Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов» https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology <p>Фахове видання з філологічних та педагогічних наук.</p> <p>Висвітлюються актуальні проблеми іноземної філології та методики викладання іноземних мов.</p> <p>Для лінгвістів, викладачів, аспірантів та пошукачів, студентів старших курсів.</p> uk-UA Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія «Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов» 2227-8877 Домінантність української мови в умовах білінгвізму: нейрокогнітивні чинники https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11127 <p>Статтю присвячено проблемі українського індивідного білінгвізму, за яким із двох мов – української і російської – домінантною є остання, що вступає в протиріччя з політичною домінантністю української мови як державної і викликає дисонанс у суспільстві. Зняття цього дисонансу потребує з'ясування природи білінгвізму, представленої низкою взаємопов'язаних нейрокогнітивних і соціальних чинників, які впливають на домінантність однієї з мов білінгва. У статті послідовно розглядаються такі питання: взаємодія соціально-політичного та індивідного планів українського білінгвізму як психологічна проблема, взаємопов'язані нейрокогнітивні та соціальні чинники мовної домінантності, а також їхнє урахування під час створення умов для зсуву індивідної української мови як другої у напрямку домінантності. Ключовими є передумови, релевантні для вдосконалення субдомінантної української мови у представників різних вікових груп, з урахванням сенситивного і пост-сенситивного періодів у засвоєнні мов.</p> С. А. Жаботинська ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 5 19 Образні засоби вираження концепту НЕСТАЧА в дискурсі ЗМІ https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11128 <p>У статті розглянуті образні мовні засоби актуалізації термінологізованого когнітивного концепту НЕСТАЧА / SCARCITY та встановлено діапазон його когнітивних метафор в англомовному дискурсі ЗМІ 1970–2000-х рр. Використовуючи інструментарій теорії концептуальної метафори, була виявлена зона перехресного мапування, зокрема, концепт НЕСТАЧА взаємодіє з корелятивними доменами ОБ’ЄКТ У ПРОСТОРІ (субдомени РУХ ВНИЗ / РУХ ВГОРУ), МЕДИЦИНА (субдомени ХВОРОБА / ЕПІДЕМІЯ, ПСИХІЧНИЙ РОЗЛАД, СМЕРТЬ), ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ (субдомени ЛЮДИНА, СУПРОТИВНИК), утворюючи метафоричні моделі НЕСТАЧА є РУХ ВНИЗ / ВГОРУ, БРАК є ХВОРОБА та ін., які також беруть участь в образній актуалізації концепту ЕКОНОМІЧНА КРИЗА, вивченого раніше. Це пояснюється тим, що ім’я концепту НЕСТАЧА лексема <em>scarcity (n.)</em> входить до складу номінативного поля концепту ЕКОНОМІЧНА КРИЗА, його розширення «Shortage of financial resources», мотивоване загальною семантичною ознакою «нестача».</p> <p>Діапазон метафор концепту НЕСТАЧА є частиною історично стабільного набору корелятів когнітивної метафори концепту ЕКОНОМІЧНА КРИЗА. Склад корелятивних доменів концепту НЕСТАЧА відрізняється більш вузьким діапазоном корелятивних доменів: ОБ’ЄКТ У ПРОСТОРІ, МЕДИЦИНА, ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ замість восьми корелятивних доменів концепту ЕКОНОМІЧНА КРИЗА; більш обмеженим набором метафоричних моделей у порівнянні з концептом ЕКОНОМІЧНА КРИЗА, а також відсутністю метонімічних та метафтонімічних моделей, що свідчить про більш виражений ступінь термінологізації концепту НЕСТАЧА в порівнянні з концептом ЕКОНОМІЧНА КРИЗА.</p> Н. А. Олейник ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 20 26 Рівні комунікації у лірико-поетичному дискурсі https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11129 <p>У статті презентується концепція аналізу поетичного тексту з позицій теорії мовленнєвих актів на ґрунті виокремлення у лірико-поетичному дискурсі не двох рівнів комунікації, як це прийнято у комунікативно-прагматичних дослідженнях художнього тексту, а трьох. Такими рівнями є: 1) естетична комунікація; 2)&nbsp;зовнішня/вертикальна комунікація «автор – читач», яка виступає або в чистому вигляді, або у вигляді одного з різновидів: «автор – протагоніст» чи «протагоніст – читач»; 3)&nbsp;внутрішня/горизонтальна комунікація «персонаж 1 – персонаж 2». Естетична комунікація, яка є в поетичному тексті первинною, ґрунтується на авто-референції і естетичній інтенції автора, вертикальна й горизонтальна комунікації – на референції <em>per se</em> і змістовій інтенції автора. Відповідно, поетичний текст одночасно реалізує два мовленнєвих акти – поетичний (авто-референтивний) і звичайний (референтивний). Змістова інтенція визначає ставлення мовця до висловлюваного змісту, натомість естетична інтенція – до словесної форми, за допомогою якої виражено цей зміст. Поетичний мовленнєвий акт є підтипом іллокуції експресиву і становить реалізацію естетичної інтенції, яка має прояв у іллокутивній цілі автора виразити позитивне емоційно-оцінне ставлення до створюваної словесної форми і у перлокутивній цілі вплинути на естетичні почуття читача відносно словесної форми. Авторська інтенція – і змістова, і естетична, будучи взаємно пов’язаними й зумовленими, знаходить прояв і на рівні висловлення, і на рівні тексту. Запропонована концепція викладається на прикладах лінгвопрагматичної інтерпретації поетичних текстів «Нової діловитості», зокрема М. Калеко, Е. Кестнера и Р. Рінґельнатца.