Подання

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПУБЛІКАЦІЙ ДЛЯ «ВІСНИКА ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА», СЕРІЯ «ФІЛОЛОГІЯ»

До «Вісника» приймаються наукові статті обсягом від 10 до 24 друкованих сторінок. Матеріал статті повинен бути не опублікованим раніше і не представленим до опублікування в іншому виданні. Матеріали можуть бути представлені українською, російською або англійською мовами. Для публікації матеріалів у збірнику необхідно підготувати текст статті в роздрукованому вигляді та в електронній формі. Файл зі статтею слід надіслати електронною поштою (після прийняття статті відповідальним секретарем редакції) на адресу rus.lit@karazin.ua, philology@karazin.ua. Роздрукований та електронний варіанти повинні бути ідентичними. Текст статті повинен бути ретельно відредагований та перевірений автором і завірений його підписом. За помилки в поданих матеріалах відповідає автор статті.

Статті приймаються протягом року в потоковому режимі.

Вимоги до файла: файл має бути створений у редакторі Word і збережений у форматі *.doc, *.docх або *.rtf; файл має бути названий прізвищем автора статті. Ім’я файла набирається латинським шрифтом (наприклад, Butko.doc; Butko.rtf).

Послідовність структурних елементів та вимоги до набору статті:

1) УДК. Друкується ліворуч звичайним шрифтом.

2) Ініціали та прізвище автора. Друкуються ліворуч звичайним шрифтом.

3) Назва статті. Друкується ліворуч звичайним шрифтом. Не слід робити всі букви великими.

4) Анотації (цей структурний елемент не має заголовків «анотація» тощо) подаються українською, російською, англійською мовами. Обсяг анотації – не менш як 1800 знаків, включаючи ключові слова. Перед кожною анотацією наводяться прізвище й ініціали автора та назва статті відповідною мовою (перед англомовною анотацією – прізвище, імʼя повністю, назва). До анотацій додаються 5–7 ключових слів; текст анотації друкується звичайним шрифтом через один інтервал.
Анотація має містити такі структурні частини:
а) постановка проблеми (актуальність);
б) мета статті;
в) методи дослідження (зазначаються лише в тому разі, якщо вони містять новизну і становлять інтерес, зважаючи на предмет статті);
г) основні результати дослідження;
д) висновки.
Кожна структурна частина анотації має починатися з абзацу. Назви структурних частин анотації, крім мети статті, не зазначаються.

5) Текст статті. Згідно з вимогами ДАК України змістове оформлення статті має містити такі елементи: а) постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями; б) аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячена означена стаття; в) формулювання цілей статті (постановка завдання); г) виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; д) висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.

  • Текст набирається шрифтом «Times New Roman», розмір – 14 п., міжрядковий інтервал – 1,5. Параметри сторінки: згори, знизу, ліворуч, праворуч – 2 см.
  • Не допускається заміна тире знаком дефіса і навпаки.
  • Сторінки не нумеруються.
  • Абзацний відступ – 0,6 см. Не допускається створення абзацного відступу за допомогою клавіші Tab і знаків пропуску.
  • Текст вирівнюється по ширині.
  • Виділення фрагмента тексту можливе напівжирним шрифтом та курсивом (підкреслення не допускається).
  • Бібліографічні посилання друкуються у квадратних дужках за зразком: [4, с. 25], де перша цифра – номер джерела в списку літератури, друга – номер сторінки. Для зазначення діапазону сторінок використовується знак тире без пропусків ліворуч і праворуч від тире. Номери сторінок, що відносяться до одного джерела, розділяються комою. Номери джерел розділяються крапкою з комою. Наприклад: [4, с. 25–27], [4, с. 25; 7, с. 16, 25], [4; 7; 12].

6) Література. Перед списком використаної літератури пишеться слово «Література» звичайним шрифтом. Використані джерела друкуються за абеткою. Кожне джерело починається з абзацу. Оформлення бібліографії з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні  положення та правила складання». До списку обов’язково повинна бути включена література за останні п’ять років.

