КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТЕОРІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ У СУЧАСНИХ ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

  • Ю. Ю. Руденко Національна академія СБ України, вул. М. Максимовича, 22, Київ,03022 https://orcid.org/0000-0002-5292-5334
DOI: https://doi.org/10.26565/2220-8089-2020-37-03
Ключові слова: теорія модернізації, процес модернізації, постмодернізація, етапи модернізації, наздогоняюча модернізація

Анотація

Доводиться необхідність розрізняти модернізацію як теорію і як процес. Зауважується, що варто також розрізняти модернізацію в широкому сенсі (як постійний процес виробництва певних відповідей на виклики оточуючого середовища) та в вузькому розумінні (як процес засвоєння моделей економічного, соціального, політичного та культурного розвитку західного суспільства).

Розкривається зміст теорії модернізації як міждисциплінарної системи поглядів, ідей, схем, і моделей аналізу, що розкриває динаміку подолання відсталості традиційних суспільств, вивчає закономірності трансформації перехідних суспільств у сучасні, розвинені.

Як процес модернізація трактується сучасною наукою як процес набуття менш розвиненими суспільствами низки рис, характерних для більш  розвинених суспільств.

Виокремлюються декілька етапів в еволюції теорії модернізації, розглядаються особливості кожного з них. Перший етап (середина 50-х – 60-ті роки ХХ ст.) був періодом зародження і становлення теорії модернізації, вироблення на її основі конкретно-орієнтованих моделей соціально-економічного розвитку. На другому етапі модернізації відбулася переоцінка ідей першого етапу, аналіз прорахунків, виявлених суспільно-політичною практикою. Було доведено, що модернізація має і зворотній вектор. Головним елементом, від якого залежить характер перехідних процесів і перетворень, почали вважати соціокультурний чинник. Третій, сучасний, етап модернізації (кінець 1980-х – початок 1990-х) проходив за умов розпаду світової соціалістичної системи, коли постсоціалістичні країни намагалися, завдяки вестернізації, стати в один рівень з розвиненими західними країнами. Відзначається помилковість механічного перенесення західної моделі в інші країни через неврахування різного потенціалу їхнього розвитку та здатності розвинених країн постійно вдосконалювати свою систему.

Доводиться, що на сучасному етапі варто більше говорити про «постмодернізацію», яка ґрунтується на прагненні до глибокого взаєморозуміння різних соціальних та політичних суб’єктів у суспільстві, пошуках нових суспільних цінностей, умінні досягати компромісу з принципових політичних питань та іншого.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографія автора

Ю. Ю. Руденко, Національна академія СБ України, вул. М. Максимовича, 22, Київ,03022

Доцент, к. політ. н.

Посилання

ЛІТЕРАТУРА

Шаповаленко, М. 2007. Политическое развитие современных переходных обществ: теоретические подходы и основные тенденции. Х.: Издательство Харьковского национального университета внутренних дел.

Політична наука в Україні 1991-2016. Теоретико-методологічні засади і концептуальні підсумки вітчизняних досліджень у двох томах / ред. О. Рафальський. 2016. К.: Парламентське видавництво. Т.2

Словник політичної думки. 1993. Політологічні читання 3: 269-274.

Тадевосян, Е. 1996. Словарь-справочник по социологии и политологии. М.: Знание

Губерський, Л. 2002. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз. К.: Знання України.

Cтепико, М. 2011. Українська ідентичність: феномен і засади формування. К.: НІСД.

Горбатенко, В. 1999. Стратегія модернізації cуспільства. Україна і світ на зламі тисячоліть. К.: Академія.

Данилов, А. 1997. Переходное общество: проблемы системной трансформации. Минск.

Touraine, A. 1998. “Modernity and Cultural Specificities”, International Social Science Journal 18:448-450.

Инглхарт, Р. 1997. “Постмодерн: меняющиеся цености изменяющегося общества”, Полис 4: 8-12.

Пояркова, Т. 2015. Кризовий синдром модер-нізації незалежної України: причини виникнення та засоби подолання. Суми: Університетська книга.

REFERENCES

Shapovalenko, M. 2007. The political development of modern transition societies: theoretical approaches and main trends. Kharkov: Izdatel'stvo Har'kovskogo nacіonal'nogo universiteta vnutrennih del (in Russian).

Political Science in Ukraine 1991-2016. Theoretical and methodological principles and conceptual results of domestic research in two volumes / O. Rafalskyi. 2016. Kyiv : Parlamentske vydavnytstvo. T.2 (in Ukrainian).

Dictionary of Political Thought. 1993. Political science readings, 3: 269-274 2 (in Ukrainian)

Tadevosyan, E. 1996. Dictionary-reference book on sociology and political science. Moscow: Znanie (in Russian).

Huberskyi, L. 2002. The culture. Ideology. Specialty: Methodological-Light Analysis. Kyiv: Znannia Ukrainy (in Ukrainian).

Ctepyko, M. 2011. Ukrainian identity: phenomenon and principles of formation. Kyiv: NISD (in Ukrainian).

Horbatenko, V. 1999. Strategy for modernization of society. Ukraine and the world at the turn of the millennium. Kyiv: Akademiia (in Ukrainian).

Danilov, A. 1997. Transitional society: problems of systemic transformation. Minsk (in Russian).

Touraine, A. 1998. “Modernity and Cultural Specificities”, International Social Science Journal, 18:448-450.

Inglhart, R. 1997. “Postmodern: the changing values of a changing society”, Polis, 4: 8-12 (in Russian).

Poiarkova, T. 2015. Crisis syndrome of modernization of independent Ukraine: causes and means of overcoming. Sumy: Universytetska knyha (in Ukrainian).

Опубліковано
2020-07-07
Як цитувати
Руденко, Ю. Ю. (2020). КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТЕОРІЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ У СУЧАСНИХ ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 37, 22-28. https://doi.org/10.26565/2220-8089-2020-37-03
Номер
Том 37 (2020): Питання політології
Розділ
ПОЛІТИЧНА ТЕОРІЯ

Авторські права та ліцензування.

Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії  Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.

Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:

  • не порушує  авторських прав інших осіб або організацій;
  • не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.

Автор передає редколегії права на:

  • публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
  • переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
  • розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).

Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:

  1. Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
  2. Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
  3. Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
  4. Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
  • персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
  • web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
  • некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).