Екологічно збалансовані агроекосистеми – запорука сталого розвитку
Анотація
Зважаючи на масштабне загострення глобальної екологічної проблеми попри майже тридцятирічне впровадження Концепції сталого розвитку, розробленої у Ріо-де-Жанейро (1992), вона потребує сьогодні додаткового дослідження та обґрунтування. Самий факт масштабного загострення глобальної екологічної проблеми примушує засумніватись у методологічній коректності концепції. Оскільки споживання природних ресурсів, а, отже, і екологічний стан навколишнього середовища великою мірою залежить від розуміння екологічної сутності енергетичних відносин в екосистемах, варто орієнтуватись на наукові положення вітчизняної школи фізичної економії, опрацьовані в роботах Сергія Подолинського, Володимира Вернадського, Миколи Руденка, Віктора Письмака. Саме відповідно до цих положень вимагає перегляду система критеріїв-індикаторів сталого розвитку.
Запропоноване нове бачення теоретичних підвалин для розробки таких індикаторів. Сучасне, постіндустріальне розуміння змісту сталого розвитку автори насичують ноосферним змістом. Спираючись на розроблену в попередніх авторських роботах концепцію ноосферних екосистем, також робиться спроба якісно нового обґрунтування цілей і напрямків планетарного розвитку усієї людської популяції.
Висновки. Лише в наближенні механізмів природокористування до природних аналогів автори вбачають майбутній тренд реалізації концепції сталого розвитку. Пропонується прикладне впровадження авторських теоретичних положень при реформуванні адміністративно-територіального устрою.
Завантаження
Посилання
Pelagesha, N. (2019). The absurdity of sustainable development. LB.ua. Retrieved from https://lb.ua/blog/natalia_pelagesha/420881_absurdnist_stalogo_rozvitku.html (in Ukrainian).
Kuskov, M.A., & Kuskova, S.V. (2023). Evolution of scientific views on sustainable development. Proceedings of the Ith International Scientific and Practical Conference: Braslav readings. Economy of the 21st century: national and global dimensions, Odesa, 2023, November 1, (pp.156-160). Odesa: OSAU. (in Ukrainian).
Sonko, S. (2019). Man in Noosphere: Evolution and Further Development. Philosophy and Cosmology, 22, 51–75. https://doi.org/10.29202/phil-cosm/22/5
Sonko, S.P. & Maksimenko, N.V. (Eds.). (2015). Ecological bases of balanced nature use in the agro-sphere: educational manual. Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University, Retrieved from: http://lib.udau.edu.ua/handle/123456789/2462 (in Ukrainian).
On the approval of the Comprehensive Program of Implementation at the National Level of the Deci-sions Adopted at the World Summit on Sustainable Development for 2003-2015. (2003). Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated April 26, 2003 No. 634. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-2003-%D0%BF (in Ukrainian).
Marushevskyi, G. (2015), “Sustainable development indicators: Ukraine's position in international rankings”, Investytsiyi: praktyka ta dosvid, 20, 141–146. Retrieved from http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=4680&i=29
On approval of the standard of higher education in specialty 101 "Ecology" for the second (master's) level of higher education. (2018). Order No. 1066 dated 04.10.18. Retrieved from https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/12/21/101-ekologiya-magistr.pdf (in Ukrainian).
Korsak, K. V. (2014). Nootechnologies and nooecology - means of transformation of dream of a sustainable development in a reality of noosociety. Man and Environment. Issues of Neoecology, (1-2), 7-13. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/humanenviron/article/view/950 (in Ukrainian).
Gorshkov, V., & Makarieva, A. (2018). Time in life, technology and physics. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.35964.59528
Dutta, A. (2021, Jun 22). Noosphere and innovative ideas. Retrieved from
https://www.slideshare.net/slideshow/noosphere-and-innovative-ideas/249451068
Vidal, Cl. (2024, March 17). What is the noosphere? Planetary superorganism, major evolutionary tran-sition and emergence. Systems Research and Behavioral Science n/a (n/a). Acessed. https://doi.org/10.1002/sres.2997
Shoshitaishvili, B. (2021). From anthropocene to noosphere: the great acceleration. Earth's Futures, 9(2), e2020EF001917. https://doi.org/10.1029/2020EF001917
Lyholat, V., Fedorchuk, I., & Chernyuk, G. (2012). Correlation of biosphere and noosphere systems. The Scientific Issues of Ternopil Volodymyr Hnatyuk National Pedagogical University. Series: Geography, (2), 13–19. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/NZTNPUg_2012_2_5 (in Ukrainian).
