Рівні комунікації у лірико-поетичному дискурсі
Анотація
У статті презентується концепція аналізу поетичного тексту з позицій теорії мовленнєвих актів на ґрунті виокремлення у лірико-поетичному дискурсі не двох рівнів комунікації, як це прийнято у комунікативно-прагматичних дослідженнях художнього тексту, а трьох. Такими рівнями є: 1) естетична комунікація; 2) зовнішня/вертикальна комунікація «автор – читач», яка виступає або в чистому вигляді, або у вигляді одного з різновидів: «автор – протагоніст» чи «протагоніст – читач»; 3) внутрішня/горизонтальна комунікація «персонаж 1 – персонаж 2». Естетична комунікація, яка є в поетичному тексті первинною, ґрунтується на авто-референції і естетичній інтенції автора, вертикальна й горизонтальна комунікації – на референції per se і змістовій інтенції автора. Відповідно, поетичний текст одночасно реалізує два мовленнєвих акти – поетичний (авто-референтивний) і звичайний (референтивний). Змістова інтенція визначає ставлення мовця до висловлюваного змісту, натомість естетична інтенція – до словесної форми, за допомогою якої виражено цей зміст. Поетичний мовленнєвий акт є підтипом іллокуції експресиву і становить реалізацію естетичної інтенції, яка має прояв у іллокутивній цілі автора виразити позитивне емоційно-оцінне ставлення до створюваної словесної форми і у перлокутивній цілі вплинути на естетичні почуття читача відносно словесної форми. Авторська інтенція – і змістова, і естетична, будучи взаємно пов’язаними й зумовленими, знаходить прояв і на рівні висловлення, і на рівні тексту. Запропонована концепція викладається на прикладах лінгвопрагматичної інтерпретації поетичних текстів «Нової діловитості», зокрема М. Калеко, Е. Кестнера и Р. Рінґельнатца.
Завантаження
Посилання
Betten, A. (1985). Sprachrealismus im deutschen Drama der siebziger Jahre. Heidelberg: Winter.
Betten, A. (1986). Einige grundsätzliche Überlegungen zur Beschreibung alltagssprachlicher und literarischer Dialoge. In: F. Hundsnurscher, und E. Weigand (edd.). Dialoganalyse. Tübingen: Niemeyer, S. 3–12.
Bezuglaja, L. (2014). Dinamika antropocentrizma v diskursivnoj lingvopragmatike [Anthropocentrism dynamics in discourse pragmatics]. In : E. Malinowska (ed.). Stylistzka XXIII. Opole: Uniwersytet Opolski Publ., pp. 87–100.
Bezuglaja, L.R. (2013). Pragmapojetika v kognitivnom izmerenii [Pragmapoetics in cognitive dimension]. Visnyk Kyiv nats. linhv. univ. – Messenger of Kyiv National Linguistic University, 16(2), 20–27 (in Russian)
Dijk, T. van. (1980). The pragmatics of literary communication. In: E. Forastieri-Braschi, G. Guinness, and H. Lopez-Morales (eds.). On text and context. Rio Piedras, Puerto Rico: Editorial Universitaria, pp. 3–16.
Hauenherm, E. (1996). Dialoganalyse und Drameninterpretation. In: K.A. Sroka (ed.). Kognitive Aspekte der Sprache. Tьbingen: Niemeyer, S. 97–102.
Henne, H. (1984). Gegensprechanlagen – Literarische Dialoge (Botho Strauß) und linguistische Gesprächsanalyse. In: D. Cherubim, H. Henne, und H. Rehbock (eds.). Gespräche zwischen Alltag und Literatur. Tübingen: Niemeyer, S. 1–19.
Hillebrand, R. (2011). Liebeslyrik der Neuen Sachlichkeit. München: GRINS.
Jakobson, R. (1987). Raboty po pojetike [Works on poetics]. Moscow: Progress Publ.
Lagutin, V.I. (1991). Problemy analiza hudozhestvennogo dialoga (K pragmalingvisticheskoj teorii dramy) [Problems of artistic dialogue abalysis]. Kishinev: Shtiinca Publ.
Landa, J.Á.G. (1992). Speech act theory and the concept of intention in literary criticism. Review of English Studies Canaria, 24, 89–104.
Merilai, А. (2007). Pragmapoetics as literary philosophy. Interlitteraria, 12, 379–392.
Pankau, J.G. (2010). Einführung in die Literatur der Neuen Sachlichkeit. Darmstadt: WBG.
Piehler, N. (2001). Neue Sachlichkeit – Antwort auf den Expressionismus. Available at: http://www.hausarbeiten.de/faecher/vorschau/100656.html
Searle, J.R. (1982). Der logische Status fiktionalen Diskurses. In: J.R. Searle (ed.). Ausdruck und Bedeutung. Frankfurt/M.: Suhrkamp, S. 80–97.
