Джеррімендеринг як практика електорального маніпулювання
Анотація
Досліджується технологія маніпулювання з визначенням меж виборчих округів, яка позначається у політичній науці неологізмом „джеррімендеринг”. Класифіковані основні типи і техніки джеррімендерингу. Доведено, що за фіксованих електоральних вподобаннях виборців формат „нарізки округів” може призводити до діаметрально протилежних результатів голосування. Окреслені деякі альтернативні моделі боротьби з джеррімендерингом, зокрема, проаналізовані вимоги українського виборчого законодавства щодо визначення меж мажоритарних округів.Завантаження
Посилання
Євтушенко О., Карабіло О. Теоретичні аспекти джеррімендерінгу як особливого методу утворення виборчих округів / О. Н. Євтушенко, О. І. Карабіло // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"]. Сер.: Державне управління. – Т. 235, Вип. 223., 2014 – С. 24-28.
Levin D. Measuring a Gerrymander / D. Z. Levin // Michigan Journal of Political Science. – №9 (winter), 1988. – P. 63-69.
Humphreys. M. Can compactness constrain the Gerrymander? : [Електронний ресурс] / M. Humphreys. – Режим доступу: http://www.columbia.edu/~mh2245/papers1/gerry.pdf.
Mackenzie J. Gerrymandering and Legislator Efficiency : [Електронний ресурс] / J. Mackenzie. – Режим доступу: http://www.udel.edu/johnmack/research/gerrymandering.pdf.
Морозова О. Формирование избирательных округов как метод электорального таргетирования / О. Морозова // «Политика и общество». – №1, 2013. – С. 106-112.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4061-17.
Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2487-17.
W. Smith Splitline districtings of all 50 states [Електронний ресурс] / W. D. Smith. – Режим доступу: http://www.rangevoting.org/SplitLR.html.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).