ДОСЛІДЖЕННЯ НЕФОРМАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ: ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ДИЛЕМИ

  • I. Rabotyagova
  • V. Kyselova
Ключові слова: неформальні інститути; новий інституціоналізм; нова інституційна економіка; культура; цінності; габітус; фрейм

Анотація

Аналізується ґенеза розвитку дослідження неформальних інститутів у парадигмах класичного інституціоналізму, біхевіоралізму та неоінституціоналізму, а також найбільш розповсюджені класичні та сучасні підходи до визначення феномену неформальних інститутів. Обґрунтовано, що у сучасному політологічному дискурсі наявна теоретико-концептуальна невизначеність, яка характеризується співіснуванням діаметрально протилежних підходів щодо дослідження неформальних інститутів. У зв’язку з цим запропоновані можливі шляхи формування «методологічно сбалансованого» підходу до вивчення феномену неформальних інститутів.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Dia M. Africa's Management in the 1990s and Beyond Reconciling Indigenous and Transplanted Institution. Washington: World Bank, 1996. 293 p.

Azari J., Smith J. Unwritten Rules: Informal Institutions in Established Democracies. Perspectives on Politics. 2012. 10 (1). P. 37-55.

Waylen G. Informal Institutions, Institutional Change, and Gender Equality. Political Research Quarterly. 2013. Vol. 67 (1). P. 212-223.

Pejovich S. The Effects of the Interaction of Formal and Informal on Social Stability and Economic Development. Journal of Markets and Morality. 1999. Vol. 2 (2). P. 164-181.

Helmke G., Levitsky S. Informal Institutions and Comparative Politics: A Research Agenda. Perspectives on Politics. 2004. Vol. 2. No. 4. P. 725-740.

Bossard C. Civil Society in the Consolidation Process. Illustrations from Central America. 2000.: URL: https://ecpr.eu/Filestore/PaperProposal/0f71474c-7089-4a5c-933d-aead0e8595f8.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Аузан А., Никишина Е. Долгосрочная экономи-ческая динамика: роль неформальных институтов. Журнал экономической теории. 2013. № 4. С. 48-57.

Knight J. Institutions and Social Conflict. New York: Cambridge University Press, 1992. 250 p.

Rhodes R. Old Institutionalisms an Overview. The Oxford Handbook of Political Science Edited by Robert E. Goodin, 2011.: URL: http://www.oxfordhandbooks.com/view/10.1093/oxfordhb/9780199604456.001.0001/oxfordhb-9780199604456-e-007?print=pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Eckstein H. A Perspective on Comparative Politics, Past and Present. Comparative Politics: A Reader, ed. H. Eckstein and D. E. Apter, 1963. London: Free Press of Glencoe. P. 3-32.

Olsen J. Understanding Institutions and Logics of Appropriateness: Introductory Essay. 2007.: URL: http://www.sv.uio.no/arena/english/research/publications/arena-working-papers/2001-2010/2007/wp 0713.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Hirsch P. Ending the Family Quarrel: Towards a Reconciliation of «Old» and «New» Institutionalism. American Behavioural Scientist. 1997. Vol. 40. P. 406-418.

Wu Y. New Institutionalism Politics: Integration of Old Institutionalism and Other Methodologies, 2009.: URL: https://pdfs.semanticscholar.org/56af/ccb7a51a828da74e226652270d32b882a02b.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

March J, Olsen J. Rediscovering Institutions: The Organizational Basis of Politics, 1989.: URL: http://polisci2.ucsd.edu/foundation/documents/09March1989.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

March J, Olsen J. The New Institutionalism: Organizational Factors in Political Life. The American Political Science Review. 1984. Vol. 78. No. 3. P. 734-749.

Goffman E. Behavior in Public Places: Notes on the Social Organization of Gatherings. New York. The Free Press, 1963. 248 p.

Fisher M. Good for Nothing, 2014.: URL: https://theoccupiedtimes.org/?p=12841 (дата звернення: 30.05.2018).

Grzymala-Busse A. The Best Laid Plans: The Impact of Informal Rules on Formal Institutions in Transitional Regimes. Studies in Comparative International Development. 2010. Vol. 45 (3). P. 311-333.

Фисун А. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации. Харьков: Константа, 2006. 352 с.

Фісун О. Неформальні інститути та неопатри-моніальна демократія в Україні. Агора. 2016.: URL: http://kennankyiv.org/wp-content/uploads/2016/12/ Fisun-1.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Крисенко О. Вплив неформальних інститутів на український політичний процес. Стратегічні пріоритети. 2012.: URL: http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/10-1439990380.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Hale E. Formal Constitutions in Informal Politics: Institutions and Democratization in Post-Soviet Eurasia. World Politics. 2011. Vol. 63 (4). P. 581-617.

Bourdieu P. Distinction. A social critique of the judgment of taste. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 1984. 614 p.

Вахштайн В. Драматургическая теория Ирвинга Гофмана: два прочтения. Социологическое обозрение. 2003.: URL: https://sociologica.hse.ru/data/2011/03/31/1211858119/3_4_7.pdf (дата звернення: 30.05.2018).

Работягова І. Протополітична демократія як характерна для пострадянського простору специфіка політичних інститутів. Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. «Питання політології». 2014. Вип. 1111. С. 61-66.

Аузан А. Экономика всего. Как институты определяют нашу жизнь. Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2014. 160 с.

Опубліковано
2018-12-03
Як цитувати
Rabotyagova, I., & Kyselova, V. (2018). ДОСЛІДЖЕННЯ НЕФОРМАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ: ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ДИЛЕМИ. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", 33, 19-26. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/politology/article/view/11790
Номер
Том 33 (2018): Питання політології
Розділ
ПОЛІТИЧНА ТЕОРІЯ

Авторські права та ліцензування.

Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії  Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.

Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.

Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:

  • не порушує  авторських прав інших осіб або організацій;
  • не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.

Автор передає редколегії права на:

  • публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
  • переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
  • розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).

Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:

  1. Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
  2. Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
  3. Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
  4. Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
  • персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
  • web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
  • некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).