</p> Л. Р. Безугла ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 27 34 Синергетика семантичного декодування іменників з родовими ролями у німецькомовній пресі https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11130 <p>Статтю присвячено вивченню взаємодії синтагматичних, семантичних і парадигматичних факторів у процесі генерування іменникового змісту з категорією роду в німецькій мові з позиції лінгвосинергетичної наукової парадигми, яка розглядає мову як складну динамічну систему, здатну до самоорганізації і саморегуляції. Методологічно важливим у дослідженні є положення про те, що рушійним фактором мовного розвитку виступає синергетичний закон докладання найменших зусиль і збереження мовної енергії. Відносно іменника синергетичний механізм мінімізації зусиль у процесі генерування іменниково-інформаційного мовленнєвого змісту передбачає, що ментальний лексикон людини скеровано на декодування оптимального обсягу реалізованого семантичного потенціалу моносемічних та полісемічних моделей слова. Отримані на підставі синергетично-квантитативного підходу результати екстрапольовано на лінгвосинергетичні моделі самоорганізації іменникового найменування згідно з принципом мінімізації зусиль, що скеровує ментальний лексикон людини на оптимальне декодування семантичного обсягу полісемічних або моносемічних іменників у співвіднесенні з категорією роду в німецькомовній пресі. Лінгвосинергетичний підхід із залученням квантитативних методів дослідження дав змогу проаналізувати на синхронічному зрізі результати саморегуляції й становлення полісемічних та моносемічних іменників з огляду на пройдений ними синергетичний цикл <em>порядок</em><em>&nbsp;– хаос&nbsp;– порядок</em> і в такий спосіб поповнити германське мовознавство новими знаннями про німецькомовну іменникову лексику.</p> В. В. Дребет ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 35 43 Семантика фразеологічних одиниць із компонентом Hund у сучасній німецькій мові https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11131 <p>Стаття присвячена дослідженню семантики фразеологічних одиниць із компонентом Hund у сучасній німецькій мові. Окреслено смислове наповнення слова Hund у німецькій мові ХХІ століття через термін, функціональний стиль та перенесене значення, розглянуто й уточнено етимологію елемента, виявлено його первісну мотивацію – «одна із гірських тварин», що апелює до ранньоіндоєвропейської мови, простежено семантичний розвиток слова Hund в індоєвропейській мові, висвітлено пряме й перенесене значення аналізованого компонента в семантичній структурі фразеологічних одиниць німецької мови ХХ–ХХІ століть. Детальне вивчення експериментальної картотеки, укладеної авторкою на основі найбільш авторитетних німецькомовних тлумачних («Варіг») і фразеологічних («Дуден») словників, двомовних фразеологічних (Л.С.&nbsp;Осовецька, К.М.&nbsp;Сільвестрова) та найповнішого з-поміж німецько-українських словників, де широко представлено фразеологію – сталі словосполучення, ідіоми, звороти, штампи, приказки, прислів’я (В. Мюллер), дало змогу зробити висновки щодо обмеження лексичних засобів вербалізації семантики собаки. Доведено, що лексичні засоби збігаються із зоологічним терміном і водночас орієнтовані на загальне й перенесене вживання. З частиномовного погляду, собака репрезентована повнозначними частинами мови: іменником і займенником. Іменник характеризується граматичними категоріями роду (чоловічий), числа (однина, множина), відмінка (називний, давальний, знахідний), означеності (означений артикль), неозначеності (неозначений артикль), вилучення (нульовий артикль), займенник диференційовано за семантичною ознакою і відображено третьою особою в множині називного відмінка; виділено його паралельні функції: сполучник та підмет підрядного речення. Встановлено розмаїтість семантики аналізованого матеріалу, зумовленою лінгвальними й екстралінгвальними чинниками. Дані висновки підтверджують широковідомі міркування лінгвістів щодо переходу терміна в загальновживану лексику, семантичного розвитку слова під впливом мовних і позамовних чинників, а також вияву семантичного потенціалу слова в комунікативному та прагматичному аспектах.