Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов

Мультимодальна метапрагматика німецькомовного рекламного дискурсу

2024-02-02T20:18:16+00:00

У статті проводиться аналіз метакомунікативних висловлень у німецькомовному рекламному дискурсі, який засвідчує можливість інтеграції метапрагматики з мультимодальною прагматикою. Метапрагматика вивчає метакомунікацію – організацію та управління мовленнєвою взаємодією за допомогою мовних засобів. Мультимодальна прагматика зосереджується на властивостях мовних одиниць у типах дискурсу, які базуються на поєднанні декількох сенсорних і комунікативних модусів. Мультимодальні метакомунікативні висловлення передбачають використання для вираження смислів щодо перебігу комунікації засобів декількох сенсорних і комунікативних модусів. Класифікуємо їх за двома критеріями – за авторством та за місцем у структурі рекламного тексту.. У німецькомовному рекламному тексті зафіксовано два типи метакомунікативних висловлень за критерієм авторства: коментарі протагоніста (щодо свого мовленнєвого акту та щодо своєї особи) та коментарі рекламодавця (щодо протагоніста, утилітарної інформації, зображення та якості товару). Метакомунікативні висловлення можуть розміщуватися майже у всіх структурних частинах рекламного тексту: візуальному контексті, заголовку, підзаголовку, основному тексті, слогані, вводити утилітарну інформацію та бути інтегрованими в зображення товару або в логотип. Слугуючи локальній стратегії привертання й утримання контакту з реципієнтом, метакомунікативні висловлення належать до перлокутивних інтенсифікаторів, які мають посилювати вплив на нього з метою досягнення перлокутивної удачі – спонукання реципієнта купити товар або скористатися послугою. При цьому реалізується дискурсивний акт метакомунікативний контактив, який може бути експліцитним або імпліцитним. Індикаторами його експліцитності є: лексеми локутивної, іллокутивної, перлокутивної та епістемічної семантики; прийменники, займенникові прислівники та займенники, що корелюють у змістовому плані з попереднім або наступним висловленням; графічні засоби оформлення прямої мови. Якщо такі індикатори не є наявними, метакомунікативне висловлення реалізує імпліцитний метакомунікативний контактив, де метакоммункативний компонент смислу міститься в імплікатурі. Зі структурної точки зору, метакомунікативні висловлення становлять розповідні, окличні, спонукальні та питальні речення, а також словосполучення-парентези.

Комплексний аналіз засобів вираження епістемічної модальності у художньому франкомовному дискурсі

2024-02-02T20:19:21+00:00

Статтю присвячено вивченню засобів вираження епістемічної модальності у сучасному франкомовному дискурсі. Концептуальна база проявів модальності знаходить свою реалізацію у мові, через яку людина передає свої знання, компетенції та ставлення до світу. Результати дослідження вчених привели їх до визнання трихотомічної природи категорії модальності: алетичної, епістемічної та деонтичної. Епістемічна модальність має безпосереднє відношення як до знань мовцем світу, його довіри або недовіри до дійсності, так і до наданої у висловленні інформації. Епістемічна вірогідність здійснення факту має такі понятійні аспекти як наявність, передбаченість, можливість – неможливість (часткові або тотальні). Епістемічна модальність також може бути об’єктивною або суб’єктивною. Об’єктивна епістемічна модальність передається граматичними формами дієслова в Умовному стані І та ІІ. Щодо суб’єктивної епістемічної модальності, вона міститься у конкретних лексичних модалізаторах. У художньому дискурсі епістемічна модальність проявляється у комунікативних ситуаціях, що знаходять своє підтвердження у більш масштабному розмірі, такому як контекст. У трихотомічному розподілі “висловлення – ситуація – контекст” кожна частина має свою роль і відображає задумку автора в залежності від загального змісту. Засоби втілення авторських задумів, що є модально марковані, аналізуються з точки зору присутності в них конкретних модалізаторів, граматичних форм дієслів у Умовному способі І та ІІ, а також з урахуванням ролі ситуації і контексту. Граматичні та лексичні мовні засоби, через які відтворюється ставлення мовця до дійсності, за змістом не є однаковими, їх можна поділити на чотири основні групи в залежності від ступеня впевненості – невпевненості, вірогідності – невірогідності. У художньому дискурсі через ці засоби автор розкриває своє ставлення до дійсності, до світу, так само як і ставлення до них персонажів твору. Для цього письменник використовує цілий арсенал модальних маркерів зі значенням впевненості – невпевненості, вірогідності – невірогідності.

