Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» https://periodicals.karazin.ua/philology <p>Фахове видання з філологічних наук (літературознавство).</p> <p>Вісник містить оригінальні статті, присвячені актуальним проблемам сучасного мовознавства та літературознавства, а також огляди книг.</p> <p>Призначений для науковців, аспірантів, докторантів, студентів філологічного напрямку та всіх, хто цікавиться проблемами філології.</p> uk-UA philology@karazin.ua (Безхутрий Юрій Миколайович) rus.lit@karazin.ua (Гребенщикова Олександра Геннадіївна) Fri, 30 Aug 2019 15:37:13 +0300 OJS 3.1.1.4 http://blogs.law.harvard.edu/tech/rss 60 Біблійна герменевтика як структурант поетики «Слова про Закон і Благодать» Іларіона https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14078 <p>У статті говориться, що з метою інтерпретації біблійних топосів Закону та Благодаті Іларіон звертається до жанру слова. Законом він вважає Старий Заповіт, який уже виконав своє завдання, а Благодаттю – Новий Заповіт, який окреслює буття людини, її стосунки з Богом, дає надію на вічне життя.</p> <p>Тематика «Слова» розбиває проповідь на чотири фрагменти. У&nbsp;першому з&nbsp;них помічаємо алегоричний сенс прочитання Святого Письма стосовно історії людства. Другий фрагмент присвячено тлумаченню образу Ісуса Христа, який постає як синтез Божого та людського начал. Третій фрагмент зображує події за межею Біблії. Його присвячено хрещенню Русі. У&nbsp;четвертому фрагменті прославляється князь Володимир.</p> <p>Перевага Нового Заповіту над Старим Заповітом втілена автором в&nbsp;образах вільної дружини Авраама Сарри – Благодаті та його рабині Агар – Закону. Наслідуючи кращі традиції візантійської ораторської прози, автор «Слова» пересипає його текст цитатами із Біблії та додає до них переважно алегоричне тлумачення, підкреслюючи, що твір призначений не для проголошення, а для читання, що давало можливість автору вжити широкі виражальні можливості, а саме, буквальний і алегоричний сенси прочитання святого Письма.</p> <p>Той, хто приймає Благодать, приймає добро, любов, стає сином Божим і починає жити новим життям у Святому Дусі, яким проймається віруюча людина. Подолання Закону і сприйняття Благодаті означає, за Іларіоном, набуття духовної свободи.</p> Наталія Микитівна Левченко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14078 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 «Інтермедіальність» як категорія літературознавства й медіології https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14082 <p>Стаття присвячена теоретичним проблемам взаємодії мистецтв і терміну «інтермедіальність», якому властива певна аморфність. Проаналізовано структуру цього поняття, словотвірний аспект. Окреслено кореляцію понять «інтермедіальність» та «інтертекстуальність». Дефініцію В.&nbsp;Просалової оцінено як найбільш адекватну (інтермедіальність – «це спосіб кореляції мистецьких явищ, наявність у художньому творі елементів, транспонованих з інших видів мистецтва»). На прикладі нової української літератури показано екстремуми індексу інтермедіальності: творчість Т.&nbsp;Шевченка, кінець ХІХ – початок ХХ&nbsp;століття, 20–30 роки ХХ століття, епоха шістдесятництва, епоха постмодернізму.</p> Григорій Олегович Савчук ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14082 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Метафізичний модус відтворення топосу міста: інтерпретація міського простору Петербурга в поемі «Сон» («У всякого своя доля…») Т. Шевченка https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14083 <p>У статті розкрито метафізичний модус відтворення Петербурга в поемі «Сон» («У всякого своя доля…») Т.&nbsp;Шевченка. Автор добирає структурно-семіотичну і феноменологічну методологію аналізу просторової структури топосу, локусів та інших просторових образів міста. Топос Петербурга постає метафізичним втіленням царського зла й лихоліттями пригнобленої людини-трудівника.&nbsp; З’ясовано, що топос міста реалізує єдиний просторово-часовий світ, що фіксується життєвим cogito ліричного суб’єкта. Репрезентовано семіотичні аспекти особливості зображення «центру» та «периферії» міста. Окреслено&nbsp; питання деталізації і специфіки виокремлення топосу, його структурних елементів як сенсотворчих компонентів для багатоаспектної інтерпретації простору міста.