ПЕРВЕРСІЇ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ В УМОВАХ ГАЛЬМУВАННЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І ДЕДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
Анотація
Розглянуто зміни геополітичних центрів за умови сучасної геополітичної турбулентності та процеси фрагментації світового політичного порядку. Відзначено, що пандемія підсилила процес закриття державних кордонів. В умовах кризи сталих інститутів ліберальної демократії наочним доказом цієї кризи стала поява постдемократичності як явища та процесу еволюції «зразкових» демократій. Встановлено, що наслідком цього є перверсії політичних режимів «нових демократій», пострадянського простору зокрема. Посилилась нерівномірність економічного розвитку країн пострадянського простору та зросло розходження між цими державами щодо ставлення до різних геополітичних проектів. Зазначено, що політичні режими «нових демократій» перетворилися в режими конкурентного олігархату та неопатримоніалізму, посилився вплив певних олігархічних груп та їхніх представників. Це надало їм більше можливостей для домінування у владній ієрархії і подолання існуючих інституційних обмежень, що зрештою створило умови для створення режимів псевдодемократії. Виокремлено важливі риси псевдодемократій, які дозволяють олігархічним групам та авторитарним правителям офіційних політичних інститутів у пострадянських псевдодемократіях здійснювати контроль через поширеність патрональної політики.
Доводиться, що поступова демократизація відбувається кожного разу, коли суперники псевдодемократичних лідерів приходять до влади шляхом демократичних виборів, що псевдодемократичні лідери є авторитарними лідерами, зловживають державними ресурсами, щоб позбавити опозиції доступу до цих важливих ресурсів. Подібні перверсії виключають будь-яку можливість створення рівних умов для демократичної політичної конкуренції, завдяки якій опозиція може перемогти під час виборчих змагань.
Завантаження
Посилання
Murillo, Maria Victoria & Levitsky, Steven. 2014. Building Institutions on Weak Foundations: Lessons from Latin America. In: Brinks, Daniel, Leiras, Marcelo & Mainwaring, Scott (eds.) et al., Reflections on uneven democracies : the legacy of Guillermo O'Donnell, Baltimore: Johns Hopkins Univ. Press.
Lust-Okar, Ellen. 2004. “Divided They Rule: The Management and Manipulation of Political Opposition”, Comparative Politics vol.36(2): 159-179.
Lust-Okar, Ellen. 2005. Structuring conflict in the Arab world: incumbents, opponents, and institutions. Cambridge; New York: Cambridge University Press.
Hale, Henry E. 2005, “Regime cycles: democracy, autocracy, and revolution in post-Soviet Eurasia”, World Politics vol.58(01): 133-165.
Hale, Henry E. 2010. “Eurasian polities as hybrid regimes: The case of Putin's Russia”, Journal of Eurasian Studies vol.1(1): 33-41.
Hale, Henry E. 2016. “Caucasian Regime Dynamics in Comparative Perspective”, Taiwan Journal of Democracy vol.12(1): 71-92.
Diamond, Larry. 1996. “Is the third wave over?”, Journal of democracy vol.7(3): 20-37.
Diamond, Larry.2002. “Thinking about hybrid regimes”, Journal of democracy vol.13(2): 21-35.
Zakaria, Fareed.1997. “The rise of illiberal democracy”, Foreign affairs 22-43.
Schedler, Andreas. 2015. Electoral Authoritarianism. In: Emerging Trends in the Social and Behavioral Sciences, John Wiley & Sons, Inc.
Gandhi, Jennifer & Przeworski, Adam. 2007. “Authoritarian institutions and the survival of autocrats”, Comparative political studies vol.40(11): 1279-1301.
Svolik, Milan W. (2012), The politics of authoritarian rule, Cambridge: Cambridge University Press.
Cassani, Andrea. 2014. “Hybrid what? Partial consensus and persistent divergences in the analysis of hybrid regimes”, International Political Science Review vol.35(5): 542-558.
Levitsky, Steven & Way, Lucan A. 2010, “Why democracy needs a level playing field”, Journal of Democracy vol.21(1): 57-68.
Babajan, Tigran. 2018. “Oligarchs, State Power and Mass Opinion – A Study of the Role of Oligarchs in Post-Soviet Pseudo-democracies”, Linnaeus University Dissertations. No 313. URL: https://www.diva-portal.org/smash/get/ diva2:1186695/FULLTEXT01.pdfemocracies,
Przeworski, Adam (2015), “Acquiring the Habit of Changing Governments Through Elections”, Comparative Political Studies, vol.48, (1): 101-129.
Авторські права та ліцензування.
Ліцензійні умови: автори зберігають авторське право, а також надають право журналу публікувати оригінальні наукові статті, що містять результати досліджень і не знаходяться на розгляді для опублікування в інших віданнях. Всі матеріали поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, яка дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства цієї роботи і першої публікації в цьому журналі.
Якщо стаття прийнята до друку в журналі "Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Питання політології", автор має підписати угоду про передачу авторських прав. Угода надсилається на поштову (оригінал) або електронну адресу (сканована копія) Редакції журналу.
Цією угодою автор засвідчує, що поданий матеріал:
- не порушує авторських прав інших осіб або організацій;
- не був опублікований раніше у інших видавництвах та не був поданий до публікації у інші видання.
Автор передає редколегії права на:
- публікацію статті українською (англійською) мовою та розповсюдження її друкованої версії;
- переклад статті англійською мовою (для статей українською мовою) та розповсюдження друкованої версії перекладу;
- розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою), через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті журналу, в електронних базах даних, репозитаріях тощо).
Автор зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками:
- Використовувати матеріали статті повністю або частково з освітньою метою.
- Використовувати матеріали статті повністю або частково для написання власних дисертацій.
- Використовувати матеріали статті для підготовки тез, доповідей конференцій, а також усних презентацій.
- Розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту журналу) на:
- персональних web-ресурсах усіх авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).