У ПОШУКАХ НОВОГО АВТОРИТАРИЗМУ В УМОВАХ ГЕОПОЛІТИЧНОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ
Анотація
Розглядаються основні чинники зростання популярності та впливовості недемократичних режимів. У сучасному світі в умовах геополітичної турбулентності змінюються геополітичні центри сили та актори прийняття глобальних управлінських рішень, тому є нагальна потреба у керуванні суспільно-політичними та економічними процесами для стабільного розвитку суспільства. Умови хаосу лише підсилюють намагання пошуку та створення запобіжників некерованості розвитку політичного режиму. Тим паче в умовах кризи сталих інститутів ліберальної демократії, наочним доказом чого стала поява постдемократичності як явища та процесу еволюції «зразкових» демократій. Виокремлюються чинники, що підсилюють зазначений тренд. По-перше, зворотна хвиля демократизації (С.Гантінгтон). По-друге, криза американської гегемонії та завершення чергового циклу політичної гегемонії, завершення макроісторичного циклу внутріполітичного розвитку політичної системи США (А.Шлезінгер) із низкою криз протягом лише першої половини 2020 р.
Акцентується увага на тому, що наслідком послаблення світового гегемону став процес істернізації та поява нових геополітичних центрів (в першу чергу, в Азії, а саме Китаю з потужною економікою, що є передумовою формування нового гегемона). Третім чинником є зростання правого екстремізму та поширення правого популізму як в країнах сталих демократій, так і нових демократій. Хвиля популізму підкріплюється консервативним поворотом у вигляді правового закріплення націоналізму, легітимацією домінування колективного над індивідуальним. Четвертим чинником дестабілізації є криза традиційних інститутів демократії, в першу чергу, політичних партій, лідерів партій, які можуть відмовитися від програмних обіцянок і перетворитися на адвокатів «волевиявлення народу».
Доводиться, що на тлі зростання недовіри до традиційних інститутів демократії та цінностей лібералізму зростає попит на лідерів та інститутів, здатних забезпечити безпековий та стабільний розвиток суспільства. Фактична унікальність поточного розвитку – це пошук нових форм співіснування авторитарних та демократичних інститутів в межах одного політичного режиму.
Завантаження
Посилання
ЛІТЕРАТУРА
Закария, Ф. 2004. Будущее свободы: нелиберальная демократия в США и за их пределами. М.: Ладомир.
Yun-han Chu, Robert, Huang, Kai-Ping Kai-Ping, Lagos, Marta. 2020. “Mattes A Lost Decade for Third-Wave Democracies?”, Journal of Democracy, Vol. 31, 2: 166-181
Бжезінський, З. 2000. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи. Івано-Франківськ: Лілея-НВ.
Манн, М. 2018. Источники социальной власти Т.4. Глобализация, 1945-2011. М.: Дело РАН и ГС .
Арриги, Дж. 2006. Долгий двадцатый век: Деньги, власть и истоки нашего времени. М.: Территория будущого.
Модельски, Дж. 2005. “Эволюция глобаль-ной политики”, Полис. 3-4: 62-82, 124-141.
Jonescu, G., Gellner E. 1969. Introduction. In: Populism: Its Meanings and National Characteristics. L.: Weidenfeld and Nicolson
Краус, Т. 2020. “Репетиция диктатуры. Вторая попытка Орбана”, Скепсис. URL: http://scepsis.net/library/id_3950.html
Вінникова, Н.. 2019. Парадокси політичних рішень в епоху постдемократії: моногр. Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна.
Dahlman, C. 2017. “New Technologies, Jobs, Growth, and Development”, The Growth Dialogue. 14: 1-7. URL: http://growthdialogue.org/growthdialog/wp-content/uploads/2017/11/Policy-Brief-14-Dahlman.pdf
von Beyme, Klaus. 2017. “From Post-Democracy to Neo-Democracy”, Springer.
Вятр, Е. 2017. “Сравнительный анализ старого и нового авторитаризма”, Журнал Белорусского государственного университета. Социология. 4: 26-33.
Шкель, С. 2013. “Новая волна: многообразие авторитаризма в отражении современной политической науки”, Polit Book 4: 120-139.
Csaky Zselyke. 2020. Dropping the Democratic Facade. URL: http://freedomhouse.org/report/nations-transit/2020.
Даймонд, Л. 1999. “Прошла ли третья волна демократизации?”, Полис. 1: 10-26.
О’Доннелл, Г. 1994. “Делегативная демократия”, Пределы власти 2-3: 52-69. URL: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem01.htm
Левицкий, С., Вэй, Л.А. 2018. “Подъем конкурентного авторитаризма”, Неприкосно-венный запас. 121: 29-47.