</p> Дмитро Юрійович Боклах ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14083 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Естетичнi особливостi таємничого та iгрового в художньому свiтi творiв М. С. Лєскова («Обiйденi», «Святковi оповiдання», «Чортовi ляльки») https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14084 <p>Актуальність дослідження визначається зростаючим інтересом сучасного літературознавства до проблеми духовно-таємничого початку в природі та поведінці людини в художньому світі прози Лєскова. У статті охарактеризовані естетичні особливості таємничого та ігрового в творах Лєскова. Об’єктом дослідження є оповідання «Привид в Інженерному замку» з циклу «Святкові оповідання» (1889) та романи «Обійдені» (1865) і «Чортові ляльки» (1891). Ці твори, різні за жанром і написані в різний час, єднає наявність в них мотивів таємниці, обману, підміни, ляльки, смерті, ігрового простору маскараду, ілюзорного простору сну, експерименту з жанром, що і є предметом дослідження.</p> <p>У статті показано, що Лєсков використовує прийоми пародії, карикатури, чорний гумор, поетику маскараду, сни і фантастику, заплутані сюжетні ходи та інші елементи ігрової поетики. Особливо важливими для неї виявляються зміна точок зору, гра з читацькими очікуваннями, авторська іронія. Герої в нього стають ляльками-маріонетками, психологія відходить на периферію, соціальний аспект нівелюється, відчуття загадкових явищ ускладнює художню картину світу. В цілому досліджені мотиви, прийоми, ігрова поетика і жанрові експерименти демонструють художнє новаторство Лєскова, «перехідні» явища в літературі кінця 19 століття, іноді деякі зближення з «новою» прозою межі 19–20 століть. Крім того, показано, що «ігрові» мотиви і прийоми використовуються письменником так, що завдяки ним він знаходить в повсякденності знаки, що вказують на таємниці буття, а це переводить сприйняття його прози з&nbsp;морально-психологічної площини в сферу онтології.</p> Любов Олександрівна Скубачевська, Олександра Сергіївна Титова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14084 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Поетика казок Михайла Кузміна https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14085 <p>У статті здійснюється аналіз поетики казок Михайла Кузміна, зібраних автором у єдиний цикл (1912–1914). Літературознавці лише епізодично зверталися до окремих аспектів цих творів в контексті дослідження казок інших письменників «срібного століття». Проте, художня своєрідність казок Кузміна являє собою важливу проблему, вирішення якої дозволяє наблизитися до розуміння особливостей поетики малої прози письменника.</p> <p>Наше дослідження засвідчило, що для поетики літературних казок Кузміна характерні риси фольклорних казок (композиційні особливості, розповідні формули, казковий хронотоп), проте основою жанрової моделі все ж є новела, з притаманними їй особливостями: стислістю, наявністю пуанта, несподіваним фіналом. У більшості казок Кузміна («Принц Бажання», «Лицарські правила», «Шість наречених короля Жильберта», «Дочка генуезького купця», «Золоте плаття») виявлені властивості, характерні для його стилізованих новел: парадоксальне поєднання елементів різних культур, трансформація і змішування жанрів, насичений інтертекст (в т. ч. автоінтертекст), високий ступінь естетизму та іронії, легкий еротизм, відсутність дидактичності, гра з читачем. Казки Кузміна вбирають в себе і риси поетики інших жанрів (анекдоту, притчі та ін.). Всі перераховані особливості створюють можливість множинності інтерпретацій творів і дозволяють говорити про їх поетику як близьку до такого різновиду постсимволізму, як предпостмодернізм. Всі казки Кузміна присвячені одному колу морально-філософських проблем – гнучкості та відсталості мислення людини, коханню, пошуку відповідей на питання про життя та ін.</p> <p>Наявність названих особливостей поетики у всіх казках Кузміна і загальний для них тип проблематики свідчить про їх художню єдність, тобто про цикл.</p> Євгенія Олегівна Полякова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14085 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Митець: особистісне – суспільне – вічне (інтерпретаційне поле «Щоденника» В. Винниченка) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14086 <p>У статті зроблено спробу проаналізувати щоденникові записи В.&nbsp;Винниченка 1911—1925 років як особливе інтерпретаційне поле для вивчення естетики світобачення митця, його творчих інтенцій.