ФІНАНСИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ: КЛЮЧОВІ ТЕНДЕНЦІЇ, МОДЕЛІ ТА ПЕРЕШКОДИ В ДОСЯГНЕННІ СТАЛОСТІ

Анотація

Фінансова життєздатність є одним з найважливіших елементів досягнення сталості громадянського суспільства, особливо в постсоціалістичних державах Східної та Центральної Європи. Незважаючи на позитивні оцінки ролі та потенціалу громадянського суспільства в Україні науковців та аналітиків, а також достатньо високий показник стійкості організацій громадянського суспільства в порівняльній перспективі регіону в цілому, його фінансові можливості залишаються найслабшою складовою протягом десятиліть української незалежності. Маючи відносно сприятливе правове та політичне середовище, досягнувши значних результатів в адвокації, розбудові коаліцій та мереж та посиленні організаційних можливостей, українські ОГС як і раніше залишаються залежними від іноземних донорів. Позитивні зрушення у фінансовій стійкості громадянського суспільства вимагають не лише зусиль з його боку, а й пошуку консенсусу з державою щодо оптимальної моделі для досягнення.

Запропоновано три типові моделі взаємозв'язків громадянського суспільства та влади, що склалися в сучасній Європі, які виділено виходячи із соціальної та політичної ролі ОГС та їх функцій у наданні державних послуг. Ці моделі ґрунтуються на масштабах інституціоналізації та рівні незалежності громадянського суспільства від органів управління та включають соціал-демократичний (скандинавський), ліберальний (англосаксонський) та корпоративістський (континентальний) типи. Українське громадянське суспільство все ще залишається в «перехідному» транзитивному стані через надзвичайно малий обсяг державних коштів, який воно залучає, та виходячи з невизначеності ролі на національному та місцевому рівні.

Підкреслюються перспективні напрямки державно-громадянського діалогу, серед яких – пошук консенсусу щодо бажаної моделі та прийняття нової Національної стратегії стимулювання громадянського суспільства в Україні на наступні п’ять років, зміни в законодавстві про місцеве самоврядування, соціальне підприємництво, оподаткування благодійної діяльності та коштів, зароблених НУО самостійно, а також створення нових практик та інститутів державного фінансування ОГС на національному та регіональному рівнях.