Формування механізмів верифікації у діалоговому контакті

Анотація

Статтю присвячено проблемам маніпулятивного впливу на свідомість співрозмовника шляхом викривлення або приховування істини, а також формування в освітніх мігрантів механізмів верифікації в діалоговому контакті. Підкреслено, що в сучасній методиці викладання іноземних мов інофонам проблема маніпуляційних стратегій і тактик у міжкультурній комунікації залишається однією з актуальних. Здійснено аналіз досліджень, які стосуються засобів викривлення або приховування істини з метою досягнення адресантом задоволення власних потреб. Зазначено, що для досягнення однобічної користі мовець може користуватися прямою неправдою, тобто пропозиційним викривленням істини, але у звичайному спілкуванні перевага надається напівправді, умовчанню, тобто непропозиційному викривленню істини. Надано характеристику претензій мовця на значущість його висловлювання – істинність, правильність і правдивість, а також реплік-реакцій слухача в ситуації, коли він відчуває необхідність верифікувати хоча б одну з претензій на значущість мовленнєвого акту адресанта. Підкреслено, що фактично кожна лексико-граматична категорія має можливість приховувати або перекручувати істину. Описано маркери, які сигналізують адресату, що мовець маніпулює свідомістю слухача, приховуючи істину. Розглянуто ефективний спосіб верифікації почутого – правильне формулювання слухачем питань для конкретизації та уточнення отриманої інформації. Наведені приклади застосування мовної тактики м’якого або жорсткого наполягання на конкретній відповіді на питання, а також підтвердження істинності мовного акту адресанта. Звернено увагу на те, що робота з розвитку в інофонів механізмів верифікації повинна бути складовою частиною проблемного навчання і що під час відбору прикладів, які демонструють прийоми спотворення істини і тиску на співрозмовника, доцільно віддавати перевагу   тим зразкам, які відповідають принципу універсальності та стереотипності.