Після списку літератури необхідно навести References – переведений в латиницю список використаних джерел (транслітерований або перекладений англійською – за наявності англомовної версії джерела), який має бути оформлений згідно з міжнародним стандартом APA (American Psychological Association). Транслітерування назв статей рекомендується здійснювати автоматично на сайті http://www.translit.ru (для російської мови) та http://translit.kh.ua (для української).

Статтю супроводжує на окремій сторінці інформація про автора українською, російською та англійською мовами:

прізвище, ім’я, по батькові;

науковий ступінь, місце роботи, посада;

повна назва закладу, де працює автор, з поштовою адресою та індексом;

електронна адреса, телефон;

ORCID ID.

Cтатті аспірантів і здобувачів подаються з аргументованим та завіреним відгуком наукового керівника.

Невиконання зазначених вимог буде причиною відхилення запропонованої статті.

 
Приклад оформлення статті

УДК: [008:001.8+316.7]+82.091

Т. Г. Свербілова
Міждисциплінарний аспект студій транскультурації та гібридизації в дискурсі Comparative Culture

На основі розширеного розуміння нової літературної компаративістики використовується трансдисциплінарний підхід. Розглядаються методології компаративістики з погляду порівняльних культурних студій (comparative cultures). Основою для використання теорій гібридної культури і транскультурації є те, що в них аналізуються принципи взаємодії двох або більше культур, а порівняння і визначення специфіки загального і окремого є предметом компаративістики. Актуальність такого дослідження визначається тим, що в сучасному глобальному світі відбувається трансформація теорій мультикультуралізму, який виявився насправді розділенням по різним відокремленим культурним практикам, не пов’язаним між собою. Концепти транскультуралізму і гібридизації полемізуть з мультикультуралізмом як із відсутністю взаємодії культур. Найважливішою ознакою транскультурації є її імагологічна парадигма: Інший розглядається не як об’єкт, на який спрямовані зусилля по переробленню його на Свого, а як незалежний самостійний суб’єкт діалогу культур. Гібридизація визначається як створення нових змішаних типів культур на основі взаємодії різнорідних культурних елементів, що веде до виникнення нових культурних форм як переробки на локальному рівні глобальних, національних і регіональних культурних елементів. Теорія гібридизації, як і теорія транскультурації, – як форми взаємодії культур – це побудова діалогу в умовах суперечливого глобального світу, поєднання своєї і іншої культури.
Ключові слова: літературна компаративістика, порівняльні культурні студії, постколоніальні студії, мультикультуралізм, транскультуралізм, гібридність, культурна ідентичність.

Т. Г. Свербилова
Междисциплинарный аспект теорий транскультурации и гибридизации в дискурсе Comparative Culture
На основе расширенного понимания новой литературной компаративистики используется трансдисциплинарный подход. Рассматриваются методологии компаративистики с точки зрения сравнительных культурных исследований (comparative cultures). Основой для использования теорий гибридной культуры и транскультурации является то, что в них анализируются принципы взаимодействия двух или более культур, а сравнение и определение специфики общего и отдельного является предметом компаративистики. Актуальность такого исследования определяется тем, что в современном глобальном мире происходит трансформация теорий мультикультурализма, который оказался на самом деле разделением по различным обособленным культурным практикам, не связанным между собой. Концепты транскультурализма и гибридизации полемизируют с  мультикультурализмом как с отсутствием взаимодействия культур. Важнейшим признаком транскультурации является ее имагологическая парадигма: Другой рассматривается не как объект, на который направлены усилия по переделыванию его в Своего, а как независимый субъект диалога культур. Гибридизация определяется как создание новых смешанных типов культур на основе взаимодействия разнородных культурных элементов, что ведет к возникновению новых культурных форм как переработки на локальном уровне глобальных, национальных и региональных культур. Теория гибридизации, как и теория транскультурации, – как формы взаимодействия культур – это построение диалога в условиях противоречивого и глобального мира, сочетание своей и иной культуры.
Ключевые слова: литературная компаративистика, сравнительные культурные студии, постколониальные студии, мультикультурализм, транскультурализм, гибридность, культурная идентичность.