</p> Н. В. Романова ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 44 51 Специфіка художнього дискурсу та його аспектів https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11132 <p>У статті розглянуто природу художнього дискурсу та його когнітивний і комунікативний аспекти. Цей тип дискурсу потрактовано як розумово-комунікативну взаємодію між автором і читачем, заглиблену в історичний та соціокультурний контекст та втілену в тексти художніх творів. «Образ автора» домінує в когнітивному аспекті художнього дискурсу; у термінах дискурсології під ним розуміємо авторський ментальний світ, представлений його художньою картиною світу, авторською художньою концептосферою – особистим сприйняттям індивідуальною свідомістю письменника загального лінгвокультурного знання певного історичного періоду та певного літературного напряму. Частина авторської художньої картини світу лежить у підґрунті концепту літературного тексту. Регулятивний потенціал авторської картини світу в художньому (прозовому) дискурсі реалізується за рахунок імплементації дискурсивних стратегій, котрі є інструментами регуляції. У дискурсивній зоні наратора глобальною є наративна стратегія, у зоні персонажів – репрезентативна, яка представляє розмаїття дискурсивних стратегій, використовуваних індивідами в реальних комунікаціях.</p> І. Є. Фролова О. В. Омецинська ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 52 61 Таблоїдність дискурсу американських президентів ХХІ століття https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11133 <p>Стаття&nbsp; присвячена аналізу концептуального і комунікативного аспектів сучасного президентського дискурсу США, який перебуває під впливом ЗМІ і якому притаманні властивості таблоїду. Таблоїдні медіа характеризуються спрощеним контентом, вона перевантажена емоціями, часто орієнтованими на агресію. Феномен таблоїдізації, спрощення і стереотипізації сучасної культури США простежується у публічному дискурсі президентів Джорджа Буша (мол.), Барака Обами, Доналда Трампа. Найбільш помітними характеристиками таблоїдності президентського дискурсу є спрощеність і стереотипність інформації, вживання маніпулятивних та нав’язувальних стратегій, висока емоційність, загравання з аудиторією, поєднання розмовної та літературної лексики, стилістична гібридизація. Таблоїдний дискурс президентів має на меті спростити реагування громадян, маніпулювати їх свідомістю і пристрастями, трансформувати їх світосприйняття й систему цінностей і у такий спосіб стимулювати виконання дій, нав’язуваних у дискурсі.</p> І. С. Шевченко ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 62 68 Множинна актуалізація значення в англо- і німецькомовних рекламних текстах https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11134 <p>Статтю присвячено встановленню особливостей множинної актуалізації значення у сучасних англо- і німецькомовних текстах друкованої споживчої реклами з урахуванням вербальних і невербальних компонентів з позицій полікодового та когнітивно-прагматичного підходів. Множинна актуалізація значення слів і фразеологічних одиниць у англо- і німецькомовних рекламних текстах відбувається або тільки на ґрунті вербальних компонентів, або із залученням невербальних компонентів. У першому випадку має місце прийом мовної гри на основі полісемії, омонімії або паронімії – каламбур, до якого належить і явище антанакласису – повтору слів у різних значеннях. Каламбур є більш частотним явищем у німецькомовних рекламних текстах, що пояснюється більшою вагомістю в них вербальних компонентів, ніж у англомовних. У другому випадку має місце візуальна метафора. Візуалізації підлягає пряме або переносне значення лексичної/фразеологічної одиниці. У разі візуалізації прямого, буквального значення у вербальному компоненті слова вживаються у переносному значенні, а в зображенні значення буквалізується за одним із чотирьох різновидів: 1) візуалізація всієї експліцитної пропозиції, 2) візуалізація пропозиції з додаванням імпліцитного актанта, 3) візуалізація суб’єктного актанта пропозиції та 4) візуальне розгортання внутрішньої форми. Візуалізація переносного значення передбачає, що пряме значення слова актуалізується на ґрунті вербального компоненту, а переносне відображено у зображенні. На множинну актуалізацію значення не впливає те, яке явище має місце – омонімія, полісемія чи паронімія.