Прототипна модель дискурсивної особистості у межах теорії ціннісно-орієнтованого соціодискурсу

  • Людмила Солощук доктор філологічних наук, професор, кафедра англійської філології та методики викладання іноземної мови, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0003-2934-7721
  • Юлія Скриннік кандидат філологічних наук, доцент,кафедра англійської філології та методики викладання іноземної мови, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0001-7592-4011
Ключові слова: дискурсивна особистість, дискурсивні практики, картина світу, позиціювання, соціокультурний контекст, теорія ціннісно-орієнтованого соціодискурсу, цінності

Анотація

У цій статті розглядаються теоретичні підвалини дослідження концепції прототипної моделі дискурсивної особистості у межах теорії ціннісно-орієнтованого соціодискурсу. Прототипна модель дискурсивної особистості у межах цієї теорії є багатовимірною структурою, яка надає можливості дослідити такі поняття, як цінності, ролі, ідентичність та взаємодія з іншими людьми, за допомогою яких формується особистість у сучасному суспільстві. Ця модель акцентує увагу на ролі цінностей як керівних принципів, що впливають на формування картини світу особистості.

Прототипну модель дискурсивної особистості в межах теорії ціннісно-орієнтованого соціодискурсу представляємо як концептуальну структуру, де дискурсивна особистість формується під впливом різноманітних соціокультурних факторів. Ці фактори включають типи дискурсу, в якому беруть участь індивіди (побутовий, інституційний), їхні ціннісні орієнтації (приналежність, любов, повага та самоактуалізація) та соціальні фактори (соціальний статус, роль і стать). Соціальні параметри відіграють вирішальну роль у визначенні того, як індивіди орієнтуються та виражають свої цінності через дискурс. Розроблена структура прототипної моделі дискурсивної особистості також класифікує особистостей на учасників, атракторів і творців, причому кожен тип демонструє свій власний вербальний, невербальний і надвербальний репертуар, що є характерним для кожного типу дискурсивних особистостей.

Однією зі сторін багатогранної прототипної моделі дискурсивної особистості є її залученість у соціокультурний контекст. Цю сторону моделі візуально представлено у вигляді позиціювання дискурсивної особистості та дискурсивних практик як основних елементів механізму соціокультурного контексту. Дослідження уможливило формулювання визначень понять дискурсу та дискурсивної особистості у межах теорії ціннісно-орієнтованого соціодискурсу. Подальші дослідження в цій галузі можуть поглибити розуміння того, як цінності формують дискурсивну особистість і її дискурсивну поведінку в різноманітних соціальних контекстах.

Завантаження

Біографії авторів

Людмила Солощук, доктор філологічних наук, професор, кафедра англійської філології та методики викладання іноземної мови, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Доктор філологічних наук, професор, професор кафедри англійської філології та методики викладання іноземної мови

Юлія Скриннік, кандидат філологічних наук, доцент,кафедра англійської філології та методики викладання іноземної мови, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Кандидат філологічних наук, доцент, докторантка кафедри англійської філології та методики викладання іноземної мови

Посилання

Бєлова, С. Є. (2017). Структурно-семантичні та лінгвопрагматичні особливості непрямих відповідей адресата в різних типах англомовного дискурсу. (Дис. канд. філол. наук). Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків.

Бігарі, А. А. (2006). Дискурс сучасної англомовної сім’ї. (Дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ.

Каліщук, Д. М. (2007). До проблеми типології дискурсу. Науковий вісник Волинського національного університету імені Л. Українки, 4, 50–52.

Лисенко, О. М. (2018). До питання класифікації дискурсу в сучасному мовознавстві. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Філологічні науки, 281, 126–134.

Набокова, І., & Мартинюк, А. (2023). Наративи і радіальні категорії, що їх організують (на матеріалі наративу західних ЗМІ про Меланію Трамп). Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, 97, 30–36. https://doi.org/10.26565/2786-5312-2023-97-04.

Пилипенко, Р. Є. (2007). Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки). (Aвтореф.докт. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ.

Солощук, Л. В. (2006). Вербальні і невербальні компоненти комунікації в англомовному дискурсі. Харків: Константа.

Солощук, Л. В. (2015). Дискурсивна особистість у світлі теорії полікодовості комунікативного процесу. Записки з романо-германської філології, 1 (34), 160–167.

Ущина, В. А. (2022). Дискурсивна постава (анг. stance): термінознавчий і перекладацькі аспекти. Проблеми гуманітарних наук: збірник праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. Філологія, 46,128–137. https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.16.

