Prototypical model of a discursive personality within the theory of values-based sociodiscourse
Abstract
In this theoretical study the concept of the prototypical model of a discursive personality within the framework of the theory of values-based sociodiscourse is explored. The prototypical model, as conceived within this theory, represents a multidimensional structure that enables the analysis of values, roles, identity, and interpersonal interactions, all of which contribute to the formation of a personality in contemporary society. The model underscores the significance of values as guiding principles that shape an individual’s construal of the world.
The prototypical model of a discursive personality within the theory of values-based sociodiscourse can be described as a conceptual framework where a discursive personality is shaped by multiple sociocultural factors. These factors include the types of discourse individuals engage in (everyday, institutional), their value orientations (such as belonging to a social group, love, esteem, and self-actualization), and social factors (social status, role, and gender). The social parameters play a crucial role in determining how individuals navigate and express their values through discourse. The framework also categorizes discursive personalities into participants, attractors, and creators, with each type exhibiting distinct verbal, non-verbal, and supra-verbal repertoires associated with each type of discursive personalities.
A key aspect of the multifaceted prototypical model of a discursive personality is its integration within the sociocultural context. This dimension is visually depicted through the stance of a discursive personality and discursive practices as central elements within the sociocultural mechanism. The study offers definitions of discourse and a discursive personality within the theory of values-based sociodiscourse framework, providing a foundation for future research. Further investigations in this area could enhance our understanding of how values shape a discursive personality and his / her behavior across various social contexts.
Downloads
References
Бєлова, С. Є. (2017). Структурно-семантичні та лінгвопрагматичні особливості непрямих відповідей адресата в різних типах англомовного дискурсу. (Дис. канд. філол. наук). Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків.
Бігарі, А. А. (2006). Дискурс сучасної англомовної сім’ї. (Дис. канд. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ.
Каліщук, Д. М. (2007). До проблеми типології дискурсу. Науковий вісник Волинського національного університету імені Л. Українки, 4, 50–52.
Лисенко, О. М. (2018). До питання класифікації дискурсу в сучасному мовознавстві. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Філологічні науки, 281, 126–134.
Набокова, І., & Мартинюк, А. (2023). Наративи і радіальні категорії, що їх організують (на матеріалі наративу західних ЗМІ про Меланію Трамп). Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов, 97, 30–36. https://doi.org/10.26565/2786-5312-2023-97-04.
Пилипенко, Р. Є. (2007). Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки). (Aвтореф.докт. філол. наук). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ.
Солощук, Л. В. (2006). Вербальні і невербальні компоненти комунікації в англомовному дискурсі. Харків: Константа.
Солощук, Л. В. (2015). Дискурсивна особистість у світлі теорії полікодовості комунікативного процесу. Записки з романо-германської філології, 1 (34), 160–167.
Ущина, В. А. (2022). Дискурсивна постава (анг. stance): термінознавчий і перекладацькі аспекти. Проблеми гуманітарних наук: збірник праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка. Філологія, 46,128–137. https://doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.16.
Черняк, Ю. І. (2010). Інтердисциплінарні виміри проблеми типолоії дискурсів та літературознавча аналітика. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, 1, 94–100. https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2010/fil_2010_1/094-100.pdf
Askeland, H., Espedal, G., Løvaas, B. J., & Sirris, S. (2020). Understanding values work: institutional perspectives in leadership and organization. Cham: Palgrave.
Atkinson, P. (2014). Language, structure and reproduction: an introduction to the sociology of Basil Bernstein. London:Taylor & Francis Group.
Bondarenko, I. (2020). Tools of explicit propaganda: cognitive underpinnings. Open journal of modern linguistics, 10 (1), 23–48. https://doi.org/10.4236/ojml.2020.101003.
Bourdieu, P. (1991). Language and symbolic power. Cambridge, Mass: Harvard University Press.
Bucholtz, M. (2001). The whiteness of nerds: superstandard English and racial markedness. Journal of linguistic anthropology, 11 (1), 84–100. https://doi.org/10.1525/jlin.2001.11.1.84.
Englebretson, R. (2007). Stancetaking in discourse: an introduction. In Englebretson, R. (Ed.), Stancetaking in discourse:subjectivity, evaluation, interaction (pp. 1–25). Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins.
Espedal, G., Løvaas, B. J., Sirris, S. & Wæraas, A. (2022). Researching values in organizations and leadership. In Espedal, G.,Løvaas, B. J., Sirris, S. & Wæraas, A. (Eds.), Researching values methodological approaches for understanding values work in organisations and leadership (pp. 1–12). Cham: Palgrave Macmillan.
Fairclough, N. (2013). Language and Power. London: Routledge.
Foucault, M. (2001). Order of things: an archaeology of the human sciences. London: Taylor & Francis Group.
Fullan, M. & Kirtman, L. (2015). Leadership: key competencies for whole-system change. Bloomington: Solution Tree.
Goffman, E. (2017). Interaction ritual: essays in face-to-face behavior. London: Taylor & Francis Group.
Hall, S. (1997). Representation: cultural representations and signifying practices (Culture, media and identities series). London: Sage Publications Ltd.
Harari, R. (2020). Lacan’s four fundamental concepts of psychoanalysis. New York: Other Press, LLC.
Johnson, M., & Mercer, N. (2019). Using sociocultural discourse analysis to analyse professional discourse. Learning, culture and social interaction, 21, 267–277. https://doi.org/10.1016/j.lcsi.2019.04.003.
Maslow, A. (1943). A theory of human motivation. Psychological Review, 50 (4), 370–396.
McLeod, L. (2021). Gender politics and security discourse. London: Taylor & Francis Group.
Messerschmidt, J. W. & Bridges, T. (2022). Kaleidoscope of identities: reflexivity, routine, and the fluidity of sex, gender, and sexuality. London: Rowman & Littlefield Publishers, Incorporated.
Pelclová, J. (2023). Stance-taking as an identity construction in advertising targeted at mothers. A comparative analysis. Studies about Languages, 42, 93–104. https://doi.org/10.5755/j01.sal.1.42.33341.
Pietikainen, S. & Mantynen, A. (2023). Discourse analysis: studying language, producing knowledge. Hoboken: John Wiley & Sons, Limited.
Selznick, P. (1992). The moral commonwealth: Social theory and the promise of community. Berkeley: University of California Press.
Skrynnik, Yu. (2023). Media as a construct of the modern discursive personality: methodology of the values-based approach. Communication Today, 14(1), 40–51. https://doi.org/10.34135/communicationtoday.2023.Vol.14.No.1.3.
Skrynnik, Yu. S., & Soloshchuk, L. V. (2022). Social roles as a construct of ecological interaction: diachronic aspects. Theory and practice in language studies, 12(8), 1483–1488. https://doi.org/10.17507/tpls.1208.03.
Tannen, D. (1994). Gender and discourse. Oxford: Oxford University Press.
van Dijk, T. A. (2008). Discourse and Power. London: Macmillan Education UK.
Wodak, R. (1997). Gender and discourse. London: Sage Publications, Incorporated.