Що стоїть за «я»: СОВІСТЬ і СВІДОМІСТЬ

2024-02-02T20:23:00+00:00

Ця стаття має на меті розглянути з лінгвістичної точки зору концепти СОВІСТЬ і СВІДОМІСТЬ в англійській мові та визначити їхні поняттєві компоненти. В наш час поняття СОВІСТЬ і СВІДОМІСТЬ є актуальними. Це підтверджується величезним інтересом до них серед лінгвістів, фізиків, філософів, психологів тощо, та досягненнями людини в області ШІ (штучного інтелекту) і незадоволенням дуалістичним поділом розуму і тіла. Совість і свідомість керують процесом прийняття рішень. Поняття СОВІСТЬ і СВІДОМІСТЬ багатогранні і складні. СОВІСТЬ зазвичай використовується в моральному сенсі та передбачає притаманну будь-якій здоровій людині здатність сприймати принципи добра і зла, контролювати та оцінювати свої дії. Принципи порядності, чесності, справедливості, доброти є її складниками. Голос сумління може підказати різним групам людей різні принципи поведінки. Совість можна розглядати як порожню ємність, яку можна наповнити будь-яким морально-етичним змістом. СВІДОМІСТЬ людини – найбільша загадка світу всіх часів і народів. Люди багато знають про свідомість із власного життєвого досвіду і можуть стверджувати, що їхній власний свідомий життєвий досвід — це те, що вони не ставлять під сумнів. Але людина не має уявлення про те, що таке свідомість, що робить людину свідомою, чому «люди мають свідомість» порівняно з іншими живими істотами або чи інші істоти, окрім людей, також мають свідомість. Свідомість в основному ототожнюється зі станом неспання. Свідомість є всеохоплюючим станом, свого роду перемикачем, який освітлює все психічне життя істоти. Свідомість з’являється до совісті: для того, щоб совість виникла, необхідно, щоб свідомість виникла як фон або екран, на якому можуть виникати всі явища, стани і предмети. Для того, щоб людина усвідомила, що таке добро і зло, щоб змогла апелювати до комплексу морально-етичних норм, необхідна насамперед свідомість. Таким чином, свідомість виступає фоном для совісті. Поняття СОВІСТЬ і СВІДОМІСТЬ перетинаються. Обидві лексеми були синонімами аж до XVIII ст. Обидва концепти є будівельними блоками для самоідентифікації, причому СОВІСТЬ є передумовою здатності формувати моральні судження. Ці базові універсальні поняття мають однаково високу значущість, взаємозалежні та перетинаються, і не можуть розглядатися без внутрішнього взаємозв’язку.

Концептуальна інтеграція як механізм формування та реалізації інтертекстуального потенціалу прецедентного висловлення “Blood, sweat and tears”

2024-02-02T20:24:33+00:00

У статті розглянуто обумовлене концептуальною інтеграцією формування та інтертекстуальне функціонування висловлення «blood, sweat and tears», яке є прецедентним для англійськомовної лінгвокультури. Процеси концептуальної інтеграції є наріжними для формування метафтонімічного значення цього прецедентного висловлення і забезпечують його сталий компонентний склад, трансформаційний потенціал та моделі інтертекстуального функціонування. Метафтонімічне значення цього висловлення формується внаслідок концептуальної інтеграції трьох вхідних просторів, представлених метафтоніміями BLOOD (жертва), SWEAT (важка праця) та TEARS (страждання), які формують в інтегративному просторі значення “важка катівна жертва”. Особливості метафтонімізації зумовлюють інтертекстуальну актуалізацію прецедентного висловлення внаслідок процесів концепутальної інтеграції за метафоричною моделлю «контейнер», що вербалізується лексемами «to put»/«to pour». Актуалізація переважно відбувається в текстах публіцистичного стиля, адже такий контекст надає можливість автору емерджентного тексту створити позитивну для англійськомовної лінгвокультури асоціацію з прецедентним образом В. Черчіля, котрий вжив це висловлення в своїй прецедентній промові на посаді прем’єр-міністра Великої Британії та тим самим надав умови для набуття ним статусу прецедентного. Інтертекстуальну актуалізацію прецедентного висловлення «blood, sweat and tears» в текстах різної тематики та функціональних стилей можна моделювати як багатодіапазонні бленди, які генерують багатовимірні смисли. Обраний ракурс дослідження підвищує експланаторний потенціал теорії інтертекстуальності завдяки аналізу концептуального механізму формування та функціонування прецедентного висловлення як різновиду прецедентних феноменів.

