ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА ЇХ РОЛЬ У ВРЕГУЛЮВАННІ КОНФЛІКТІВ У КОСОВО ТА КРИМУ. Частина ІІ

Анотація

У другій частині статті на прикладі Косово та АР Крим розглянуто проблему суперечності реалізації права на самовизначення та принципу територіальної цілісності Сербії та України. Проаналізовано правомірність та відповідність волевиявлення косоварів і кримчан нормам міжнародного права. Досліджено передумови і фактори етнополітичного конфлікту та виділено основні проблемні питання, що спричинили суперечку між центральною та місцевою владою в Косово та Криму. Підкреслено, що результатом косовського (1998 р.) та кримського (2014 р.) плебісцитів стало проголошення незалежності, яка заперечується центральними владами Сербії і України та отримала неоднозначну оцінку з боку міжнародного співтовариства. Самопроголошені республіки мають лише зовнішні ознаки державності та перебувають під зовнішнім управлінням інших країн. Відзначено латентне протистояння геополітичних опонентів на міжнародній арені, яке певною мірою простежується через позицію визнання/невизнання Косово та Криму.

Звертається увага на те, що суперечливість трактування деяких принципів міжнародного права сприяє сецесійним рухам у країнах, де періодично виникають конфлікти між центральною та місцевою владою. Наголошено на необхідності більш чіткого визначення зазначених міжнародно-правових норм та взятих на себе суб’єктами міжнародного права зобов’язань. Стверджується, що задля уникнення подібних косовській чи кримській ситуацій, усунення колізій, пов’язаних із можливістю неоднозначного трактування та застосування принципів міжнародного права, слід увести загальновизнану світовим співтовариством систему більш жорстких і вичерпних заходів для припинення та запобігання загрозам територіальній цілісності країн. Запобіжним засобом проти загострення конфліктних ситуацій, пов’язаних із прагненням народів до самовизначення, має виступити чітка позиція міжнародного співтовариства щодо вищеозначених принципів з урахуванням історії визвольних рухів цих народів.