</p> <p>&nbsp;Текст щоденника систематизовано з огляду на відповідний матеріал: роздуми митця про природу творчості як особливий спосіб осягнення світу й людини в ньому; творчість як вияв специфічної психічної організації людини; творчість як можливість самовияву в діаді <em>теперішнє/майбутнє</em> тощо. Також у розвідці йшлося про ступінь кореляції умов і можливостей творити, що для В.&nbsp;Винниченка-політика було важливо з огляду на історичний час кардинальних змін початку XX століття в Україні.</p> <p>Власне мистецьку проблематику, репрезентовану в щоденнику, в пропонованій студії розглянуто в естетичному контексті літературного процесу межі XIX—XX століть, коли в ньому відбувалися кардинальні зрушення під впливом інтерпретаційних змін картини світу в філософії, культурі загалом.</p> <p>Крім того, було звернено увагу на поняття «творчий акт» і його розуміння В.&nbsp;Винниченком як стадіального явища: задум, етапи його реалізації, роль інтуїції, вигадки, фантазії в творенні другої реальності. Подано й прокоментовано авторську інтерпретацію феномену митця з урахуванням взаємодії понять «обдарованість», «талант», «геніальність».</p> <p>Зроблено акцент на щоденникових роздумах В.&nbsp;Винниченка про новітні тенденції в&nbsp;українській літературі початку XX століття: гомоцентризація, модернізм як художня система, оновлення жанрової та поетикальної парадигми. Разом узяте це уможливило глибше й переконливіше осягнення творчої лабораторії митця.</p> <p>Щоденниковий матеріал спроектовано на художню творчість В.&nbsp;Винниченка – п’єсу «Чорна Пантера і Білий Медвідь» через їхню смислову близькість: процес творчості, психологічні, естетичні домінанти творення, символіка, дослідження єства митця.</p> <p>Обґрунтовано перспективність запропонованого напряму вивчення мнемологічного й літературного матеріалу з огляду на можливість використання інтердисциплінарної методики осягнення естетичних явищ.</p> Тетяна Степанівна Матвєєва, Аліса Сергіївна Рудаченко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14086 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Мала проза Є. Гуцала в оцінці критиків та літературознавців https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14087 <p>У статті розглянуто науково-критичні розвідки, присвячені малій прозі Є.&nbsp;Гуцала, визначено основні напрями дослідження літературної спадщини митця. Огляд праць дозволив з’ясувати, що творчість письменника впродовж багатьох років перебуває в центрі уваги науковців. Однак, залежно від політико-ідеологічних настанов, змінювалися акценти вивчення його прози. І.&nbsp;Глотова, І. &nbsp;Дзюба, Г.&nbsp;Калантаєвська, Н. Навроцька, Н.&nbsp;Науменко, О.&nbsp;Поворозник, О.&nbsp;Чепурна та ін. аналізували жанрові, поетикальні особливості художніх текстів письменника. Доведено що, незважаючи на наявність літературознавчих студій, присвячених вивченню творчості Є.&nbsp;Гуцала, цілісний аналіз його малої прози не був здійснений.</p> Людмила Григорівна Головко, Карина Андріївна Бєлік ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14087 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Активізація ідейного змісту оповідання «Були вони смагляві й золотоокі» Рея Бредбері за допомогою образів-символів https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14088 <p>Прозова творчість американського фантаста Рея Бредбері є яскравим прикладом світоглядних зрушень у американській прозі ХХ&nbsp;століття. У статті досліджено роль та значення авторських образів-символів, які впливають на мислетворчий та духовний процеси читача та відіграють вагому роль у активізації ідейного змісту оповідання Рея Бредбері «Були вони смагляві й золотоокі». Розглянуто функціонування образів-символів, їх взаємодію та динаміку в процесі розгортання сюжету. Автор статті висвітлює думку, що дослідження символіки твору є необхідною передумовою розуміння світогляду автора та важливою складовою у декодуванні ідейного змісту оповідання. Ідея твору, яка полягає у тому, що духовність – неминуща, а науково-технічний розвиток у підкоренні світу – це помилковий шлях, розкривається у відповідності до стрижневих моментів сюжету оповідання. Такими є прикмети модифікації персонажів на різних рівнях: 1) на рівні свідомості персонажів через змалювання переродження земної флори і фауни; 2) на рівні фізіології через змалювання&nbsp; впливу сонця й води