Моделювання наративної перспективи: наративні простори та модель сегментації наративу У. Лабова

2024-02-02T20:25:49+00:00

Стаття присвячена методологічній проблемі вивчення наративів різних жанрів у їхньому природному дискурсивному середовищі. Запропонована модель інтегрує концепцію наративних просторів для пояснення конструювання та розуміння наративів, розроблену Б. Дансіджер, та класичну сегментацію наративів У. Лабова та Дж. Валетські. Проведено моделювання двох усних і двох письмових наративів особистого досвіду: з медійного, політичного, гумористичного та оніричного контекстів. На відміну від класичної моделі наративної структури, резюме, орієнтацію, ускладнення, рішення, оцінку та підсумок ідентифіковано як маркування наративних просторів, а не клауз. Запропонований підхід до наративної структури з точки зору когнітивної концепції наративних просторів має на меті описати конфігурації точок зору. Увага фокусується на резюме, оцінці та підсумку, які позиціонують наратив у його дискурсивному контексті і становлять так звану позанаративну систему. Під нею розуміються засоби, що не належать до власне наративного простору, а дозволяють вписати наратив у прагматичний контекст і зумовлюють його подієвість. Дискурсивне позиціонування характеризує конфігурацію точки зору наративу особистого досвіду. Зокрема, конфігурації точок зору розглянуто як характеристику наративу, що регулюється наративним жанром. У статті доведено, що процеси компресії та декомпресії точок зору (терміни Б. Дансіджер) та стратегії дискурсивного позиціювання наративу є жанрово специфічними. Наративи різних жанрів демонструють сильнішу або слабшу позанаративну систему і різні тенденції до множинності точок зору та їхньої компресії.

Експериментальне дослідження з вивчення впливу використання систем машинного перекладу змішаного типу на якість перекладу текстів у галузі декоративного садівництва

2024-02-02T20:26:59+00:00

Статтю присвячено вивченню впливу використання систем машинного перекладу змішаного типу Onlinedoctranslator та DeepL на якість перекладу текстів у галузі декоративного садівництва. В межах нашого дослідження якість перекладу вимірювалася шляхом вирахування кількості помилок та правильності відтворення галузевих термінологічних одиниць. Машинний переклад постійно розвивається, ринок є дуже бурхливим та пропонує все нові системи, які поєднують декілька найперспективніших алгоритмів дії, проте важливим є встановлення ефективності систем машинного перекладу змішаного типу щодо перекладу текстів різних тематик, зокрема декоративного садівництва. У ході проведення експериментального дослідження ми сформулювали гіпотезу дослідження, обрали текст у галузі декоративного садівництва, насичений садівничою термінологією, обсягом більше 30 тисяч друкованих знаків без пробілів, уклали двомовний глосарій, що містить 200 термінологічних одиниць на основі обраного тексту та відібрали системи машинного перекладу змішаного типу (Onlinedoctranslator та DeepL), встановили процедуру оцінювання помилок, виділивши три ключові їх типи, провели аналіз текстів перекладу щодо правильності передачі основного змісту та в аспекті якості передачі термінології в галузі декоративного садівництва, провели кількісну обробку емпіричних даних, унаочнили отримані нами результати у таблицях, після чого провели інтерпретацію експериментальних даних й сформулювали висновки. В результаті проведення експерименту підтвердилися гіпотеза, сформульована нами до початку проведення дослідження: різні системи машинного перекладу змішаного типу дійсно пропонують переклад одного і того самого тексту у галузі декоративного садівництва різної якості, яку ми відстежили за допомогою проведення визначення загального відсотку кількості помилок у кожному виконаному перекладі, а також за допомогою підрахунку відсотку правильності передачі галузевої термінології. За обома показниками кращі результати продемонструвала система машинного перекладу DeepL, а тому саме її доцільно рекомендувати для виконання перекладу текстів у галузі декоративного садівництва.

