Тактики супротиву владі в англомовному дитячому авторитарному дискурсі

Анотація

Стаття присвячена дослідженню супротиву владі адресанта в авторитарному англомовному дитячому дискурсі. Авторитарність як риса характеру дитини знаходить відображення у її вербальній та невербальній поведінці. У статті розглядаються ситуації комунікативної взаємодії, де обидва учасники діалогу – діти. Адресатом спілкування є дитина, яка за допомогою вербальних та невербальних компонентів комунікації чинить супротив проявам владних настанов дитиною-адресантом. Маніфестація дитиною-адресатом незгоди є типовою для ситуацій, коли нею намагаються керувати, контролювати її дії/бажання, нав’язувати власні інтереси. Відповідь адресата у вигляді супротиву авторитарним діям адресанта є закономірною, адже поняття «чистої влади» не існує. Це веде до виникнення бінарної опозиції «влада – супротив». Метою адресата у такому випадку є намір не дозволити адресанту заявити та утвердити себе у ролі авторитарного мовця, а також уникнути необхідності коритись його волі та бажанням. Супротив дитини-адресата реалізується за допомогою низки комунікативних тактик, спрямованих на захист своїх інтересів і цінностей. У статті окреслено поняття супротиву як лінгвістичного явища, яке виникає у разі невизнання авторитарного впливу адресанта; виявлено особливості реалізації комунікативних тактик супротиву дитини-адресата; створено типологію видів супротиву відповідно до ступеня його ефективності та прояву у процесі комунікації.