Лінгвокультурна семантика антропонімів і топонімів у романі Дж. Мартіна «Гра престолів» та особливості їх перекладу українською мовою

Анотація

Статтю присвячено аналізу лінгвокультурної специфіки антропонімів і топонімів художнього тексту та їх перекладу українською мовою з урахуванням лінгвокультурного чинника на прикладі роману Дж. Мартіна «Гра престолів». Визначено основні відмінності художніх онімів та реальних онімів, що функціонують в мові. На власні назви в художній літературі впливають такі чинники, як культурний і соціальний коди, історичні відомості, літературний простір, ставлення автора до того чи того явища. Встановлено, що імена героїв часто містять інформацію про статус та місце проживання їхніх власників: для жителів півночі Дж. Мартін бере за основу давньоанглійські, шотландські та валлійські імена, здичавілі отримують імена скандинавські, жителі півдня – варіанти римських, грецьких, арабських імен. Автор часто створює промовисті імена та алюзії до реальних історичних особистостей. Відзначено, що світ, у якому існують герої роману, вирізняється середньовічно-англійським колоритом, тому імена героїв часто нагадують реальні імена цього періоду або є похідними від них. Складні топоніми роману часто містять частини слів, що зустрічаються серед топонімів Великої Британії та несуть в собі певну історичну інформацію. Зроблено висновок про виразну лінгвокультурну специфіку власних назв роману Дж. Мартіна «Гра престолів», що відбивають національно-специфічну культурно та історично зумовлену інформацію. Вибір способу перекладу в кожному конкретному випадку залежить від перекладача, який має брати до уваги в тому числі й лінгвокультурний чинник, оскільки переклад власних назв у художніх творах є набагато складнішим, аніж передача власних назв, що реально існують, та викликає чимало суперечливих думок. У деяких випадках переклад можна назвати більш чи менш вдалим, проте єдиної стратегії відтворення семантично та культурно наповнених авторських власних назв не існує.