Черняк, Ю. І. (2010). Інтердисциплінарні виміри проблеми типолоії дискурсів та літературознавча аналітика. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 1, 94–100. https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2010/fil_2010_1/094-100.pdf

Askeland, H., Espedal, G., Løvaas, B. J., & Sirris, S. (2020). Understanding values work: institutional perspectives in leadership and organization. Cham: Palgrave.

Atkinson, P. (2014). Language, structure and reproduction: an introduction to the sociology of Basil Bernstein. London:Taylor & Francis Group.

Bondarenko, I. (2020). Tools of explicit propaganda: cognitive underpinnings. Open journal of modern linguistics, 10 (1), 23–48. https://doi.org/10.4236/ojml.2020.101003.

Bourdieu, P. (1991). Language and symbolic power. Cambridge, Mass: Harvard University Press.

Bucholtz, M. (2001). The whiteness of nerds: superstandard English and racial markedness. Journal of linguistic anthropology, 11 (1), 84–100. https://doi.org/10.1525/jlin.2001.11.1.84.

Englebretson, R. (2007). Stancetaking in discourse: an introduction. In Englebretson, R. (Ed.), Stancetaking in discourse:subjectivity, evaluation, interaction (pp. 1–25). Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins.

Espedal, G., Løvaas, B. J., Sirris, S. & Wæraas, A. (2022). Researching values in organizations and leadership. In Espedal, G.,Løvaas, B. J., Sirris, S. & Wæraas, A. (Eds.), Researching values methodological approaches for understanding values work in organisations and leadership (pp. 1–12). Cham: Palgrave Macmillan.

Fairclough, N. (2013). Language and Power. London: Routledge.

Foucault, M. (2001). Order of things: an archaeology of the human sciences. London: Taylor & Francis Group.

Fullan, M. & Kirtman, L. (2015). Leadership: key competencies for whole-system change. Bloomington: Solution Tree.

Goffman, E. (2017). Interaction ritual: essays in face-to-face behavior. London: Taylor & Francis Group.

Hall, S. (1997). Representation: cultural representations and signifying practices (Culture, media and identities series). London: Sage Publications Ltd.

Harari, R. (2020). Lacan’s four fundamental concepts of psychoanalysis. New York: Other Press, LLC.

Johnson, M., & Mercer, N. (2019). Using sociocultural discourse analysis to analyse professional discourse. Learning, culture and social interaction, 21, 267–277. https://doi.org/10.1016/j.lcsi.2019.04.003.

Maslow, A. (1943). A theory of human motivation. Psychological Review, 50 (4), 370–396.

McLeod, L. (2021). Gender politics and security discourse. London: Taylor & Francis Group.

Messerschmidt, J. W. & Bridges, T. (2022). Kaleidoscope of identities: reflexivity, routine, and the fluidity of sex, gender, and sexuality. London: Rowman & Littlefield Publishers, Incorporated.

Pelclová, J. (2023). Stance-taking as an identity construction in advertising targeted at mothers. A comparative analysis. Studies about Languages, 42, 93–104. https://doi.org/10.5755/j01.sal.1.42.33341.

Pietikainen, S. & Mantynen, A. (2023). Discourse analysis: studying language, producing knowledge. Hoboken: John Wiley & Sons, Limited.

Selznick, P. (1992). The moral commonwealth: Social theory and the promise of community. Berkeley: University of California Press.

Skrynnik, Yu. (2023). Media as a construct of the modern discursive personality: methodology of the values-based approach. Communication Today, 14(1), 40–51. https://doi.org/10.34135/communicationtoday.2023.Vol.14.No.1.3.

Skrynnik, Yu. S., & Soloshchuk, L. V. (2022). Social roles as a construct of ecological interaction: diachronic aspects. Theory and practice in language studies, 12(8), 1483–1488. https://doi.org/10.17507/tpls.1208.03.

Tannen, D. (1994). Gender and discourse. Oxford: Oxford University Press.

van Dijk, T. A. (2008). Discourse and Power. London: Macmillan Education UK.

Wodak, R. (1997). Gender and discourse. London: Sage Publications, Incorporated.

Опубліковано
2024-12-30
Як цитувати
Солощук, Л., & Скриннік, Ю. (2024). Прототипна модель дискурсивної особистості у межах теорії ціннісно-орієнтованого соціодискурсу. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, (100), 69-76. https://doi.org/10.26565/2786-5312-2024-100-06