«Нова етика» перекладу: стилістичні маркери толерантності та інклюзивності в англо-українському перекладі суспільно-політичних текстів у 2020-х роках

Анотація

Стаття присвячена «новій» перекладацькій етиці та стилістичним маркерам толерантності та інклюзивності, що на початку 2020-х років стали визначальними для англо-українських перекладів текстів суспільно-політичного спрямування. Мета статті – виявити та системно проаналізувати стилістичні маркери толерантності та інклюзивності у перекладі суспільно-політичних текстів 2020-х років з англійської на українську і визначити перекладацькі стратегії, засобами яких досягається етична коректність та адекватне відтворення сучасного дискурсу. Матеріалом для аналізу виступають сучасні англомовні дослідження у галузі перекладознавства та оригінальні тексти, датовані першою половиною ХХІ століття. З’ясовано, що мовна інклюзія сьогодні стала дієвим способом мовними засобами відновити соціальну справедливість та забезпечити повагу до кожної людської відмінності через її коректну номінацію й прихильне ставлення, особливо в суспільно-політичному дискурсі, який ми розглядаємо.  Визначено, що для українських перекладачів подібні тексти є викликом, адже у нас ще й досі не розроблені дієві стратегії та механізми, які би регламентували способи адекватної адаптації «чутливої» лексики до мовленнєвих норм та вибір коректних найменувань тих чи інших суспільних явищ. Фахівець мусить самостійно вирішувати, як добитися точної передачі змісту оригіналу, при цьому не порушивши норм сучасної української літературної мови та етичних стандартів країни, суспільно-політичний текст якої перекладається. Описано особливості лексичних, синтаксичних, культурних і стилістичних маркерів толерантності та інклюзивності, за допомогою яких здійснюється адекватне й етичне відтворення тексту-оригіналу. Аналіз теоретичних і практичних матеріалів з окресленого питання дозволив визначити спрямованість маркерів, включно з правилами вибирати необхідні фемінітиви, використовувати person-first language, дотримуватися нейтральної позиції під час перекладу суспільно-політичних термінів, а ще контролювати вибір оцінних або стигматизованих форм. Визначено, що лексичні, синтаксичні, стилістичні та культурні маркери толерантності та інклюзивності допомагають перекладачам адекватно відтворювати оригінальні тексти, зберігати їх зміст і прагматизм, уникати дискримінації та стигматизації окремих соціальних груп. Зроблено висновок, що під час війни в Україні переклад балансує між глобальними DEI-стандартами та національними, патріотично і ціннісно обґрунтованими особливостями мовлення. Враховуючи міжнародний досвід, українська перекладацька спільнота формує власні стратегії етичного перекладу й практики мовної інклюзії, які відповідають специфіці національного контексту.