Специфіка формування біоетичних комітетів: політико-інституціональний вимір
Анотація
Стрімкий розвиток науки істотно розширив межі ліберального дискурсу, включивши до нього сферу біоетики. Особливість статусу біоетики полягає в тому, що, на відміну від інших галузей етики, в її рамках формуються спеціально організовані структури, які впливають на виконання відповідних норм. Мова йде про біоетичні комітети як базові структурні компоненти біоетики, що набувають суб’єктності саме у політико-інституціональному вимірі. Специфіка інституціоналізації біоетичних комітетів стала предметом аналізу статті, зокрема, порівняння європейського та американського досвіду їхнього формування. Роль біоетичних комітетів переважно полягає у сприянні перетворенню неформальних санкцій у формальні та загальноприйнятні.Завантаження
Посилання
2. Юдин Б.Г. Биоэтические комитеты [Електронний ресурс] / Б.Г. Юдин // Биоэтический форум. – Режим доступу: http://www.bioethics.ru/rus/res_eth/
3. Балалыкин Д.А. История и современные вопросы развития биоэтики: учебное пособие / Д.А. Балалыкин, А.С. Киселёв. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. – 144 с.
4. Юдин Б.Г. От этической экспертизы к экспертизе гуманитарной [Електронний ресурс] / Б.Г. Юдин. – Режим доступу: http://www.zpu-journal.ru/gumtech/expert_exam/articles/2007/Yudin
5. Csikai E.L. The status of hospital ethics committees in Pennsylvania / E.L. Csikai // Cambridge Quarterle of Healthcare Ethics. – 1980. – Vol. 7, № 1. – P. 104-111.
6. Ролз Дж. Теория справедливости / Джон Ролз. – Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1995. – 536 с.
7. Москаленко В. Актуальні проблеми здоров’я та охорони здоров’я у III тисячолітті [Електронний ресурс] / В. Д. Москаленко. – Режим доступу: http://www.amnu.gov.ua/articles/1/68/ktualn-problemi-zdorov-ya-ta-ohoroni-zdorov-ya-u-iii-tisyachol-tt
8. Юдин Б.Г. Социальная справедливость как пролема биоэтики / Б.Г. Юдин // Знание. Понимание. Умение. Научный журнал Московского гуманитарного университета. – 2006. – № 2. – С. 115-117.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).