Відображення жіночих відносин у китайськомовному побутовому дискурсі: прагмастилістичний аспект

Анотація

У статті проаналізовано особливості відображення жіночих відносин у китайськомовному побутовому дискурсі на матеріалі оповідань та новел ХХ-ХХІ ст. Проаналізовано поняття «контакт» та «дискурс», уточнено межі функціонування побутового дискурсу, розкрито характерні риси жіночого контакту у побутовому дискурсі, проаналізовано стратегії і тактики жіночого побутового дискурсу. Найменш структурованим типом дискурсу вважають дискурс побутового мовного спілкування. Основною ознакою побутового дискурсу є його комунікативна спрямованість і наближеність до повсякденної мови, вживання сленгу. Сімейна комунікація, в якій занурена кожна людина, утворює так звану «сімейну мову», що формує певну мовну поведінку людини, її особливості мовлення, інтонацію та емоційну забарвленість мовлення. В конструюванні жіночого образу китайські автори часто звертаються до метафоризації, порівнянь, контекстуальних перифразів, метонімії та паремій (чен'юй, яньюй, суюй, гуаньюн'юй), серед яких превалює зображення зовнішньої привабливості жінки у порівнянні її з місяцем, квіткою, нефритом, богинею, нечистою силою. Зображуючи жіночий дискурс, автори звертаються до засобів градації (клімакс та антиклімакс), анафори, використовують усі види окликів, звертань, часток, вдаються до експресивних можливостей кореневих морфем. Дослідивши тактики та стратегії, що використовують жінки під час побутового спілкування, ми виявили, що панівними стратегіями є утвердження, переконання, доведення та аргументація. Під час розгортання конфліктної комунікації особливої уваги жінки надають стратегіям пристосування, уникнення, співпраці та суперництва. Виявлено, що жіноча мова відрізняється від чоловічої своєю більшою експресивністю, широким використанням вигуків, часток для збільшення емоційної забарвленості, великою концентрацією емоційно-оцінної лексики. Продовженням досліджень вважаємо вивчення композиції жіночого побутового дискурсу, його синергії, яка базується на взаємодії цілей дискурсу та його конституціональних обмежень.