УКРАЇНА У СУЧАСНІЙ ГЕОПОЛІТИЦІ
Анотація
Проаналізовано роль України на світовій геополітичній арені з 1991 р. по 2025 р. На підставі геополітичних висновків з робіт таких вчених, як Х. Маккіндер та Зб. Бжезінський, продемонстровано геостратегічне значення України. Виокремлено три варіанти геостратегії, що були можливими для України починаючи з 1991 р., а саме: нейтралітет, здобуття статусу регіонального лідера, приєднання до інтеграційних проектів зовнішніх «центрів сили».
Проаналізовано ті геополітичні ролі, що відігравала Україна в геополітиці починаючи з 1991 р. З 1991 р. до «помаранчевих подій» 2004 р. українська еліта позиціонувала нашу державу як суверенного «нейтрального гравця». Були невдалі спроби стати «регіональним лідером» (наприклад, проект ГУУАМ). Після 2004 р. команда президента В. Ющенка вперше задекларувала реалізацію прозахідного геополітичного вектору.
В результаті наслідків помилкових рішень 1990-х – початку 2010-х років (зокрема, нездатності одразу і надовго обрати напрямок руху країни і розробити відповідну стратегію, недалекоглядна політика роззброєння, олігархізація економіки, корумпованість державного управлінського апарату, тощо), а також частковості євроінтеграційних зусиль України, неготовності Заходу прийняти Україну ціною конфлікту з РФ, реальне значення України на геополітичній арені поступово деградувало до ролі «буферної зони» між Заходом та РФ, внаслідок чого починаючи з 2014 р. вона стала зручною «жертвою для агресії».
Виділено етап після 2014 р., який позначився тим, що українська політична нація хотіла бачити Україну в якості «форпосту» для США і країн Європи, призначенням якого було б стримування реваншистських намірів Кремля. Однак необхідних ресурсів для перетворення України на «форпост» від Заходу не надійшло, а реальна підготовка до повномасштабних бойових дій зі ЗС РФ, спираючись переважно на внутрішньоукраїнські ресурси, не проводилась. Наслідком цього стала фактична неготовність України до повномасштабної війни. Після 24.02.2022 Україна отримала деяку допомогу від країн Заходу, проте недостатню, щоб зупинити і відкинути агресора. Поточний геополітичний стан України визначено, як «поле бою» (тобто це вже навіть не роль, що передбачало б якусь певну активну позицію, а саме стан).
Зроблено три висновки. Перший – за умови продовження повномасштабної війни на виснаження, відсутності (або обмеженості) зовнішньої допомоги, невпровадження ефективних системних змін в українській державі – українська геополітична суб’єктність буде умовною, а виживання України, як незалежної суверенної держави, не є гарантованим. Другий – Україні необхідно перейти від стану «поля бою» до менш руйнівного і більш суб’єктного. Третій – виокремлено такі варіанти подальшого розвитку подій для України: продовження стану «поля бою» (з відповідними наслідками); поширення бойових дій на європейські країни; вихід з гарячої фази поточної війни і далі: або «буферизація» України з подальшим ризиком втрати державності, або «форпостизація» України (завдяки ефективній мобілізації власних ресурсів та європейській допомозі), або звернення по безпекову допомогу до незахідних «центрів сили» (наприклад, до Туреччини та/або Індії).
Завантаження
Посилання
Mackinder, H. J. The Geographical Pivot of History. The Geographical Journal. 1904. Vol. 23, № 4 : 421–437. URL: https://ondisc.nd.edu/assets/422105/mackinder_1904_heartland_article_17_pages.pdf
Brzezinski Z. The Great Chessboard. American Primacy and Its Geostrategic Imperatives / trans. from English. Lviv – Ivano-Frankivsk : Lilia–NV, 2000. 236 p. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Bzhezinski_Zbigniev/Velyka_shakhivnytsia.pdf (in Ukrainian)
Kuzio, T. Ukraine’s Orange Revolution: The Opposition’s Road to Success. Journal of Democracy, 2005. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Taras_Kuzio/Ukraines_relations_with_the_West_since_the_Orange_Revolution.pdf
D’Anieri P. 2012. Ukrainian foreign policy from independence to inertia. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/DAnieri_Paul/Ukrainian_foreign_policy_from_independence_to_inertia_anhl.pdf
Dergachоv, O. 2010. Geopolitics and Security of Ukraine. Kyiv: NISS. 67 p. (in Ukrainian)
Wilson A. 2015. Ukraine Crisis: What It Means for the West. Yale University Press. 224 p. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12211/file.pdf
Geopolitical and geoeconomic changes shaped by russian aggression and renewal of the place of Ukraine in the world. 2022. Razumkov Center. URL: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2022_TRANSFORMANS_UKR.pdf (in Ukrainian)
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).