УКРАЇНА У СУЧАСНІЙ ГЕОПОЛІТИЦІ
Анотація
Проаналізовано роль України на світовій геополітичній арені від 1991 р. до 2025 р. На підставі робіт Х. Маккіндера та Зб. Бжезінського підкреслено геостратегічне значення України для балансу сил в Євразії. Виокремлено три варіанти геостратегії, що були можливими для України, починаючи з 1991 р.: нейтралітет, здобуття Україною статусу регіонального лідера, приєднання до інтеграційних проектів зовнішніх «центрів сили». Досліджено, якою мірою та наскільки успішно Україна використовувала ці геостратегії.
Проаналізовано роль, що відігравала Україна в геополітиці починаючи з 1991 р.:
з 1991 р. до приблизно «помаранчевих подій» 2004 р. українська еліта позиціонувала Україну переважно як суверенного «нейтрального гравця». Були мали невдалі спроби стати «регіональним лідером» (ГУУАМ); - після 2004 р. команда президента В. Ющенка вперше задекларувала зміну геополітичного вектору на прозахідний. Всередині України розпочався складний процес геополітичного вибору, який остаточно завершився після початку російської агресії у 2014 р.
В результаті наслідків помилкових рішень 1990-х років, а також частковості євроінтеграційних зусиль всередині України, неготовності Заходу прийняти Україну ціною конфлікту з РФ, реальне значення України поступово деградувало до ролі «буферної зони» між Заходом та РФ, внаслідок чого зовнішні впливи на українську політику зростали і з часом вона стала зручною «жертвою агресії». Виділено етап після 2014 р. (і особливо після 2022 р.), який позначився тим, що українська політична нація хотіла бачити Україну в якості «форпосту» для США і країн Європи, призначенням якого було б стримування реваншистських намірів Кремля. Однак необхідних ресурсів для перетворення України на «форпост» від Західу не надійшло, а реальна підготовка до бойових дій зі ЗС РФ, спираючись переважно на внутрішньоукраїнські ресурси, не проводилась. Робиться висновок, що наслідком цього стала неготовність України до повномасштабної війни. Після 24.02.2022 Україна отримала допомогу від країн Заходу доволі суттєву, але недостатню, щоб зупинити і відкинути агресора. Поточний геополітичний стан України визначено, як «поле бою».
Зроблено три висновки. Перший - за умови продовження повномасштабної війни на виснаження, відсутності (або обмеженості) зовнішньої допомоги, невпровадження ефективних системних змін у самій українській державі – українська геополітична суб’єктність є умовною, а виживання України, як незалежної суверенної держави, не є гарантованим. Другий – Україні необхідно перейти від стану «поля бою» до менш руйнівного і більш суб᾽єктного для України. Третій – виокремлено варіанти подальшого розвитку подій для України: продовження стану «поля бою»; поширення бойових дій на європейські країни; вихід України з гарячої фази поточної війни і далі: або «буферизація» України з подальшим ризиком втрати державності, або «форпостизація» України, або звернення по безпекову допомогу до незахідних «центрів сили».
Завантаження
Посилання
Mackinder, H. J. The Geographical Pivot of History. The Geographical Journal. 1904. Vol. 23, № 4 : 421–437. URL: https://ondisc.nd.edu/assets/422105/mackinder_1904_heartland_article_17_pages.pdf
Brzezinski Z. The Great Chessboard. American Primacy and Its Geostrategic Imperatives /trans. from English. Lviv – Ivano-Frankivsk.: Lilia–NV, 2000. 236 p. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Bzhezinski_Zbigniev/Velyka_shakhivnytsia.pdf (in Ukrainian)
Kuzio T. Ukraine’s Orange Revolution: The Opposition’s Road to Success. Journal of Democracy, 2005. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Taras_Kuzio/Ukraines_relations_with_the_West_since_the_Orange_Revolution.pdf
D’Anieri P. 2012. Ukrainian foreign policy from independence to inertia. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/DAnieri_Paul/Ukrainian_foreign_policy_from_independence_to_inertia_anhl.pdf
Дергачов О. 2010. Геополітика та безпека України. Київ: НІСД. 240 с. URL: https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi74/0054838.pdf (in Ukrainian)
Wilson A. 2015. Ukraine Crisis: What It Means for the West. Yale University Press. 224 p. URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12211/file.pdf
Геополітичні та геоекономічні зміни, формовані під впливом російської агресії, та оновлення місця України у світовому просторі. 2022. Центр Разумкова URL: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2022_TRANSFORMANS_UKR.pdf?utm_source=chatgpt.com (in Ukrainian)
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).