Політична опозиція як суб`єкт політичного процесу

  • О. Ю. Кашаба
Ключові слова: політична опозиція, політичний процес, політична система, влада, громадянське суспільство, держава, демократія, політична культура

Анотація

Політичні події останніх років в Україні свідчать про актуалізацію проблеми опозиції як складової політичного процесу. Підкреслюється, що у суспільному житті будь-якої демократичної країни відносини між політичними опонентами будуються по лінії влада-опозиція. Опозиція – об’єктивне явище суспільного життя. Функціонування опозиції є невід’ємним елементом політичної системи демократичної держави та основою
розвитку громадянського суспільства.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Політична опозиція: навч. посіб. / за заг. ред. В. А. Гошовської, К. О. Ващенка, Ю. Г. Кальниша. – К. :НАДУ, 2013. – 208 с.

Дюверже М. Политические партии /М. Дюверже. – М.: Академический проект, 2000. – 538 с.

Ткаченко Т. Опозиція як політичний інститут і форма суспільного протесту / Т. Ткаченко // Політичний менеджмент. – 2007. – № 5. – С.40-45.

Вінничук Н. Типологія політичної опозиції / Н. Вінничук // Політичний менеджмент. – 2007. – № 3. – С. 51-55.

Ірха К. Класифікація функцій політичної опозиції в демократичному суспільстві / Ірха К. О. // Грані. – 2010. – № 3 (71). – С. 103-106.

Ільницька У. Парламентська опозиція як інституційний аспект контрольної функції парламенту / У. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – 2011. – Вип.23. – С. 76-85.

Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір /А. Романюк. – Львів: Тріада плюс, 2004.
– 392 с.
Опубліковано
2016-11-18
Як цитувати
Кашаба, О. Ю. (2016). Політична опозиція як суб`єкт політичного процесу. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 29, 23-29. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/6681
Номер
Том 29 (2016): Питання політології
Розділ
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДЕМОКРАТІЇ

Авторські права та ліцензування.

Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії  Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.

Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:

  • не порушує  авторських прав інших осіб або організацій;
  • не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.

Автор передає редколегії права на:

  • публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
  • переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
  • розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).

Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:

  1. Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
  2. Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
  3. Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
  4. Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
  • персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
  • web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
  • некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).