на тіло людини; 3) на рівні метаморфози духовного світу персонажів; 4) на рівні світогляду персонажів; 5)&nbsp;на рівні психології – небажання повертатись із марсіянського особняка до поселення землян. Авторка здійснює трактування образів-символів письменника, спираючись на контекст та досліджуючи емоційні, психологічні та філософські приховані мотиви, які дозволяють повніше зрозуміти задум автора. Образи-символи <em>вітер, ракета, ріка, особняк, мова, дерево </em>та кольоросимвол<em> золотий </em>у взаємодії створюють поле для інтерпретації ідейного змісту оповідання. Повноцінне дешифрування образу-символу допомагає прочитувати філософське підтекстове навантаження оповідання, дозволяє означити авторське сприйняття світу. Також виявлено, що символи, які функціонують у оповіданні «Були вони смагляві й золотоокі» Рея Бредбері, наповнені новим змістом, що конкретизує та активізує ідейний зміст, посилює мислетворчий та духовний процеси читача.</p> Ольга Василівна Новодворчук ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14088 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Рецепція творчості Доріс Лессінг у науковому дискурсі https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14089 <p>Стаття присвячена вивченню рецепції літературної спадщини сучасної британської письменниці Доріс Лессінг, творчість якої вплинула на розвиток англо-американської літератури кінця&nbsp;ХХ&nbsp;–&nbsp;початку&nbsp;ХХI&nbsp;століть.</p> <p>У статті окреслено стан вивчення питання стосовно дослідженості творчості авторки в сучасному зарубіжному й вітчизняному літературознавстві. Розглянуто й систематизовано різні підходи науковців щодо аналізу романів Доріс&nbsp;Лессінг, визначено основні вектори дослідження творчої спадщини письменниці.</p> <p>У зарубіжній критиці романи авторки розглядались переважно у феміністичному дискурсі. Увагу дослідників було сфокусовано головним чином на романах «Золотий Записник»&nbsp;(1962), «Трава співає»&nbsp;(1950), а також циклі романів «Діти насилля»&nbsp;(1952–1969).</p> <p>У вітчизняному літературознавстві вирізняються такі основні напрями вивчення художньої спадщини Д.&nbsp;Лессінг: 1)&nbsp;психологічний підхід&nbsp;(М.&nbsp;Горлач, І.&nbsp;Зимомря, В.&nbsp;Луцик, М.&nbsp;Миколайчик); 2)&nbsp;феміністичний&nbsp;(В.&nbsp;Савина, Л.&nbsp;Мірошниченко І.&nbsp;Шаповалова); 3)&nbsp;аналіз соціально-політичних аспектів творчості&nbsp;(Л.&nbsp;Мірошниченко, А.&nbsp;Шпиталь); 4)&nbsp;дослідження поетики романів Д.&nbsp;Лессінг&nbsp;(М.&nbsp;Горлач, В.&nbsp;Крамар); 5)&nbsp;культурно-історичний підхід&nbsp;(М.&nbsp;Горлач, В.&nbsp;Луцик, Л.&nbsp;Мірошниченко); 6)&nbsp;виявлення особливостей творчого методу письменниці&nbsp;(О.&nbsp;Подкоритова); 7)&nbsp;паратекстуальний підхід&nbsp;(Л.&nbsp;Мірошниченко).</p> <p>У зарубіжному літературознавстві виявляються такі основні аспекти дослідження творів письменниці: 1)&nbsp;феміністичний (Л.&nbsp;Скотт); 2)&nbsp;історичний (С.&nbsp;Воткінз, М.&nbsp;Дребл, Г.&nbsp;Грін); 3)&nbsp;психологічний (Б.&nbsp;Дрейн, Ф.&nbsp;Перракіс); 4)&nbsp;культурологічний (К.&nbsp;Фішбурн, Н.&nbsp;Хардін); 5)&nbsp;компаративістський підхід&nbsp;(Л.&nbsp;Скотт); 6)&nbsp;екофеміністичний підхід&nbsp;(Н.&nbsp;Елдіб); 7)&nbsp;педагогічний аспект&nbsp;(Т.&nbsp;Сперлінгер).</p> Олена Миколаївна Кравець, Наталія Юріївна Проскуріна ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14089 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 «Червоні помідори» Б. Чичибабіна: шлях поета і можливості вірша https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14090 <p>У статті проведено цілісний семантичний, поетологічний і контекстуальний аналіз вірша російського поета Бориса Чичибабіна «Скінчуся, залишуся живим...» («Червоні помідори») з урахуванням дискусійних моментів існуючих інтерпретацій. Уточнено значення цього твору в особистісному і творчому становленні поета. Доповнено трактовку центрального символічного образу вірша «червоні помідори» і запропоновано реальний коментар до нього. Схарактеризовано архетипічні, фольклорні та літературні претексти вірша. Простежено семантичне навантаження всіх формальних компонентів вірша – композиції, строфіки, фоніки, метрики. Прокоментовано співвідношення зовнішнього, подієво-біографічного, і ліричного сюжетів вірша. Показано, що поетична конструкція залишається чи не єдиною опорою в розірваному, ворожому світі, де опинився в'язень, при цьому поряд з класичною строфікою поет використовує некласичну метрику – розмитий трьохіктний дольник, демонструючи можливості «вільного» вірша.