Проблема бікамералізму в контексті конституційної реформи в Україні

  • О. І. Романюк
Ключові слова: конституційна реформа, структура парламенту, бікамералізм, система стримувань та противаг державної влади, Україна

Анотація

У контексті сучасної конституційної реформи розглядається питання про доцільність двопалатної структури українського парламенту. Аналізуються історичні витоки та тенденції розвитку бікамералізму. Наводяться аргументи на користь запровадження бікамералізму в Україні.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

1. Гутнова Е.В. Возникновение английского парламента / Е.В. Гутнова. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1960. – 580 с.

2. Согрин В.В. Политическая история США XVII–ХХ вв. / В.В. Согрин. – М.: Весь мир, 2001. – 400 с.

3. Конституція України (Проект). Винесений Верховною Радою України на всенародне обговорення (1 липня 1992 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 3. – С. 550.

4. Про підсумки всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року. Повідомлення Центральної виборчої комісії // Голос України. – 2000. – 25 квітня. – С. 1-3.

5. Закон України „Про внесення змін до Конституції України”: Проект: На всенародне обговорення. – К.: Преса України, 2003. – 80 с.

6. Проект Закону України „Про внесення змін до Конституції України” від 31.03.2009 р. № 4290 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constituanta.blogspot.com/2012/01/2009_650.html

7. Указ Президента України „Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України” від 25 серпня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constituanta.blogspot.com/2012/01/2009.html
Як цитувати
Романюк, О. І. (1). Проблема бікамералізму в контексті конституційної реформи в Україні. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 27(1132), 36-41. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/1334
Номер
Том 27 № 1132 (2014): Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна, Серія „Питання політології”
Розділ
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ДЕМОКРАТІЇ

Авторські права та ліцензування.

Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії  Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.

Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:

  • не порушує  авторських прав інших осіб або організацій;
  • не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.

Автор передає редколегії права на:

  • публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
  • переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
  • розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).

Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:

  1. Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
  2. Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
  3. Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
  4. Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
  • персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
  • web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
  • некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).