Переклад біблійних власних назв англійською й українською мовами (компаративний аспект)

Анотація

Розглянуто порівняльні характеристики передачі біблійних власних назв в англомовному й українськомовному текстах перекладу Старого Заповіту (“П’ятикнижжя Мойсеєве”) найпоширеніших варіантів Біблії в обох мовах. Узагальнено лексико-семантичні групи номінацій, притаманні конфесійному стилю, а також характерні для нього групи лексики, важливе місце серед яких займають власні назви. Порівняльний аналіз 586 власних назв з кожного варіанту перекладу дозволив сформулювати висновки стосовно принципів їх передачі та співвіднесеності у двох мовах. Хоча в обох мовах провідним способом є транслітерування, однак співвіднесеність одних і тих же літер в англійській та українських мовах не завжди є постійною. Однозначну відповідність виявлено лише в парах англійських та українських літер: d – д, k – к, l – л, m – м, n – н, o – o, p – п, r – р, t – т, v – в. Інші літери, а також диграфи ch, sh, ph та th, не мають постійних графічних відповідників в українських власних назвах і характеризуються різним ступенем варіативності. Це пояснюється деякими причинами, серед яких, зокрема, суттєвий (450 років) розрив у часі між першим англомовним та українським перекладами, що пояснює можливу зміну підходів до транслітерування, дотримання різних його традицій (західної і східної) перекладачами при передачі деяких літер, зокрема у парі літер b – в, диграфа th; більший вплив на українського перекладача з боку численних іншомовних (зокрема, російського) перекладів Біблії, які були відсутніми на час здійснення першого англомовного її перекладу тощо. Іншими причинами розбіжностей могли бути індивідуальні характеристики перекладачів, недотримання ними однакової стратегії протягом усього перекладу, їхнє намагання добитися милозвучності власних імен, уникнути небажаних для мови перекладу звукосполучень тощо.