</p> <p>Виявлено точки дотику вірша Чичибабіна з «семантичною поетикою», створеною О. Мандельштамом і А. Ахматовою (розуміння зв'язку історії і людини, проникнення творчості в життя, перетворення слова в справу, співвіднесеність вірша з реальною ситуацією, поєднання узагальнено-філософського і конкретно-чуттєвого і т. ін.) Прозаїзацїя вірша проявляється у введенні сюжетних елементів, прихованій діалогізації, використанні розмовних інтонацій, грі часом, кінематографічності.</p> <p>Автор статті приходить до висновку, що вірш молодого поета стає свідченням не просто ранньої творчої зрілості, а й особливої поетичної інтуїції: виявляючи підвищену семантизацію всіх елементів вірша і реалізацію перформативних можливостей поетичного висловлювання, чичибабінській текст співвідноситься з перспективними художніми відкриттями постсимволістської доби.</p> Тетяна Анатоліївна Шеховцова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14090 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Кросс-культурний герой у романі К. Ісігуро «Залишок дня» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14091 <p>У даній статті досліджується образ головного героя роману Кадзуо Ісігуро «Залишок дня». Створений на перехресті різних культурних парадигм, роман належить до царини мультикультурної літератури, яка все більше привертає до себе увагу дослідників. Письменники-мультикультуралісти є носіями унікального світогляду, оскільки особлива міжкультурна чуттєвість, що виникає внаслідок культурного нашарування, породжує якісно новий тип творчості. Саме до такого покоління письменників належить творчість сучасного англійського письменника японського походження Кадзуо Ісігуро. Особливе положення гібридного автора, якого не можна зарахувати ні до генерації японських, ні до генерації англійських письменників, породжує неповторний авторський стиль, що поєднує у собі найкращі риси обох культур. На наш погляд, в образі головного героя можна виділити етнокультурні одиниці, що властиві як японцям, так і англійцям. Хоча ряд дослідників звертає увагу на виняткового англійську складову роману, автор насправді створює кросс-культурний образ. Англійський характер письма проявляється в зверненні до характерних рис, властивих «типовому англійцю», що беруть свій початок за часів вікторіанського роману. Це, передусім, такі риси, як відданість, працьовитість та цілеспрямованість. Східний елемент образу Стівенса проявляється в зверненні до східної філософії буддизму та втіленні засадничих принципів кодексу японських воїнів-самураїв. Втім, виокремити складові кожного національного характеру в романі важко, оскільки національна ідентичність англійців і японців має спільний набор атрибутів, що формують «проміжний простір» роману. В процесі гри автора зі сталими уявленнями про типових англійців і японців відбувається розвінчання певних етнокультурних стереотипів. Однак жонглювання стереотипами не є самоціллю, а радше слугує допоміжним засобом розкриття авторської філософії, згідно з якою психологія дворецького є не національною, а загальнолюдською ознакою.</p> Вікторія Володимирівна Ланова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14091 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Семантичне поле фентезі: проблеми визначення https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14092 <p>На сучасному етапі розвитку літератури «чистий» жанр зникає, поступаючись місцем різним утворенням, що поєднують у собі ознаки двох і більше жанрів. Одним із таких, відносно «нових», літературних явищ є фентезі, навколо якого постійно ведуться дискусії. Підвищений інтерес до нього з боку літературознавців може бути пояснений постійною динамікою фентезі, що призводить до розширення його тематичних різновидів, а відтак і до розширення читацького кола (воно охоплює читачів різних вікових груп та різного соціального статусу).</p> <p>Фентезі закономірно сформувалось у самостійну галузь в межах фантастики вже у другій половині ХХ століття. Хоча, в дійсності, має витоки із багатовікової традиції фантастичного (міфо-фольклорна традиція, середньовіччя, бароко, традиції готичного роману, романтизм та модернізм), в якій запозичувало різноманітні способи відтворення дійсності.