електронної демократії, можна зміцнити інституційну спроможність українського парламенту, поглибити взаємодію з громадянським суспільством, запровадити якісний експертно-аналітичний супровід законодавчих ініціатив та подальшу їх координацію. Розглянуто основні функції парламенту із застосуванням ІКТ, інструменти електронного парламенту та електронні механізми взаємодії із зовнішнім середовищем – ЗМІ, експертами та громадянським суспільством.</p> А. К. Константинівська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 40 46 СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИХ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12651 <p>Стратегія модернізації є результатом досить складного процесу взаємодії цілей і інтересів правлячої політичної еліти, її можливостей і обмежень при створенні нових політико-адміністративних інститутів, здатних бути провідниками прямих і зворотних сигналів взаємодії суспільства і влади. Для успішного втілення розробленої стратегії модернізації необхідно використовувати політико-адміністративний механізм, що включає екзогенні та ендогенні елементи. Завданням політичного управління є визначення пріоритетів і стратегій суспільного розвитку держави, а також опрацювання і переведення суспільних цінностей і сподівань у чіткий план дій.</p> <p>Модернізація – це перш за все досягнення конкурентоспроможності інститутів шляхом їхніх змін. Для таких змін на першому етапі необхідно віднести основні норми і правила, формування яких означає розвиток політичного середовища. Саме тому модернізацію необхідно розглядати і з&nbsp; інструментальної точки зору: як умову реалізації стратегічних задумів політичної влади. У цьому сенсі модернізація системи державного управління являє собою політичний проект. Такий підхід дозволяє побачити адміністративні перетворення в рамках політичного контексту, тобто розглянути їх як процес, що відбувається під впливом і під час зіткнення інтересів і взаємодії різних груп і індивідів.</p> <p>Модернізація політико-адміністративного управління в напрямі створення ефективної держави безпосередньо пов’язана з вдосконаленням політичної системи, ефективною реалізацією адміністративних реформ, раціоналізацією політико- адміністративної взаємодії, оптимізацією системи місцевого самоврядування. Важливим є визначення оптимального співвідношення між цілями досягнення економічної ефективності за ринкових умов і соціальної спрямованості системи державного управління в цілому. Характерним для процесу модернізації є структурно-змістовне перетворення політичної системи, спрямоване на формування політичної структури соціальної дії.</p> П. А. Божко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 46 53 МАС-МЕДІА ТА КОРУПЦІЯ: УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12652 <p>Розглянуто таке явище, як корупція у засобах масової інформації, їх виникнення, формування та взаємовідношення з іншими сферами політичного життя. Проаналізовано роль корупції у політичному житті країни.</p> <p>Виділено такі функції ЗМІ, як мобілізаційну, інформаційну, функцію соціалізації, функцію вираження інтересів суспільства та функцію формування громадської думки. Роз’яснено обов’язки, можливості засобів масової інформації, а також проблеми, що постають перед ними. Виділено найважливіші функції ЗМІ та порядок їх використання за умови різних політичних режимів, зокрема авторитарного, тоталітарного та демократичного. Проаналізовано особливості їхнього функціонування за умов демократичного режиму. Виокремлено такі основні недоліки ЗМІ, як заангажованість, замовність сюжетів, що відбивають політичні чи бізнесові розходження, та брак власних журналістських розслідувань. Підкреслено роль друкованих та електронних засобів масової інформації в політичному житті країни, особливо під час електоральних кампаній. При цьому пріоритет віддається ролі телебачення, радіомовлення та Інтернет- комунікацій.</p> <p>Особливої уваги приділено визначенню рівня розвитку аналітики українських ЗМІ в оцінці міжнародних організацій, зокрема «Репортери без кордонів», та таких&nbsp; інформаційних центрів, як, наприклад, «Детектор Медіа», а також в оцінці подій у різних країнах. Вказані основні постачальники медіа-інформації та власники провідних ЗМІ. Розглянуто поняття «медіа-корупція»,&nbsp; її роль у сучасному медіа-просторі України. Виділено особливості державних, муніципальних та комерційних засобів масової інформації. Проаналізовано, як саме вони впливають на формування «порядку денного», що в свою чергу, забезпечує ефективну комунікацію громадськості з управлінцями.