Tetiana Sverbilova
The interdisciplinary aspect of the studies of transculturation and hybridization in comparative culture discourse
On the basis of an expanded understanding of new literary comparativism, a transdisciplinary approach is used. Comparative methodologies are discussed in terms of comparative cultures. The basis for the use of theories of hybrid culture and transculturation is that the subject of comparative studies is  the analysis of the principles of interaction between two or more cultures, and the comparison and determination of the specifics of the general and the individual. The relevance of such research is determined by the fact that in the contemporary global world there is a transformation of the theories of multiculturalism, which has actually turned into different isolated cultural practices that are not interconnected. The concepts of transculturalism and hybridization are polemicized with multiculturalism as with the lack of interaction between cultures. The most important sign of transculturation is its imagological paradigm: the Other is seen not as an object to which efforts are being made to transform it into Mine, but as an independent subject of the dialogue of cultures. Hybridization is defined as the creation of new mixed types of cultures, based on the interaction of heterogeneous cultural elements, leading to the emergence of new cultural forms as processing at the local level of global, national and regional cultures. The article deals with the Caribbean tradition, which has formed hybrid models of transculturation in three paradigms of cultural difference: cultural differentialism, cultural convergence and cultural hybridization. It explains the theory of melange by Jan Nederveen Pieterse, who proposed to define globalization as hybridization, which gives rise to global melange, of mixing. Strategies for forming ideas about national identities, the cultural integrity of nations, and ways of intercultural communication based on the concept of «nation» – do not work in today's modern global world. The theory of hybridization, as well as the theory of transculturation – as a form of interaction between cultures – is the construction of a dialogue in the context of a contradictory global world, a combination of our and another culture.
Key words: comparative literature, comparative cultures, postcolonial studies, multiculturalism, transculturalism, hybridity, cultural identity.

Сучасні дослідження з порівняльного літературознавства давно розширюють свою територію і наразі мають тенденцію до функціонування у значенні, більш модерному, ніж традиційна літературна компаративістика, – як частина загальної дисципліни «Comparative Cultural Studies» – тобто порівняльні культурні студії.
<Текст статті>

Література

  1. Левандовская Е. Н., Пряхина А. В. О концепте гибридизации в исследованиях национально-культурной идентичности: проблемы и перспективы. Обсерватория культуры. № 5. С. 4–9. URL: https://observatoria.rsl.ru/jour/article/view/200 (дата звернення: 06.09.2019).
  2. Bhabha H. K. The Location of Culture. London: Routledge, 1994. 408 p.

References

  1. Levandovskaya,N., Pryakhina, A. V. (2015). O kontsepte gibridizatsii v issledovaniyakh natsionalno-kulturnoy identichnosti: problemy i perspektivy. Observatoriya kultury, 5, 4–9. URL: https:// observatoria.rsl.ru/jour/article/viewFile/200/353. [in Russian].
  2. Bhabha,K. (1994). The Location of Culture. London: Routledge. 408 p. [in English].

 

<Відомості про автора (окремим файлом)>

Свербілова Тетяна Георгіївна, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу теорії літератури і компаративістики, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (вул. М. Грушевського, 4, Київ-1, 01001, Україна); e-mail: sverbilova@gmail.com; https://orcid.org/0000-0002-3252-0719
Телефони: моб. 098-278-11-52; роб.: (044) 279-10-84

Свербилова Татьяна Георгиевна, доктор филологических наук, ведущий научный сотрудник отдела теории литературы и компаративистики,  Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины (ул. М. Грушевского, 4, Киев-1, 01001, Украина)

Sverbilova Tetiana,  Doctor of Philology, Leading Researcher of Theory of Literature and Comparative Literature Department, Shevchenko Institute of  Literature of the National Academy  of Sciences of Ukraine (4 Grushevsky Str., Kyiv, 01001, Ukraine)

Зразок References