</p> <p>Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених різним аспектам та проблемам вивчення фентезі (Дрієр&nbsp;С., Фредріксон&nbsp;Н., Лугова&nbsp;Є., Маркова&nbsp;Т., Толкачова&nbsp;В., Хоруженко&nbsp;Т. та ін.), на сьогодні немає чіткого визначення даного поняття. Більшість літературознавців називають фентезі жанром, окреслюючи при цьому стійкі складники його змісту (фантастичну реальність, орієнтовану на міфо-фольклорну традицію, наявність авантюрної інтриги, дійових осіб з магічними здібностями, наявність магічних артефактів, протистояння злу в глобальному масштабі).</p> <p>Ми вважаємо, що фентезі – це мета-жанр, який має свою стійку структуру моделювання світу та обʼєднує спільним предметом художнього зображення різноманітні жанри в літературі та в інших видах мистецтва. Проте на сьогодні для ствердження того, що фентезі – мета-жанр, не вистачає однієї важливої складової – це збереження структурно-семантичного ядра упродовж кількох епох. Хоча ми можемо стверджувати, що фентезійні елементи вже чітко промальовувались і в модернізмі.</p> Наталія Петрівна Іванова, Ольга Сергіївна Рижченко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14092 Thu, 29 Aug 2019 00:00:00 +0300 Наративні особливості «Украденого щастя» І. Франка (літературна та сценічна версії) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14093 <p>У статті розглядаються наративні особливості драми «Украдене щастя» Івана Франка та її сценічна рецепція режисера Лілії Петренко. Ключовими термінами студії є сюжет, подія, час і простір. Проаналізувавши за допомогою теорії наративу два тексти, автор зробила висновок, що Іван Франко і Лілія Петренко вирішують художні задачі, розміщуючи той самий сюжет у різних просторових і часових координатах. На підставі здійснених спостережень ми робимо висновок про перетворення під керівництвом режисера розірваних елементів сюжету драми на нову самостійну цілісність.</p> Катерина Володимирівна Проценко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14093 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Мотив гріха в драматургії Лесі Українки: від першотексту до художньої версії https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14094 <p>У статті зроблено спробу подати інтерпретацію поняття «гріх» на матеріалі драматичних поем, драматичних етюдів Лесі Українки ранньохристиянської тематики.</p> <p>Основну увагу в запропонованій студії звернено на витлумачення центрального поняття – «гріх», підґрунтям для чого стали Святе Письмо, Закон Божий, спеціальні довідкові видання – біблійні енциклопедії, словники.</p> <p>Аналіз художніх творів здійснено на змістотвірному й формотвірному рівнях з&nbsp;урахуванням проблемно-тематичних комплексів, особливостей вибудовування образної системи (протистояння за ознаками віросповідання, віку, суспільного статусу), сюжетно-композиційних конструкцій (тип конфлікту, особливості його розгортання, вирішення, роль ремарок, структуротвірна роль мотиву гріха тощо), поетики характеротворення (градація, контраст).</p> <p>Визначено перспективу подальших досліджень у цьому напрямі: вихід на&nbsp;творчість української мисткині загалом (лірика, ліро-епос, драма, проза, зокрема й фрагментарна); глибше, переконливіше осягнення її художнього доробку в&nbsp;літературному контексті початку ХХ&nbsp;століття і в наступні періоди; змога апелювати до архетипних первнів, культурних кодів.</p> Тетяна Степанівна Матвєєва, Валерія Сергіївна Бородіна ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14094 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Поетика п’єси Л. Андрєєва «Собачий вальс» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14095 <p>У статті здійснено аналіз поетики та жанрових особливостей драми Л.&nbsp;Андрєєва «Собачий вальс». Доведено, що важливу роль у ній відіграють модерністські принципи та форми зображення: неоміфологізм, інтертекстуальність, мотивність, домінування образів-символів, іронія, гротеск. Це «нова драма», в якій зовнішній конфлікт та дія виведені за сцену, а ключову роль відіграє внутрішній конфлікт і підтекст, що знаходить реалізацію у неоміфологічній сюжетній лінії. Дослідження хронотопу драм Л. Андреєва різних періодів його творчості, поряд з варіативністю, демонструє його очевидну концептуальну однорідність. Локальні рамки, в які він переносить дію п’єси «Собачий вальс», являють собою лише просторові варіації локусів як ранніх драм, так і п’єс другої половини 1900-х років, інваріантам яких можна вважати кімнату, де проходить Життя Людини у однойменному творі. Окрім цього, у п’єсі, поряд із замкненим хронотопом, який набуває символічні просторові обриси «петербурзького» топосу.