</p> І. О. Гринь ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 54 58 МІСЦЕВІ ВИБОРИ ДО ОБЛАСНИХ ТА МІСЬКИХ РАД: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12653 <p>Аналізуються результати виборів до обласних рад та міських рад обласних центрів 2015 року в Україні в контексті трансформації виборчої системи. Основна увага зосереджена на таких показниках, як відсоток отриманих голосів, кількість та відсоток отриманих депутатських місць у відповідних радах. Окрім того, аналізуються такі показники, як кількість місцевих організацій партій, що пройшли до відповідних рад; підсумовується загальноукраїнська статистика відносно частки отриманих мандатів конкретними партіями, а також частота, з якою конкретні партії займали перше місце за кількістю отриманих мандатів в кожній з рад. Вказується на зростання регіоналізації політичної системи України, що пов’язано зі зростанням ролі місцевих політичних лідерів та їхнього впливу на регіональні політичні процеси. Отримані результаті порівнюються на рівні обласних рад та міських рад обласних центрів, а також між політичними партіями різних рівнів. Робиться висновок про ефективність, з одного боку, локальних політичних проектів в умовах обласних центрів, з іншого боку – партій загальноукраїнського масштабу (або з очевидними відповідними амбіціями) на рівні областей. Виділяються «партії міст» та «партії областей», котрі значно відрізняються за своїм рівнем підтримки в рамках обласних центрів та областей в цілому; паралельно визначаються партії з відносно рівномірним рівнем підтримки. За сукупними показниками робиться висновок про те, що міські ради обласних центрів є більш успішними для стратегій балотування від непарламентських партій; з іншого боку, парламентські партії дають значну перевагу своїм представникам на рівні обласних виборів. За таких умов, відповідно, кандидати потребували різних стратегій для виборів до міських рад обласних центрів і до обласних рад; в багатьох випадках виграшною стратегію було балотування від партії, котру представляв діючий мер або інший місцевий кандидат з достатньою підтримкою та ресурсним забезпеченням. Вказується на послаблення традиційних для України геополітичних конфліктів, місце яких займають більш фрагментовані протистояння – наприклад, регіонального рівня.</p> П. Г. Гнатенко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 58 67 ПОРІВНЯННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ МАЖОРИТАРНИКІВ ТА ОБРАНИХ ЗА СПИСКАМИ ПАРТІЙ. НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12654 <p>Аналізується діяльність народних депутатів України 8-го скликання, які представляють Харківську область. Проводиться порівняння активностей депутатів, обраних у мажоритарних округах і за списками політичних партій. Проаналізовано діяльність народних депутатів за показниками присутності на пленарних та комітетських засіданнях, участь в голосуваннях, законотворча активність, подача депутатських запитів та виступи на пленарних засіданнях. Харківську область у Верховній Раді України представляють 23 народних депутати, які є представниками фракцій: Партія «Блок Петра Порошенка», Політична партія «Народний фронт», Політична партія «Опозиційний блок», Політична партія «Об’єднання Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, група «Воля народу», група «Партія «Відродження», тобто майже всі фракції та групи, що є високим показником, порівняно з іншими регіонами. Показано, що незважаючи на велику представленість, продуктивність багатьох нардепів є низькою і малоефективною. Депутати пропустили велику кількість пленарних засідань без поважних причин – 3 нардепи відвідали менше 30% пленарних засідань. Народні обранці дуже пасивно ставляться до свого обов'язку брати участь в голосуваннях під час пленарних засідань – у 12 депутатів з 23, тобто більше ніж у половини показник участі в голосуванні нижче 17%. Активність нардепів характеризується «законодавчим спамом» – середній показник прийнятих законопроектів