Мюллер Я.-В. 2014. Споры о демократии: Политические идеи в Европе XX века. М.: Изд-во Института Гайдара.
Рейтинг стран по уровню демократии. 2019. URL: https://nonews.co/directory/lists/countries/democracy.
Шкель, С.Н. 2016. “Неопатримониальные практики и устойчивость авторитарных режимов Евразии”, Полития 83: 94-107. DOI: 10.30570/2078-5089-2016-83-4-94-107
Fisun, O. 2019. “Neopatrimonialism in post-soviet Eurasia”. In: Stubborn Structures. Reconceptualizing Post-Soviet regimes /Ed. by BalIant Magyar. Budapest-New-York: 75-96.
Нойманн, Ф.Л. 2015. Бегемот. Структура и практика национал-социализма 1933–1944. СПб.: Владимир Даль.
Линц, Х. 2018. “Тоталитарные и автори-тарные режимы”, Неприкосновенный запас. 4 (120): 16-62.
REFERENCES
Zakaria, Fareed Rafiq 2004. The Future of Freedom: Illiberal Democracy at Home and Abroad. M.Ladomir (In Russian).
Yun-han Chu, Robert, Huang, Kai-Ping Kai-Ping, Lagos, Marta “Mattes A Lost Decade for Third-Wave Democracies?”, Journal of Democracy. Vol. 31. 2: 166-181.
Brzeziński, Zbigniew 2000. The grand chessboard: American primacy and its geostrategic imperatives. Ivano-Frankivsk: Lileya (in Ukrainian).
Mann, M. 2018 The Sources of Social Power. T.4, Moscow: Delo (in Russian)
Arrighi, G. 2006 Long twentieth century: Money, power and sources of our time. Moscow: Territoriya budushchogo (in Russian)
Modelski G. 2005. “Evolution of global policy”. Polis. 3 -4: 62–82; 124–141 (in Russian).
Jonescu G., Gellner E. 1969. “Introduction”. In: Populism: Its Meanings and National Characteristics. L.: Weidenfeld and Nicolson
Kraus, T. “Rehearsal of dictatorship. Urban’s second reward”, Scepsis. URL: http://scepsis.net/library/id_3950.html (in Russian).
Vіnnikova, N.2019. Paradoxes of Political Decisions in the Post-Democratic Age Kh.: HNU іmenі V.N. Karazіna: monograph (in Ukrainian).
Dahlman C. 2017. New Technologies, Jobs, Growth, and Development, The Growth Dialogue. 4: 1-7. URL: http://growthdialogue.org/growthdialog/wp-content/uploads/2017/11/Policy-Brief-14-Dahlman.pdf
von Beyme, Klaus 2017. From Post-Democracy to Neo-Democracy. Springer.
Vyatr, Jerzy. 2017 “Comparative analysis of old and new authoritarianism”, Journal of Belarusian State University. Sociology 4: 26-33 (in Russian).
Shkel`, S. 2013. “New wave: the diversity of authoritarianism in the reflection of modern political science”, Polit Book 4: 120-139 (in Russian).
Csaky Zselyke. Dropping the Democratic Facade. URL: http://freedomhouse.org/report/nations-transit/2020.
Dajmond, L. 1999. “Has the Third Wave
of Democratization Passed?”, Polis. 1 : 10-26 (in Russian).
O’Donnell, G. 1994. “Delegative democracy”, Limits of power 2-3: 52–69. URL: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem01. htm (in Russian).
Leviczkij S., Ve`j L.А. 2018. “The rise of competitive authoritarianism”, Еmergency store: 21: 29-47 (in Russian).
Muller Yan. 2014. The Debate about Democracy: Political Ideas in Europe of the XX Century). M.: Izd-vo Instituta Gaidara (in Russian)
Country Ranking by Democracy URL: https://nonews.co/directory/lists/countries/democracy (in Russian).
Shkel, S 2016. “Neopatrimonial practices and the stability of authoritarian regimes of Eurasia”. Politiya. 83: 94-107. DOI: 10.30570/2078-5089-2016-83-4-94-107 (in Russian)
Fisun, O. 2019. “Neopatrimonialism in post-soviet Eurasia”. In: Stubborn Structures. Reconceptualizing Post-Soviet regimes / Ed. by BalIant Magyar, Budapest-New-York: 75-96.
Nojmann, F.L. 2015. Hippopotamus. The structure and practice of national socialism 1933–1944. SPB.: Vladimir Dal. (in Russian)
Lincz, X. 2018. “Totalitarian and authoritarian regimes”, Еmergency store 4 (120): 16-62(in Russian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
