Компетенність перекладача у контексті цифрової трансформації

Анотація

У статті досліджено вплив практик цифрової трансформації, зумовлених стрімкою інтеграцією штучного інтелекту, машинного перекладу та платформної комунікації, на компетентність перекладача, що супроводжується розширенням професійної ролі за межі традиційного міжмовного перекладу. У зв’язку з тим, що перекладачі дедалі активніше залучаються до креативного та стратегічного виробництва цифрових текстів, наявна компетентність перекладача продовжує маргіналізувати ці практики, що поглиблює розрив між теоретичними підходами та реальними професійними вимогами. У дослідженні проаналізовано, як цифрова трансформація переосмислює компетентність перекладача, акцентуючи на інтеграції технологічних, когнітивних і креативних умінь у перекладацьку практику та систему підготовки фахівців. Методологічну основу становить якісний аналітичний підхід, що поєднує теоретичний огляд сучасних досліджень із порівняльним аналізом. У статті доведено, що коректура, рерайтинг / рестайлінг, копірайтинг, цифровий постинг / дисемінація текстів і неймінг становлять окремі, проте взаємопов’язані професійні домени, які слід розглядати як базові практики цифрової трансформації, а не допоміжну діяльність. Показано, що кожна практика має власні цілі, визначальні характеристики та практичні наслідки для сучасної перекладацької діяльності. Аналіз засвідчує чіткий перехід від моделей перекладу, заснованих на еквівалентності та текстоцентричності, до цілеспрямованої, аудиторно-орієнтованої та технологічно опосередкованої комунікації. Зроблено висновок, що практики цифрової трансформації докорінно змінюють компетентність перекладача, яка інтегрує лінгвістичний, когнітивний, технологічний, креативний, прагматичний та етичний виміри, і позиціонують перекладача як гібридного фахівця з мови та комунікації.