</p> <p>У цьому зв’язку трансформації зазнає авторська інтерпретація міфопоетичного мотиву маски, що є важливим атрибутом системи персонажів андрєєвської драматургії. На зміну схематизму й гіпертрофірованої манекенності персонажів-масок «умовних» драм прийшла більш глибинна, на рівні підтексту, гротесковість образів, у яких письменник мотив маски поєднує з мотивами гри, двійництва, а також знову звертається до традиційної для його творчості моделі персонажів-дзерал, які під різними кутами відбивають не тільки ідеологічні доктрини й вчинки героїв, але й стан їх деформованої свідомості та психіки</p> <p>Результати нашого дослідження спростовують концепцію, згідно з якою письменник еволюціонував від перших реалістичних драм до «умовних» символіко-експрессіоністичних драм, а потім до драм «панпсіхе». Тип конфлікту, на якому вона будується, а також усі рівні ії структури виявили модерністську природу та ізоморфність з прозою Л. Андрєєва.</p> <p>Як у прозі, так і в драматургії письменника була відсутня еволюція, а лише змінювалися акценти в авторській концепції та варіювалися відповідні художні засоби і форми зображення: створена Л. Андрєєвим вже у перших п’єсах оригінальна модель стала інваріантною і лише варіювалася в усіх наступних творах.</p> Віктор Андрійович Сухоруков ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14095 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Театральна дискусія як гра (Яків Мамонтов і Лесь Курбас) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14096 <p>Стаття містить аналіз дискусії між режисером Лесем Курбасом та драматургом Яковом Мамонтовим з приводу трагікомедії та її ролі у розвитку українського театру 1920-х років. Автор розглядає полеміку між двома митцями крізь призму концепції Й. Гейзінги. Вчений вважав, що культура людства виникає і розгортається як гра, при чому філософські диспути теж мають ігровий компонент. Автор доводить, що Курбас і Мамонтов у цій дискусії грали чітко визначені ролі опонентів, бо творча практика обох митців свідчить про схожість їх художніх принципів.</p> Юліана Юріївна Полякова ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14096 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Український «Мандат» Н. Ердмана (за матеріалами періодичних видань 1925–1926 років) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14097 <p>У дослідженні на матеріалі українських, зокрема харківських, періодичних видань зроблена спроба реконструювати одну із найбільш популярних у вітчизняному театральному репертуарі сезону 1925/1926 років постановок – п’єсу&nbsp; Н.&nbsp;Ердмана «Мандат». Наукова новизна роботи обумовлена тим фактом, що проблеми рецепції та інтерпретації п’єси «Мандат» українською театральною критикою 1920-х років дотепер не були предметом спеціальної наукової розвідки. Методологія дослідження полягає у застосуванні комплексного підходу, зокрема у поєднанні історико-культурного, типологічного та інтертекстуального методів. Завдяки названим методам аналізуються такі складові постановок, як діяльність режисера, акторів, реакція глядачів. Крім того, зроблена спроба класифікувати вітчизняну театральну критику 1920-х років. Показано, що на авторів вплинув&nbsp; режисерський театр. Однак, незважаючи на прихильність критиків до тієї чи іншої естетичної системи, у рецензіях домінував соціологічний напрямок, що почасти призводило до спрощеного сприйняття і тлумачення постановок. З’ясовано, що поява у «Мандата» української сценічної історії обумовлена, перш за все, репертуарною кризою вітчизняних театрів, відсутністю п’єс, за винятком творів М.&nbsp;Куліша, які віддзеркалювали б сучасне життя, відтворювали на сцені радянський побут. Заповнюючи репертуарні лакуни п’єсами, які мали успіх на кону столичних театрів, новостворені театри, зокрема харківський Червонозаводський, намагалися засвідчити свій професіоналізм. Принципи і межі втручання режисерів у художній світ п’єси не завжди відповідали задуму драматурга і були обумовлені бажанням встановити зв'язок між мистецтвом і життям. У цілому ж театральний сезон 1925/1926 років за своєю насиченістю театральними прем’єрами свідчив про початок нової доби в українському театрі і, як наслідок, у вітчизняній театральній критиці.