Еволюція стилю німецької віршованої байки кінця ХХ і початку ХХІ століття: лінгвосинергетичний, соціокультурний аспект

2024-02-02T20:27:49+00:00

У статті досліджено еволюційні тенденції сучасної німецької байки. На матеріалі байок Рейнера Кунце і Джеймсв Крюсса показано відхід сучасної байки кінця ХХ – початку ХХІ століття від літературних канонів класичної езопівської байки, які різною мірою супроводжували німецьку байку впродовж століть, нові способи створення образів-символів, побудови стилю і композиції, явище ієрархічних сюжетів та включення сучасної байки в інший літературний жанр. Для ілюстрації новацій детально проаналізовано байки і байкові ланцюги авторів щодо відображення в них сучасних соціокультурних реалій, кодів культури, які в наш час мають значну ємність і глибокий смисл. Виявлені трансформації форми сучасної байки, її стилю, незавершеність та ієрархічність сюжетів і образів-символів сприяють більш потужним можливостям байки передавати все більше інформації при відносно стислому тексті. Зі синергетичної точки зору сучасна байка стає все більш відкритою системою, що активно залучає читача до доробки її образів-символів, сюжету. Передача реалій соціокультури з активним залученням до цього процесу читача стає значно ефективнішою, ніж в байках минулих епох. Пояснено механізм відображення чинників соціокультури через цілі-атрактори байки як синергетичної системи, через стильові атрактори та специфіку мови і мовлення в байці. Відображення в сучасній байці складних чинників соціокультури через цілі-атрактори, стильові атрактори, мову і мовлення базується на тому, що соціокультура є семіотичною системою, сукупністю знаків і символів. Це дає можливість встановити відповідність складових соціокультури з іншими семіотичними системами – атракторами байки, мовою, її стилістикою та проаналізувати чинники сучасної культури, синергетичні цілі–атрактори байок і залежні від них стильові атрактори.

Джерела впливу на передачу біблійних географічних назв українською мовою. Частина 2

2024-02-02T20:28:37+00:00

Розглянуто збіги та розбіжності передачі географічних назв у найпоширеніших перекладах Біблії українською мовою. Матеріалом дослідження послужили 172 географічні назви із тексту Старого Заповіту (Книги «Буття», «Вихід», «Числа» та «Повторення закону») в перекладах з давньогебрейського оригіналу, а також синодального та англомовного текстів-посередників. З метою згаданого аналізу усі 172 одиниці було розподілено на шість категорій, залежно від ступеня збігу їхнього написання українською мовою, де в категорії 1 передача власної назви збігається в усіх версіях перекладу, а в категорії 6 – не збігається у жодній із шести його версій. Інші категорії відрізнялися різним співвідношенням часток такого збігу. У цій частині статті розглядаються результати аналізу останніх двох категорій, враховуючи які можна зробити попередній висновок, що більшість досліджених перекладачів орієнтувалися переважно на українську традицію (започатковану в перекладах І. Огієнка та І. Хоменка), навіть коли вони перекладали не з давньогебрейського оригіналу, а з інших текстів-посередників, зокрема, англомовного (Біблія Нового Світу). Філарет переважно знаходився під впливом синодального перекладу, лише епізодично орієнтуючись на українську традицію, проте О. Гижа, навіть перекладаючи із синодального тексту, має виразно українську орієнтацію, спираючись на багаторічні традиції вітчизняного перекладу. Окремо стоїть версія Р. Турконяка, який дотримується авторських принципів передачі власних назв, що робить його переклад несхожим у цьому відношенні на жодну іншу традицію. Враховуючи безумовну ерудицію та кваліфікацію цього перекладача, можна припустити, що саме його інновації є найціннішими в сучасній інтерпретації текстів Святого Письма.