</p> Т. А. Безугла ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 69 76 Стереотипізація персонажного мовлення https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11135 <p>У статті розглядається процес утворення стереотипу жіночого персонажного мовлення в творах британських драматургів другої половини ХІХ ст. Установлено, що на прагматичному рівні домінуючим для тогочасної жінки чоловіки вважали принцип увічливості з амбівалентними настановами на пошук спільних інтересів, оптимістичність та емоційність із настановами на ухильність, песимізм та імперсоналізацію; на когнітивному рівні – прихильність до колективізму і традицій; на вербально-семантичному – передачу інформації у непрямий спосіб. До об’єкту дослідження залучено також компоненти невербальної комунікації героїнь драматургічних творів; виявлено, що тенденції уживання жестових, інтонаційних та просторових елементів є подібними до тенденцій уживання стратегій увічливості: переважає настанова на увічливо-формалізовану поведінку із поодинокими випадками прояву власних емоцій.</p> І. І. Морозова ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 77 84 Юридичний дискурс як модель інституційного дискурсу https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11136 <p>У статті висвітлюється проблема вивчення юридичного дискурсу як одного з типів інституційного дискурсу. Визначено модель інституційного дискурсу, його ознаки. Представлено підходи до інтерпретації юридичного дискурсу, описані адресати і адресанти як його безпосередні учасники. Особлива увага приділяється диференціальним ознакам юридичного тексту, обумовленого багатозначністю семантики, а також екстралінгвістичними факторами, які відіграють важливу роль у сприйнятті юридичних документів. Виділено домінанти юридичного дискурсу – тексти юридичних документів – а також їх мову, яка складається з мови законодавства і підзаконних правових актів, мови юридичної науки і освіти тощо. На основі аналізу когерентних зв’язків між юридичними текстами розглянуто типи когерентності: тематичну, іконічну, дефініційну, верифікаційну, інференційну.</p> І. С. Руднєва ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 85 91 Комунікативні стратегії негативної оцінки (на матеріалі англомовних ігрових кінофільмів) https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11137 <p>У статті подаються результати аналізу комунікативних інтенцій мовців, які реалізують англомовні стратегії негативної оцінки в неформальній комунікації, змодельованій в англомовному ігровому кінодискурсі. Методологічною основою дослідження є когнітивно-комунікативний підхід до мови, у рамках якого комунікативна стратегія негативної оцінки розуміється як когнітивно-афективно-волевиявлювальна, орієнтована на комунікативну/соціальну дію психічна структура мовця, яка втілюється у вербальних та невербальних засобах вираження негативної оцінки об’єкта (людини, предмета, ситуації, або події) у конкретному акті комунікації. Комунікативний гіпер-намір негативної оцінки втілюється в гіпонімічних інтенціях: 1) несхвалення (об’єкт негативно оцінюється, оскільки не відповідає очікуванням суб’єкта за певними ознаками / суб’єкт мотивований потребою висловитися), 2) осуду (об’єкт-адресат негативно оцінюється, оскільки не відповідає етичним нормам / суб’єкт мотивований потребою висловити негативну оцінку адресату, щоб спонукати його/її привести поведінку у відповідність з очікуваннями соціуму), 3) критики (об’єкт-адресат негативно оцінюється, оскільки не відповідає утилітарним нормам / суб’єкт мотивований потребою висловити негативну оцінку адресату, щоб спонукати його/її діяти у відповідності зі «здоровим глуздом») і 4) знецінювання (об’єкт негативно оцінюється через невідповідність еталону суб’єкта / суб’єкт мотивований потребою вказати на відсутність інтересу до об’єкта). Висловлення негативної оцінки можуть супроводжуватися вираженням суб’єктом негативного почуття-ставлення до об’єкта оцінки – презирства, зневаги, невдоволення / незадоволення, обурення, гніву, роздратування, ненависті, здивування, відчаю, розчарування, тощо. Висловлення негативної оцінки розмежовуються з висловленнями звинувачення (суб’єкт стверджує, що на об’єкті лежить відповідальність за здійснення / не здійснення (не)етичної дії), докору (суб’єкт стверджує, що об’єкт-адресат зрадив його очікування, чим спричинив йому емоційну травму), образи (суб’єкт інтенціонально завдає об’єкту-адресату емоційної травми). Іронія/сарказм/насмішка розглядаються як вияви імпліцитної негативної оцінки, яка, в залежності від ситуації, може реалізуватися як несхвалення, осуд, критика або знецінювання.