ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА ЇХ РОЛЬ У ВРЕГУЛЮВАННІ КОНФЛІКТІВ У КОСОВО ТА КРИМУ. Частина І
Анотація
Проаналізовано проблему самовизначення Косово та АР Крим у контексті міжнародного права. Відзначено, що діалектична суперечність права на самовизначення та непорушності кордонів на сьогодні створює передумови для дроблення сучасних держав та порушення їхньої територіальної цілісності. Висловлена думка щодо необхідності більш чіткого визначення зазначених міжнародно-правових норм.
Завантаження
Посилання
Ustav Republike Srbije, koji je usvojila Narodna skupština Republike Srbije 30. septembra 2006. godine. URL: http://www.ius.bg.ac.rs/prof/materijali/martan/Ustav_Srbije.pdf (дата звернення: 7.03.2018).
Вендик Ю. 10 лет Косово. «Беспрецедентный прецедент» в зеркале политики России. BBC Україна. 16 февраля 2018. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-russian-43089977 (дата звернення: 7.03.2018).
Позняков П.В. Трансформация концепции суверенитета в современной политической науке. Актуальные вопросы общественных наук: социо-логия, политология, философия, история: сб. ст. по матер. LXV-LXVI междунар. науч.-практ. конф. № 9-10 (59). Новосибирск: СибАК, 2016. С. 40-46.
Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология XXI века / пер. с англ. под ред. В.И. Иноземцева. М.: Логос, 2004. 368 с.
Wallerstein I. The Modern World-System, vol. I: Capitalist Agriculture and the Origins of the European World-Economy in the Sixteenth Century. New York/London: Academic Press. 1974. 387 p.
Васейкина И. Сдерживающий фактор: Ким Чен Ын рассказал, зачем ему ядерное оружие. MK.RU, 2017.: URL: http://www.mk.ru/politics/2017/10/09/sderzhivayushhiy-faktor-kim-chen-yn-rasskazal-zachem-emu-yadernoe-oruzhie.html (дата звернення: 6.03.2018).
Остеруд О. Суверенная государственность и национальное самоопределение. Этнографическое обозрение. 1994. №2. С. 18-26.
Декларация о недопустимости вмешательства во внутренние дела государств, об ограждении их независимости и суверенитета. Принята резолю-цией 2131 (XX) Генеральной Ассамблеи ООН от 21 декабря 1965 года. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/inadmissibility_of_intervention.shtml (дата звернення: 6.03.2018).
Бокерия С. А., Петрович-Белкин О. К. К вопросу о гуманитарной интервенции в начале XXI в. Власть. 2013. Том. 21. № 3. C. 168-171.
Декларация о недопустимости интервенции и вмешательства во внутренние дела государств. Принята резолюцией 36/103 Генеральной Ассамб-леи ООН от 9 декабря 1981 г. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/internal_affairs_decl.shtml (дата звернення: 7.03.2018).
Парижская хартия для новой Европы. Принятата совещании СБСЕ 21 ноября 1990 года. URL: https://www.osce.org/ru/mc/39520?download=true (дата звернення: 7.03.2018).
Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответст-вии с Уставом Организации Объединенных Наций от 24 октября 1970 г. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_569 (дата звернення: 7.03.2018).
Грушкин Д.В. Право народов на самоопреде-ление: история развития и воплощения идеи. Право народов на самоопределение : идеология и практика : материалы к семінару. Москва, 22-23 марта. 1997. URL: http://old.memo.ru/hr/referats/selfdet/chapter2.htm (дата звернення: 5.03.2018).
Etzioni A. The evils of self-determination // Forein Policy. N. 89 (Winter, 1992-1993), pp. 21-35 P.34.
Осборн Р. Национальное самоопределение и целостность государства. 1993. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/674/221/1217/013_Osborn.pdf (дата звернення: 5.03.2018).
Рафальський І. Суб’єкти права на самовизначення. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. 2013. Вип. 4. С. 136-146. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzipiend_2013_4_14 (дата звернення:5.03. 2018).
Cassese A. Self-determination of people: A legal reappraisal. Cambridge ; New York : Cambridge University Press, 1995. 375 p.
Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей ООН 27 марта 2014 года № A/RES/68/262. URL: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/RES/68/262&referer=/english/&Lang=R (дата звернення: 7.03.2018).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).