ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ КОЛИВАННЯ ГІБРИДНИХ РЕЖИМІВ

  • М. В. Шаповаленко Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022 https://orcid.org/0000-0002-9128-8008
Ключові слова: посткомуністичні країни; демократизація; модернізація; політичні інститути; інституціональні зміни; гібридні режими

Анотація

Досліджується феномен політико-інституціональних коливань гібридного політичного режиму як окремого, проміжного типу. Термін «гібридний режим» виникає в рамках транзитологічних досліджень поставтоританих режимів у різних регіонах світу. Транзитологами було відзначено, що такі режими мають властивості, як авторитарних, так і демократичних режимів. На появу таких режимів впливають різноманітні чинники: від глобалізації та геополітичного оточення до особливостей політичної культури політичного істеблішменту та широкого загалу населення, яке  знаходиться між авторитарним і демократичним режимами. Виокремлено та проаналізовано основні концептуальні проблеми, що виникають під час вивчення такого типу політичного режиму. Розглянуто сучасні підходи до типології гібридних політичних режимів. Американський політолог Л. Даймонд ще у 1996 р., констатуючи кінець «третьої хвилі» демократизації, наголосив, що головною причиною її «спаду» став перехід низки країн не до ліберальної демократії, а до проміжних форм політичних режимів. З того часу з’явилась велика кількість різноманітних концепцій так званих гібридних політичних режимів, що свідчить, з одного боку, про високу актуальність і зацікавленість наукових кіл проблематикою дослідження проміжних типів політичних режимів, а з другого – про неоднозначність підходів до концептуалізації цього феномена. Це пов’язано з тим, що термін «гібридний режим» потребує певної концептуалізації з урахуванням регіональної специфіки. У руслі дослідження гібридності або уточнення цього поняття виникла концепція неопатримоніалізму, неопатримоніальної демократії, що розвиває оптичне фокусування на особливостях пострадянських режимів. Водночас це  дозволяє залучати до аналізу інститути, що виникають  на перетині мережевих і системних площин.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

М. В. Шаповаленко, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,майдан Свободи, 4, Харків, 61022

Професор, д. політ. н.

Посилання

Diamond, L. 1996. “Is the Third Wave Over?” Journal of Democracy. Vol. 7, 3: 20-37.

Тилли, Ч. 2007. Демократия. М.: Институт общественного проектирования.

O’Donnell G., Schmitter P. 1986. Transitions from Authoritarian Rule: Tentative Conclusions about Uncertain Democracies. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press.

О’Донелл Г. 1997. Делегативная демокра-тия Пределы власти. URL: http://old.russ.ru/antolog/predely/2$3/dem01.htm (дата звернення 1.11.2018).

Morlino L. 2009. “Are there Hybrid Regimes? Or is it an Optical Illusion” European Political Science Review, 1(2): 273-296.

Way, L. 2004. “The Sources and Dynamics of Competitive Authoritarianism in Ukraineˮ, Journal of Communist Studies and Transition Politics. Vol. 20, 1: 1-19.

Schedler Andreas. 1998. “What Is Democratic Consolidation”, Journal of Democracy. Vol. 9. 2 (April): 91-107.

Мирошниченко, Е., Морозова, И. 2015. “Гибридные политические режимы в совре-меннных политияхˮ Вестник МГУ. Сер. 21. Управление (государство и общество) 3: 34-46.

Freedom House. 2018. URL: https://freedomhouse.org/sites/default/files/FOTN_2018_Final%20Booklet_11_1_2018.pdf (дата звернення 1.11.2018).

Фисун, А.А. 2010. “К переосмыслению постсоветской политики: неопатримониальная интерпретация“, Политическая концептология 4: 158-187.

Мацієвський, Ю. В. 2016. У пастці гібрид-ності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014): монографія. Чернівці : Книги XXI.

Опубліковано
2019-05-10
Як цитувати
Шаповаленко, М. (2019). ПОЛІТИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ КОЛИВАННЯ ГІБРИДНИХ РЕЖИМІВ. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 34, 36-40. Retrieved із https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/12647
Розділ
ДЕМОКРАТИЧНІ ІНСТИТУТИ ТА ПРОЦЕСИ