Гендерні стереотипи як прояв культури в оригіналі та перекладі (на матеріалі роману-антиутопії М. Етвуд «Заповіти»)

Анотація

Статтю присвячено проблемі гендерних стереотипів, чия присутність у художньому тексті становить потужний чинник перекладацької діяльності і водночас дає можливість глибше пізнати іншу культуру, а, можливо, і свою власну. На етапі інтерпретації художнього твору перекладач повинен детально проаналізувати кожен художній образ, оскільки саме в діях персонажів, їх характері, їх мовленні знаходять вираження гендерні стереотипи суспільства, до якого вони належать. Матеріалом для дослідження слугував роман-антиутопія М. Етвуд «Заповіти». Безпосередньому вивченню підлягав образ однієї з трьох героїнь – Агнес. В образі дівчини втілюється викривлене сприйняття світу жінкою, що насаджувалося Гілеадом. Жіноче тіло вона вважає пасткою, джерелом небезпеки, відносини між чоловіком та жінкою не викликають нічого, окрім жаху та відрази. Їй заборонено вчитися читати, писати, навіть відчувати поза тим, що вважається суспільно прийнятним. Образ Агнес побудовано на основі численних художніх засобів, що досить успішно відтворюються перекладачкою. Водночас, вимальовуючи антиутопічну реальність, що має на меті застерегти від посилення гендерної дискримінації, авторка вдається до неформальних, навіть подекуди вульгарних мовних засобів, що покликані підкреслити спотвореність уявлень Агнес про власну жіночність та шлюб. Проте в українській культурі, де про гендерні проблеми не прийнято говорити настільки відкрито, де все ще панують стереотипи про те, що мова жінки не може бути грубою чи непристойною, перекладачка відчуває потребу евфемізувати такі елементи, замінюючи їх на більш стилістично нейтральні, а подекуди повністю вилучаючи. Так, ступінь усвідомленості гендерних питань, стереотипні уявлення про прийнятне та неприйнятне у мовленні та поведінці жінки визначають, яким перед цільовим читачем постане твір, створений задля привернення уваги до гендерної проблематики.