Навчення як модифікована форма індивідуального досвіду та його місце у дистанційній освіті

Анотація

Природа навчення в структурі освітнього процесу пояснюється статусом стану когніції в індивіда, тобто усталеної сукупності процесів, процедур і методів придбання знань про явища і закономірності об’єктивного світу, та факторами, які виходять за межі генеративної системи, тобто сукупності граматичного, семантичного, фонологічного компонентів мови або ментальної граматики і ментального лексикону. Періодичні зміни в ментальній активності й отриманні її результату – певного досвіду, що призводять до змін у поведінці, обумовлюються її циклічністю. Навчення становить цикл ментальних механізмів учня: цілепокладання – ідеація – комунікування – локалізація. Відповідно, цикл ментальних механізмів викладача спрямований на взаємодію з розумовим процесом студента: центрування на особистості студента і розвитку його здібностей – ініціювання уяви, породження її продукту (уявного образу, ідеї або концепції), розвитку творчого потенціалу – кооперування взаємодії – локалізація взаємодії, тобто адаптація залежно від етнопсихолінгвістичного портрету студента і соціокультурних особливостей освітнього середовища, в якому відбувається навчання або на яке спрямоване навчання через вивчення мови. Цикл можна представити як одиницю виміру стану когнітивної системи індивіда, а також ментальної активності, її проявів, умов, що провокують «випадкові» фазові переходи станів свідомості. Цикл – низка різнорівневих факторів, що визначають статус когнітивного стану в режимі реального часу і беруть участь у порушенні та прискоренні роботи когнітивних функцій, які беруть участь у вирішенні проблеми, зокрема функції взаємодії з іншими когнітивними системами та інформаційним полем, представленими в комунікаційних мережах. Така функція виступає як відносна модель повноти, цілісності сприйняття завдання і підходу до його вирішення в процесі навчення.