</p> Д. О. Гулієва ##submission.copyrightStatement## 2018-07-24 2018-07-24 87 92 99 Висловлення як одиниця аналізу стратегії самопрезентації в англомовному дискурсі https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11138 <p>У статті розглянуто характеристики висловлень-самопрезентем та способи їхньої ідентифікації в англомовному діалогічному дискурсі. Розуміння самопрезентації як дискурсного явища та як дискурсивної стратегії вказує на те, що саме висловлення виступає у ролі самопрезентеми. Висловлення-самопрезентеми спираються на концептуальну основу – ідентифікаційний фрейм. Ці висловлення будуються за синтаксичною моделлю Pronoun (1<sup>st</sup> person sing/pl) + be + Noun. Експліцитні висловлення-самопрезентеми формуються на основі варіантів цієї моделі, імпліцитні висловлення-самопрезентеми можуть бути трансформовані в такі, що сформовані на основі варіантів цієї моделі. Ідентифікація висловлень-самопрезентем в англомовному діалогічному дискурсі залучає використання контекстуального аналізу, який виявляється необхідним для імпліцитних висловлень-самопрезентем та експліцитних висловлень-самопрезентем, що містять займенник першої особи множини (групові самопрезентеми).</p> М. Х. Кабірі ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 100 106 Сміх як миттєва респонсивна комунікативна дія реципієнтів англомовних ідеаційних промов https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11139 <p>Стаття присвячена дослідженню респонсивних комунікативних дій реципієнтів англомовних ідеаційних промов, які проявляються як сміх. Англомовна ідеаційна промова є структурованим й обмеженим часовими рамками усним мовленням ідеатора, укупі з мультимодальними комунікативно значущими діями, що відбуваються перед аудиторією (реципієнтами), безпосередньо або опосередковано включеною в комунікацію: тобто такою, що знаходиться в одних і тих самих часово-просторових координатах з ідеатором (безпосередньо у студії, де ідеатор виступає наживо) або в різних часово-просторових координатах (перегляд записаного виступу ідеатора). Ідеаційні промови спрямовані на донесення до реципієнтів певних ідей задля втілення їх в соціальну практику. Респонсивні дії реципієнтів поділяються на миттєві та відстрочені. Відстрочені респонсивні дії є імпліцитно-оцінними (кількість переглядів відеоролику ідеаційної промови) або експліцитно-оцінними (розгорнуті письмові оцінки промов у вигляді коментарів та згорнуті оцінки шляхом вибору оцінних прикметників із числа пропонованих). Миттєві респонсивні дії включають спонтанні, ініційовані самими реципієнтами, та неспонтанні, ініційовані ідеатором. Спонтанні миттєві респонсивні дії проявляються як сміх, вигуки, оплески, які свідчать про комунікативну успішність промови, сприйняття ідеатора та його ідеї. Дослідження респонсивних дій реципієнтів дає можливість визначити успішність чи неуспішність певної ініціальної комунікативної стратегії ідеатора. Сміх аудиторії свідчить про вдалість комунікативного ходу ідеатора для зміни тональності з серйозної на гумористичну. У сміхові проявляється сприйняття та розуміння аудиторією смислу жарту. У деяких випадках сміх є виразом різних емоційних реакцій реципієнтів, як, наприклад, здивування, відраза, захват тощо.</p> Д. М. Кайсіна ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 107 113 Реалізація комунікативної функції у комічному ідіодискурсі Д. Баррі https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11140 <p>У статті вперше пропонується дослідження комунікативної функції на матеріалі комічного ідіодискурсу американського письменника-гумориста Дейва Баррі. Виявлено, що роль комунікативної функції у комічному ідіодискурсі визначається особливостями передачі певної інформації, закладеної автором у його комічних текстах, через які він впливає на свого читача. Сутність цієї функції полягає в діалогічній організації ідіодискурсу, в інтеракції автора з адресатом/адресатами. Таким чином, комунікативні наміри мовців проявляються у діалозі. Встановлено, що для успішного діалогічного спілкування комуніканти налагоджують контакт, який складається з трьох етапів: встановлення, підтримання та розмикання. Ці три етапи відзначаються як вербальними, так і невербальними формами прояву. Результати проведеного аналізу доводять, що на етапі контактовстановлення&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Д. Баррі та його опоненти використовують привітальні фрази та жести. Присутність проксемічних та кінесичних складових – відстань між комунікантами, дружні жести та міміка під час привітання, свідчать про приязний, веселий перебіг спілкування. До найчастотніших засобів підтримання контакту відносимо загальновідому інформацію та клішовані фрази, через які відбувається акцентування уваги та конкретному факті або події, що дає змогу мовцям продовжити діалог. Розмикання контакту також підсилюється невербальними проявами – рукостисканням і помахом руки на прощання. Визначено, що для створення комічного ефекту Д. Баррі використовує порушення норм – мовних, мовленнєвих, онтологічних, логіко-поняттєвих, валоративних.