ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ТА ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ»
Анотація
У демократичному суспільстві зі сталими традиціями, стабільним правопорядком політична опозиція розцінюється як закономірне та природне явище, адже вона є неодмінним компонентом, індикатором демократичної та правової держави, основою розвитку громадянського суспільства.
Євроінтеграційні та євроатлантичні прагнення сучасної України вимагають формування демократичних стандартів і цивілізованих відносин між владою та опозицією. Водночас розвиток політичних процесів у нашій державі засвідчує про складний характер цієї взаємодії. Актуальність теми зумовлено й тим, що інституалізація опозиції в Україні не завершена до сих пір. Наслідком нерозвиненості стала ідейна та організаційна незрілість, неструктурованість сьогоднішньої опозиції.
Проводиться історіографічний та теоретичний аналіз поняття «політична опозиція». Досліджено еволюцію уявлень про політичну опозицію та її значення у суспільстві. Розглядаються методологічні підходи до поняття «політична опозиція», її ролі у взаємовідносинах із владою та участі у становленні демократичного суспільства, визначено місце і роль опозиції у політичному процесі сучасної України.
Історіографічний аналіз політико-правових учень дає підстави стверджувати про наявність широкого спектру підходів до визначення поняття «політична опозиція». Проте спільним у цих наукових розвідках є надання політичній опозиції високого статусу поряд із владними структурами та покладання на неї великої відповідальності за характер політичного режиму і цивілізованість політичного процесу в державі.
Завантаження
Посилання
REFERENCES
Гошовська, В.А., Вашенко, Ю.Г., Кальнишин, Ю.Г. 2013. Політична опозиція: навч. посіб. Київ.: Вид-во НАДУ.
Шемшученко, Ю.С., Бабкіна, В.Д., Горбатенко, В.П. 2004. Політичний енциклопедичний словник. Київ.: Вид-во Ґенеза.
Рудич, Ф. 2015. “Політична влада та опозиція в Україні: спроба політологічного аналізу”, Наукові записки ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України 2 (76): 5-25.
Масловська, О. М. 2012. “Становлення поняття «політична опозиція» в зарубіжній та вітчизняній політико-правовій думці”, Наукові праці МАУП 3 (34): 73-79.
Чичерин, Б. Н. 2001. Политические мыслители древнего и нового мира. Москва: Гардарики.
Совгиря, О. 2007. “Історія становлення поняття «парламентська опозиція» у політико-правовій думці”, Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки 74-76: 23-27.
Шелест, Д. С., Якубовський, О. П. 1996. “Політична опозиція в Україні: традиції і сучасність” Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та Українська практика. Київ: Навчально-методичний кабінет вищої освіти України.
Скакун, О. Ф. 1993. Драгоманов как политический мыслитель. Харків: Основа.
Журавський, В.2001. “Розвиток доктрини українського парламентаризму в ХІХ – на початку ХХ ст.”, Право України 5: 37-41.
Дюверже, М. 2000. Политические партии. Москва: Изд-во Академический проект.
Даль, Р. 2002. Поліархія: Участь у політичному житті та опозиція. Харків: Каравела.
Кашаба, О.Ю. 2016. “Політична опозиція як суб’єкт політичного процесу”, Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Серія «Питання політології» 29: 23-29.
Ткаченко, Т. 2007. “Опозиція як політичний інститут і форма суспільного протесту”, Політичний менеджмент 5: 40-45.
Вінничук, Н. 2007. “Типологія політичної опозиції”, Політичний менеджмент 3: 51-55.
Ірха, К. 2010. “Класифікація функцій політичної опозиції в демократичному суспільстві”, Грані 3 (71):103-106.
Ільницька, У. 2011. “Парламентська опозиція як інституційний аспект контрольної функції парламенту”, Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку 23: 76-85.
Романюк, А. 2004. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. Львів: Вид-во Тріада плюс.
REFERENCES
Goshovska, V.A., Vashchenko, K.A., Kalnysh, Yu.G. 2013. Political opposition: teach. tool. Kyiv: NADU (in Ukrainian).
Shemshuchenko,Yu. S., Babkina, V.D., Gorbatenko, V.P. 2004. Political Encyclopedic Dictionary. Kyiv: Genesа (in Ukrainian).
Rudich, F. 2015. “Political Power and Opposition in Ukraine: An Attempt at Political Analysis”, Naukovi zapysky IPiEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy 2 (76): 5-25 (in Ukrainian).
Maslovska O.M. 2012. “Formation of the concept of "political opposition" in foreign and domestic political-legal thought”, Naukovi pratsi MAUP 3 (34):73-79 (in Ukrainian).
Chicherin, B.N. 2001. Political thinkers of the ancient and new world. Moskau: Gardariki (in Russian).
Sovgyrya, O. 2007. “History of the formation of the term “parliamentary opposition” in political-legal thought”, Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu im. Tarasa Shevchenka. Seriia: Yurydychni nauky 74-76 (in Ukrainian).
Shelest ,D.S., Yakubovsky, A.P. 1996. “Political opposition in Ukraine: traditions and modernity”, Politychna opozytsiia: teoriia ta istoriia, svitovyi dosvid ta Ukrainska praktyka. Kyiv (in Ukrainian).
Skakun, O.F. 1993. Drahomanov, as a political thinker. Kharkiv: Osnova (in Russian).
Zhuravsky, V. 2001. “The development of the doctrine of Ukrainian parliamentarism in the nineteenth and early twentieth centuries”, Pravo Ukrainy 5: 37-41(in Ukrainian).
Duverger, M. 2000. Political Parties. M .: Akademycheskyi proekt (in Russian).
Dahl, R. 2002. Poliarchy: Political Participation and Opposition. Kharkiv: Caravel (in Ukrainian).
Kashaba, O.Y. 2016. “Political opposition as a subject of political process”, Visnyk KhNU im. V.N.Karazina. Seriia «Pytannia politolohii» 29: 23-29 (in Ukrainian).
Tkachenko, T. 2007. “Opposition as a political institute and form of public protest”, Politychnyi menedzhment 5: 40-45 (in Ukrainian).
Vinnychuk, N. 2007. “Typology of political opposition”, Politychnyi menedzhment 3: 51-55 (in Ukrainian).
Irkha, K. 2010. “Classification of Functions of Political Opposition in a Democratic Society”, Hrani № 3 (71): 103-106 (in Ukrainian).
Ilnytska, U. 2011. “Parliamentary Opposition as an Institutional Aspect of the Controlling Function of Parliament”, Ukrainska natsionalna ideia: realii ta perspektyvy rozvytku 23: 76-85 (in Ukrainian).
Romaniuk, A. 2004. Comparative analysis of political systems in Western Europe: an institutional dimension. Lviv: Triada plius (in Ukrainian).
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