Vorobyova, L.V. (2016). Ukrainian school of physical economy in the world economic space. Pro-ceedings of the Vseukr. Round Table; Modern economic theories: history, methodology and development prospects, 2016, November, 10, (pp. 131-134). Kyiv: KNEU. Retrieved from https://ir.kneu.edu.ua:443/handle/2010/28715 (in Ukrainian).
Pysmak, V.P. (2002). Energy-pulse essence of the economic basis of society (introduction to the theory of energy-pulse interaction of socio-economic models). Donetsk: "Donechchyna".
Lin, D., Hanscom, L., Murthy, A., Galli, A., Evans, M., Neill, E., Mancini, MS., Martindill, J., Medouar, F-Z., Huang, S., & Wackernagel, M. (2018). Ecological Footprint Accounting for Countries: Updates and Results of the National Footprint Accounts, 2012–2018. Resources, 7(3), 58. https://doi.org/10.3390/resources7030058
The concept of ecological sustainability. (2024). Retrieved from https://courses.mooc.fi/org/uh-inar/courses/introduction-to-sustainability/chapter-2/the-concept-of-ecological-sustainability
Ecological sustainability. (2024). Retrieved from https://courses.mooc.fi/org/uh-inar/courses/introduction-to-sustainability/chapter-2
Pyrikov O. V. (2013). Indicators and system of sustainable development: theory and practice. Efektyv-na ekonomika, (11). Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4026 (in Ukrainian).
Lagutina, V.D. (Ed.). (2017). Economic theory. Kyiv: Kyiv. National Trade and Economy University. (in Ukrainian).
Dykan, O. (2001). Mykola Rudenko: wealth is born from freedom. Dzerkalo tyzhnya. Retrieved from https://dt.ua/SOCIETY/mikola_rudenko_bagatstvo_narodzhuetsya_zi_svobodi.html (in Ukrainian).
Brovko, O. (2018). Mykola Rudenko. Poet, human rights defender and philosopher from Luhansk region. Historical truth, (12), Retrieved from https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/12/14/153421/ (in Ukrainian).
Rahman, D., Moussouri, T., & Alexopoulos, G. 2021. The social ecology of food: where agroecology and heritage meet. Sustainability, 13, 13981. https://doi.org/10.3390/su132413981.
Patton, M.Q. (2021). Principles Focused Evaluation of Agroecology. Elementa Science of the Anthro-pocene, 9(1), Article 1. doi.org/10.1525/elementa.2021.00052
Toledo, V.M. (2022). Agroecology and spirituality: reflections about an unrecognized link. Agroecology and Sustainable Food Systems. 46(4), 626-641. https://doi.org/10.1080/21683565.2022.2027842
López-García, D., & González de Molina, M. (2021). An operational approach to agroecology-based local agri-food systems. Sustainability, 13, 8443. doi.org/10.3390/su13158443.
Gonzalez, C.F., Olivier, G., & Bellon, S. (2020). Trans-disciplinarity in agroecology: practices and perspectives in Europe. Agroecology and Sustainable Food Systems. 45(4). https://doi.org/10.1080/21683565.2020.1842285.
McPhee C., Bancerz M., Mambrini-Doudet M., Chrétien F., Huyghe Ch. & Gracia-Garza J. (2021). The Defining Characteristics of Agroecosystem Living Labs. Sustainability. 13(4), 1718. https://doi.org/10.3390/su13041718
Khvesyk, M., & Bystryakov, I. (2012). A paradigmatic view of the concept of sustainable development of Ukraine. Ukraine economy, (6). 4-12. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/EkUk_2012_6_2 (in Ukrainian).
Авторське право (c) 2024 Сонько С. П., Зозуля І. О.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