</p> О. В. Кузнєцова ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 114 120 Типологія стратегій неввічливості у дискурсі В. Шекспіра https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11141 <p>У статті на когнітивно-комунікативних засадах виокремлено стратегії неввічливості в драматургічному дискурсі В.&nbsp;Шекспіра та надано їх типологію. Узагальнено параметри аналізу стратегій неввічливості та обґрунтовано необхідність залучення поняття інтерсуб’єктивності до методологічної бази дослідження стратегій неввічливості. За параметрами ситуативності, інтенційності, обличчя, комунікативної норми та емоційності перлокуції встановлено провідні типи стратегій неввічливості в драматургічних творах В.&nbsp;Шекспіра: стратегія втручання з тактиками порушення існуючого стану речей і навмисного заподіяння шкоди; стратегія нав’язування з тактиками надмірної та безпідставної самовпевненості, непомірності та морального перебільшення, нешанобливого ставлення, безсоромності, егоїзму та себелюбства; стратегія недопустимого виключення слухача з тактиками неприйняття, дистанціювання/відмежування, уникання розмови або неможливості розмовляти, недружелюбності, ворожості, байдужості, нечутливості, навмисного нехтування почуттів інших; стратегія знецінення слухача з тактиками приниження і критикування; стратегія порушення норми з тактиками порушення норм етики, естетики та раціональності; стратегія удаваної неввічливості із тактиками сарказму, недоречної грайливості та подекуди недоброзичливого кепкування. У статті також наведено когнітивно-прагматичні характеристики окремих типів стратегій неввічливості, описано мовні засоби їх реалізації в дискурсі. Виокремлено найбільш частотні стратегії неввічливості у шекспірівських драмах та наголошено на можливості одночасного використання декількох стратегій в межах однієї комунікативної ситуації.</p> О. М. Петренко ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 121 128 Метафора як основа естетичної цінності художнього тексту (на матеріалі англомовної новели) https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11142 <p>У статті досліджено особливості функціювання метафори в художньому тексті, зокрема в англомовній новелі. Здійснено огляд концепцій, що розкривають сутність метафори, виявлено її визначальні риси та базові функції, подано традиційні класифікації, в основі яких лежать різні критерії виокремлення певних видів метафори. На матеріалі англомовної новели проведено прагмастилістичний аналіз способів реалізації зазначеного лексичного засобу виразності. Визначено роль метафори в художньому тексті загалом і в англомовній новелі зокрема. Встановлено, що англомовна новела містить такі різновиди метафори: мовна і художня метафора, проста і розгорнута метафора, гіпербола і літота, а також уособлення, антропоморфізм, зооморфізм і уречевлення. Метафора вирізняється новизною, тісним зв’язком із контекстом, несе в собі образ автора, особливості його індивідуального стилю та передає специфічні національні, культурні та соціальні коди. За допомогою метафори автор більш глибоко характеризує, підкреслює індивідуальність певних осіб, предметів або явищ, передає їх неповторність шляхом порівняння з іншими особами, предметами або явищами на основі якоїсь спільної ознаки. У процесі дослідження з’ясовано, що завдяки вживанню метафори підвищується естетична цінність художнього тексту, підсилюється образність та експресивність мовлення, розвивається асоціативне мислення читача, а також здійснюється прагматичний вплив на реципієнта.</p> А. В. Сухова ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 129 135 Бімодальний твіт-текст як комунікативна одиниця інтернет-жанру твітінг (на матеріалі Твітеру Дональда Трампа) https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11143 <p>Статтю присвячено дослідженню бімодального твіт-тексту як комунікативної одиниці жанру твітінг, що реалізується на інтернет-платформі Твітер. Надано визначення бімодальному прикріпному твіт-тексту як комунікативній одиниці жанру твітінг, яка надходить до інтернет-сервісу Твітер у готовому виді, характеризується цілісністю та зв’язністю, і використовує семіотичні ресурси двох модусів: вербального та зображального. Виділяємо такі&nbsp;різновиди бімодальних прикріпних твіт-текстів як сполучення графічних елементів із вербальними та сполучення фотографічних елементів із вербальними. Графічні елементи бімодальних прикріпних твіт-текстів поділяються на інфографіку та малюнки. Інфографіка використовується для створення аргументів для доведення точки зору користувача Твітера у виглядів графіків, мап та діаграм, що репрезентують відповідні факти. Малюнки із вербальними вкрапленнями представлені такими жанрами як карикатури, е-листівки та такими різновидами інтернет-мемів як едвайси і анімовані мультиплікаційні меми. У свою чергу, бімодальні прикріпні твіт-тексти, що є сполученням фотографічних елементів із вербальними, включають анімовані або статичні фотографії із вербальними вкрапленнями. І малюнки, і фотографічні зображення взаємодіють із вербальними вкрапленнями, створюючи образні метафори, алюзії, гру слів, контрасти, які переконують у цінності точки зору користувача Твітера, чинячи емоційний вплив, а також спричиняючи комічний ефект.