Особливості Перекладацького Відтворення Відеоігор

Анотація

У статті висвітлено особливості перекладацького відтворення відеоігор, зокрема на прикладі локалізації культової рольової гри «Відьмак 3: Дикий Гін». Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком ігрової індустрії, її зростаючим впливом на сучасну культуру та значним попитом на локалізовані продукти, які мають бути не лише технічно коректними, а й культурно релевантними. Переклад ігор як форма міжмедійної взаємодії вимагає врахування мови, стилістики, контексту, культурних кодів, жанрової специфіки та очікувань цільової аудиторії. Метою статті є аналіз основних перекладацьких стратегій, мовних та інтерсеміотичних трансформацій, що використовуються в процесі локалізації, а також визначення чинників, які впливають на збереження автентичності ігрового простору. Методологія ґрунтується на порівняльному аналізі польської, англійської та української версій гри, з використанням лінгвокультурного, функціонально-семіотичного та прагматичного підходів. Проаналізовано особливості перекладу власних назв, архаїзмів, діалектів, фольклорних елементів, гумору, лайки, міфологем, а також екранізації персонажних мовних стратегій. Дослідження виявило типові перекладацькі труднощі, серед яких: передача польських реалій, збереження авторських алюзій до слов’янської культури, адаптація стилістичних реєстрів і регістрів персонажів. Виокремлено основні трансформації: транскодування, калькування, генералізація, конкретизація, контекстуальна заміна, елімінація, компенсація, додавання, локалізаторська інтерпретація. У підсумках наголошено, що переклад відеоігор є міждисциплінарним явищем, що потребує не лише мовної компетентності, а й глибокого розуміння культурних кодів, жанрової специфіки, геймерського досвіду та технічних обмежень. Ефективна локалізація значною мірою визначає комерційний успіх проєкту, його сприйняття користувачами та довговічність у медіапросторі.