Риторика сучасних тронних промов Британських монархів

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу засобів виразності та риторичних стратегій у тронних промовах британських монархів ХХ–ХХІ ст. як ключових механізмів реалізації їх програмно-політичного та персуазивного потенціалу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу до ритуалізованих форм політичних промов та необхідністю комплексного осмислення тронної промови британського монарха як специфічного жанру інституційної комунікації, що поєднує церемоніальність, політичну програмність та персуазивність. У роботі тронна промова розглядається не лише як протокольний текст, а як стратегічно організований дискурс, спрямований на легітимацію урядового курсу та конструювання символічної єдності держави. Мета статті полягає в аналізі тронної промови британських монархів ХХ–ХХІ ст. як жанру ритуалізованого політичного дискурсу та виявленні основних стилістичних і риторичних засобів, що забезпечують реалізацію програмних інтенцій уряду, для чого застосовано методи лінгвостилістичного та риторичного аналізу стилістично маркованих одиниць різних рівнів (лексичних, морфологічних, синтаксичних). У результаті встановлено, що тронна промова функціонує на перетині офіційно-ділового та публіцистичного стилів, поєднуючи стандартизованість формулювань із виразними засобами впливу. Найпродуктивнішими стилістичними фігурами є анафора, антитеза, градація та тричленні конструкції, які структурують текст, акцентують ключові програмні положення та підсилюють ритмомелодику мовлення. Повтори експлікують інституційність, антитези увиразнюють ціннісні опозиції, а градаційні та трискладові моделі формують логічну завершеність і смислову ієрархію. Зроблено висновок, що система засобів виразності в сучасній тронній промові має комплексний характер і спрямована на забезпечення її програмності, символічної легітимності та прагматичного впливу на британський парламент і суспільство.