</p> О. О. Мелещенко ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 136 144 Лінгвокультурна специфіка китайської поезії та способи її компенсації при перекладі https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11144 <p>Проблема співвідношення мови і культури відносно давно користується увагою в лінгвістиці. Останнім часом вона придбала в ній особливу актуальність у зв'язку з інтенсивним розвитком напряму лінгвокультурології. У статті розглядається одна із сторін проблеми «мова і культура», а саме вплив мови на культуру на матеріалі лінгвокультурної специфіки древньої китайської поезії. Власне лінгвістична специфіка цієї поезії обумовлюється тоновим і ізолюючим ладом китайської мови, що призводить до зрідненості рими і деякої монотонності ритму, а також ієрогліфічною писемністю, стимулюючою лексичну полісемію і нерозчленовану значення мовних одиниць. Культурна специфіка китайської поезії, у свою чергу, обумовлена наявністю характерних тільки для Китаю традиційних віршованих жанрів, присутністю в поетичних текстах культурно-релевантних імен власних і слів-реалій, а також наявністю в китайській поезії особливих образних (семіотичних) кодів. В сукупності ці чинники призводять до чималих труднощів при перекладі іншими мовами, особливо на європейські. У статті аналізуються деякі способи нейтралізації цих труднощів при перекладі на російську і англійську мови. Встановлено, зокрема, що найчастіше перекладачі прибігають до прийомів конкретизації, запозичення і аналогового перекладу. Зовнішньою формою твору (ритм, рима) їм найчастіше доводиться жертвувати (трансформація опущення).</p> П. Н. Донец А. И. Мотрохов ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 145 151 Функціональні та лінгвосеміотичні чинники іншомовного відтворення артлангів https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11145 <p>Статтю присвячено встановленню функціональних та лінгвосеміотичних характеристик артлангів як чинників їхнього перекладу. Артланги визначено як штучно створені мови, що функціонують у художньому дискурсі засобом увиразнення картини фантастичного світу. На відміну від планових мов, провідною функцією яких є комунікативна, артланги переважно реалізують естетичну функцію, що й визначає специфіку їхнього іншомовного відтворення як домінантного стильового прийому таких жанрів, як (анти)утопія, фентезі або казка. Лінгвокреативна функція артлангів також безпосередньо впливає на формування стратегії їхнього відтворення у перекладі, адже усвідомлення механізмів авторського лінгвоконструювання має допомогти перекладачеві здійснити аналогічні творчі дії у межах перекладеного твору. За лінгвосеміотичним критерієм усі артланги поділяються на апостеріорні та апріорні. Апостеріорні артланги складаються з одиниць, до плану вираження яких входять структурно-семантичні елементи, запозичені з природних мов. Апріорні артланги, у свою чергу, складаються з одиниць, які не виявляють матеріальної відповідності природним мовам. Пріоритетним способом перекладу лексем апостеріорних артлангів, які характеризуються наявністю внутрішньої форми, а отже й морфемного членування, є калькування, що розглядається у роботі як прояв стратегії одомашнення. Пріоритетним способом перекладу лексем апріорних артлангів, для яких характерною є відсутність внутрішньої форми, є транскодування, що розглядається у роботі як прояв стратегії очуження. Як приклад апостеріорного артлангу розглянуто Новояз Дж.&nbsp;Орвелла; як приклад апріорного артлангу розглянуто лапінську мову Р.&nbsp;Адамса.</p> І. М. Ребрій ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 152 160 Інтеграція французької мови, культури та художніх текстів в аспекті «Домашнє читання» https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11146 <p>У статті розглядаються актуальні проблеми аспекту «Домашнє читання» на заняттях з французької мови у ВНЗ. Описано форми завдань і вправ, які сприяють залученню студентів молодших і старших курсів до процесу читання іноземної літератури мовою оригіналу; приділяється увага видам екстенсивного опрацювання та аналізу тексту. Інтерпретація іншомовного тексту включає такі етапи: експозицію, аналітико-оціночну, аналітико-лінгвістичну та творчу інтерпретацію. Етап експозиції характеризується зануренням у певну культурно-історичну епоху та створенням емоційно-емотивного тону заняття. Аналітично-оцінний етап відповідає обговоренню проблем у прочитаних автентичних текстах. Аналітично-лінгвістичний етап спрямований на поглиблення мовних навичок на матеріалі класичних творів французьких авторів. Етап творчої інтерпретації націлений на розвиток оціночної сфери студентів, їх творчих здібностей і говоріння; йому відповідають такі типи завдань, як обговорення проблемних питань прочитаного тексту, завдання творчого характеру на формування когнітивних умінь студентів.