від кількості поданих знаходиться на рівні 10%.. Більшість представників Харківської області майже не використовує своє право депутатського запиту та виступу в пленарному залі – 7 депутатів подали менше п’яти депутатських запитів, 6 депутатів жодного разу не виступили під час сесійних засідань.. Зазначено, що високі і низькі показники можуть демонструвати депутати, обрані за будь-якою з двох виборчих систем. Найбільш продуктивними народним депутатами Харківської області за обраними показниками є мажоритарник Олександр Кірш («Народний фронт») та обраний за списком партії «Об’єднання Самопоміч» Роман Семенуха, найменш продуктивними є мажоритарник Дмитро Добкін та списочник Михайло Добкін («Опозиційний блок»).</p> М. В. Зінченко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 68 74 МІСЦЕ ТА РОЛЬ НЕДЕРЖАВНИХ АКТОРІВ В ПОСТКОНФЛІКТНОМУ МИРОБУДУВАННІ В УКРАЇНІ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12656 <p>Аналізуються загальнотеоретичні підходи до класифікації акторів постконфліктного миробудування таких авторів, як Ледерак, Камбел та Хартнет,&nbsp; залежно від підходів до розуміння концепту «постконфліктне миробудування». Розглянуто концепції поділу акторів на основі регіону роботи, ступеня включеності, домінуючої сфери діяльності та характеру використовуваних ними методів. Увага акцентується на аналізі різних підходів до поділу акторів на специфічні кластери та їх роботи в рамках конфлікту в Україні з урахуванням регіональних особливостей. Систематизуються та аналізуються проблеми роботи акторів. Вказується на необхідність застосування комплексної об’єднувальної класифікації акторів постконфліктного миробудування для визначення найбільш ефективних стратегій їх взаємодії.</p> <p>Особлива увага приділяється адаптації класифікацій акторів до сучасного контексту українського збройного конфлікту. Аналізується роль недержавних акторів в процесі миробудування та можливість розглядати їх як головних акторів цього процесу в Україні. Описуються головні проблеми, які можуть стати на заваді ефективній роботі недержавних організацій. Виділяються функції, які здійснюються недержавними акторами, та перспективи їх подальшої роботи, а також методи, які актори використовують для побудови миру. Аналізуються організації різного рівня та спрямування, що безпосередньо працюють у сфері миробудування в Україні сьогодні. Досліджуються специфічні проблеми, що виникають в Україні в роботі недержавних організацій у сфері постконфліктного миробудування. Формулюються перспективи подальших досліджень обраної теми.</p> О. Е. Литвин ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 75 81 ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО– ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12657 <p>Розглянуто політико-правові аспекти формування моделі державно-церковних відносин у США. Описано нормативно-правову базу, яка регулює відносини держави і церкви в США. Проаналізовано модель взаємовідносин держави та церкви в США в різних сферах. Досліджено особливості американської моделі державно-церковних відносин, визначено причини та фактори релігійної толерантності в країні. Проаналізовано погляди батьків-засновників американської Конституції – Т. Джефферсона і Дж. Медісона, які лягли в основу ставлення держави до релігійних питань. Охарактеризовано роль Декларації незалежності Сполучених Штатів, яка підписана&nbsp;1776&nbsp;року в Америці, затверджена Другим Континентальним конгресом північноамериканських колоній Великої Британії, Статуту Віргінії про релігійну свободу «Virginia Statute on Religious Freedom» – законодавчого акта Віргінії, який було прийнято Генеральною Асамблеєю штату в&nbsp;1786р.,&nbsp;Конституції США, яку було прийнято 17 вересня&nbsp;1787&nbsp;р., яка набрала чинності&nbsp;1789&nbsp;р.&nbsp;та ратифіковано в усіх тринадцяти штатах. Досліджено роль Першої поправки – однієї з десяти, які склали&nbsp; Білль про права (Bill of Rights, 1791). США – одна з найбільш релігійних країн світу. Населення США відвідує церкви регулярно. Важливе&nbsp;значення&nbsp;у виборах кожного наступного керівника країни має&nbsp;релігія. Майже всі найвагоміші заходи, промови політиків, клятви вищих державних службовців починаються словами з Біблії.</p> Д. М. Стеблак ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 81 87 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО СУВЕРЕНІТЕТУ В ІНТЕГРАЦІЙНОМУ ДИСКУРСІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12658 <p>Проблема збереження державного суверенітету країнами-членами Європейського Союзу була актуальною з моменту створення об’єднання. Тривалий період продов-жувалися дебати навколо проблеми співвідношення суверенітету та інтеграції. Наразі цим питанням переймаються й ті країни, які лише стають на шлях євроінтеграції. У статті розглядаються особливості трансформації державного суверенітету під упливом інтеграційних процесів. Проаналізовано ряд концепцій західних учених, що спрямовані на визначення місця державного суверенітету в інтеграційному дискурсі Європейського Союзу. З’ясовано, що в межах досліджень виділяються такі концепції: «об’єднаний суверенітет», «розділений суверенітет», «обмежений суверенітет», «пізній суверенітет», «пост-суверенітет», «кооперативний суверенітет», «змішаний суверені-тет» та ін. На основі аналізу цих концепцій визначено основні напрями дослідження розвитку державного суверенітету: 1. абсолютистсько-унітаристський; 2. напрям деа-грегації/реагрегації державного суверенітету; 3.пост-сувереніталізм; 4. кооперативізм.</p> <p>Державний суверенітет у сучасному світі необхідно розглядати з двох позицій – територіальної та функціональної, отже, можна констатувати часткові зміни у підходах до його визначення. Поява багатьох нових підходів спричинена тим, що вчені по-різному тлумачать саме функціональну сторону державного суверенітету. І хоча кожен з підходів має унікальне пояснення процесу взаємодії держав в процесі євроінтеграції, усі вони мають спільну рису, яка стосується саме функціональних меж державного суверенітету. Це дає змогу підтвердити тезу про те, що в процесі європейської інтеграції державний суверенітет не втрачається. Відбувається розширення функціональних можливостей держав в окремо обраних сферах. Державний суверенітет залишається сталою категорією. Зміна стосується порядку взаємодії держав на міжнародній арені, а, отже, частково зачіпається питання функціональної сторони суверенітету.</p> М. С. Майніна ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 87 94 КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ АЛЬЯНСІВ У ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12660 <p>Відмова України від позаблокового статусу стала результатом усвідомлення нагальності&nbsp; пошуку більш ефективних засобів із захисту держави від зовнішньої агресії. Одним із основних таких засобів є інтеграція до потужних державних об'єднань, передусім, до європейських та євроатлантичних структур. Таким чином, наразі завдання з набуття членства в Європейських Співтовариствах та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) посідають чільне місце серед пріоритетів зовнішньої політики України. У процесі зростання взаємозалежності світу альянси поступово стають основною формою міжнародного співробітництва. Водночас вони все більше асоціюються з виникненням і поширенням воєн і конфліктів, а також із запобіганням ним. За складних умов міжнародних взаємодій, існування численних загроз для існування держави здійснення нею розважливої зовнішньої політики залежить від адекватного розуміння її керівництвом природи співпраці і конфліктності у відносинах між державами. Тому є нагальним розширення і поглиблення знань щодо особливостей утворення і функціонування альянсів, та поведінки їхніх учасників у процесі контактів між ними. Концепт альянсів займає центральне місце в теорії міжнародних відносин, оскільки альянси можуть розглядатися як засоби реалізації зовнішньої політики держави, і водночас як наочні індикатори виконання державами взаємних зобов'язань. Розглянуто ключові теоретичні доробки з концептуалізації міжнародних альянсів як однієї з головних форм міждержавного співробітництва. Наведено основні наукові праці з проблематики альянсів та розкрито особливості періодів дослідження альянсів у політичній науці – під час та після закінчення «холодної війни». Охарактеризовано найбільш вживані підходи до визначення альянсів у теорії міжнародних відносин, а також найбільш поширені типології альянсів.</p> О. І. Ковальова ##submission.copyrightStatement## 2019-05-10 2019-05-10 34 94 100