</p> В. Г. Пасынок ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 161 167 Методика становлення професійного спілкування майбутнього вчителя засобами іноземної мови https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11147 <p>Стаття присвячена вивченню методики становлення професійного спілкування майбутнього вчителя на заняттях з іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах. Автори статті досліджують наукову літературу з теми та узагальнюють поняття спілкування, педагогічного спілкування та професійного спілкування, вивчаючи їх особливості та окреслюючи необхідні умови організації вдалого процесу комунікації у навчальному процесі. Доводиться важливість особистісно-орієнтованого та професійно-орієнтованого підходів до вивчення іноземних мов у вищих навчальних закладах на основі аналізу загальних характеристик даних підходів. Автори статті вибудовують схему роботи для викладача по становленню професійного спілкування студентів-майбутніх педагогів засобами іноземної мови. Відзначається важливість поведінки та роботи викладача іноземних мов як взірця та головного організатора процесу навчання, що використовує різноманітні методи, прийоми та засоби навчання, професійно-орієнтовану літературу та позааудиторні заходи і творчі заняття для виховання фахівця міжнародного рівня, здатного здійснювати комунікацію у професійній сфері.</p> Н. В. Петрушова В. Л. Кравченко ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 168 176 Структурні особливості лекції з курсу «Методика викладання іноземних мов» https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11148 <p>Стаття присвячена вивченню особливостей сучасної лекції з курсу «Методика викладання іноземних мов». Показано, що процедура структурного моделювання лекції включає три етапи: 1) актуалізацію знань (реконструювання студентами власних знань по темі; формування конструкту по темі лекції; створення мотивації до отримання нового знання); 2) усвідомлення матеріалу (ознайомлення студентів з предметним змістом лекції; включення студентів в інтерактивну діяльність з використанням сучасних прийомів навчання; аналіз керованого навчального процесу з точки зору педагога); 3) рефлексію (розміркування студентів над тим, як можна залучати отримані знання в новому навчальному контексті; домашня розробка самостійного плану запровадження.). Обгрунтовано триступеневу схему побудови лекції – «отримання студентами теоретичної інформації – досвід роботи із запропонованим матеріалом як учнів – перегляд та аналіз набутого досвіду з точки зору учителя». Надано приклади прийомів групового навчання, які допомагають структурувати лекційний матеріал та утворювати схеми, за допомоги яких формуються професійні концепти. Проведено аналіз студентських впроваджень та представлено отримані результати. На основі проведеного дослідження авторами зроблений висновок про те, що система АУР є конструктивним інструментом керування процесом навчання, яка дозволяє студентам чітко бачити мету навчання; провокує дискусії; заохочує мислити творчо, створює грунт для розмірковування над отриманою інформацією; полегшує процес критичного мислення на найвищих рівнях.</p> І. О. Свердлова М. А. Рубцова ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 177 183 Лінгводидактичні ідеї Якима Яреми https://periodicals.karazin.ua/foreignphilology/article/view/11149 <p>У статті вперше досліджені лінгводидактичні аспекти діяльності та науковий доробок українського вченого Якима Якимовича Яреми (1884–1964). Для досягнення поставленої мети проаналізована його науково-педагогічна спадщина, здійснений аргументований вибір тих праць, які стосуються лінгводидактики в цілому та методики навчання іноземної мови зокрема. На основі порівняльно-історичного методу співставлені методичні підходи Я.Я.&nbsp;Яреми та Л.В.&nbsp;Щерби, одного з провідних лінгводидактів того часу. Аналітико-синтетично з’ясовано, що методика навчання іноземної мови авторства Якима Яреми сутнісно є граматично-комунікативною, структурно – ступенево-концентричною, розроблена для забезпечення штучного (без мовного середовища) способу засвоєння чужої мови, включає пасивно-репродуктивне вправляння, проте ґрунтується на активно-продуктивних вправах.</p> Р. Є. Зверюк ##submission.copyrightStatement## 2018-07-25 2018-07-25 87 184 193