</p> Валентина Олексіївна Борбунюк ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14097 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Авторські жанрові визначення як осмислення нової дійсності (на матеріалі драматургії українських еміграційних письменників середини ХХ століття) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14098 <p>Статтю присвячено дослідженню авторських жанрових визначень як способі осягнути нову дійсність, у якій опинилися українські еміграційні драматурги середини ХХ&nbsp;століття. З’ясовано, що самобутність авторських номінацій викликана потребою філософського переосмислення доби, визначенням морально-етичних пріоритетів. Оригінальне жанрове маркування п’єс відображає соціальні, політичні, психологічні зміни в житті як суспільства, так й індивідуума, привертає увагу до актуальних проблем того часу. Авторські визначення п’єс часто суб’єктивні. Вони вказують на досвід митця, зосереджуючись, головним чином, на еміграційних процесах середини ХХ&nbsp;століття. Доведено, що практика авторських підзаголовків, окрім спроб означити історико-культурну парадигму, свідчить про складність комунікативної можливості еміграційних письменників в інонаціональному просторі.&nbsp; Також жанрові визначення вказують на жагу самовираження, що в Радянському Союзі було неможливим, а в нових умовах є неодмінним атрибутом самоствердження, своєрідним свідченням буття кожного індивідуума. Вагомим є сам факт створення нових жанрових номінацій, суголосний творчим пошукам митців з огляду на думки про кризу театру ХХ&nbsp;століття, що панували в тогочасному світовому культурному просторі. Жанрова індивідуалізація часто увиразнює структурно-семантичні особливості драм, наголошує на їх міжжанрових чи навіть міжродових зв’язках. Проникнення епічних елементів у драматичний жанр порушує закони його сприйняття, демонструючи епічну свободу відтворення дійсності. Активізація особистісно-авторського компоненту в підзаголовках говорить про відхід від канонічних жанрів, які не могли адекватно втілити ідейний задум еміграційних митців. У цей спосіб драматурги не тільки розширили структурно-смислову ємність жанру, але й утвердили своє право інтерпретувати власні твори.</p> Світлана Олександрівна Антонович ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14098 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 П'єса «Степовий орел» О. П. Чугуя – зразок драматургічного портрета в жанровій системі біографічної творчості письменника https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14099 <p>У статті простежується особливість використання біографічного матеріалу в літературній творчості О.&nbsp;П.&nbsp;Чугуя, зокрема при створенні образів Г.&nbsp;Сковороди, В.&nbsp;Каразіна, О.&nbsp;Курбаса, В.&nbsp;Івасюка та інших. Однак основна увага зосереджена на аналізі драматургічного портрета засновника нової української літератури І.&nbsp;П.&nbsp;Котляревського (створеного О.&nbsp;Чугуєм у п’єcі «Степовий орел»), зосередженні його багатогранної&nbsp; діяльності, спрямованої на відстоювання права українського народу на свою ідентичність, здійснення культурно-освітнього процесу рідною мовою.</p> <p>Підкреслена висока майстерність письменника в сюжетобудуванні, створенні характерів, побудові діалогів та монологів. Визначена роль драматургічного портрета в досягненні жанрової різноманітності п’єc письменника.</p> Ірина Анатоліївна Куриленко ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14099 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300 Роль театру в підготовці фахівців гуманітарного профілю https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14100 <p>У статті проаналізовано одну із особливостей організації навчально-виховного процесу на філологічному факультеті – використання елементів театрального мистецтва під час викладання літературознавчих дисциплін та в позааудиторний період. Визначено основні способи взаємодії працівників театру та університету в освітній сфері – здійснення культпоходів, обговорення переглянутих вистав, створення аматорських гуртків, написання літературних сценаріїв, п’єс, рецензій, наукових статей і монографій про розвиток театру та драматургії. Проаналізована діяльність найактивніших організаторів аматорських театральних гуртів, керованих В.&nbsp;Савченком, А.&nbsp;Свашенко, О.&nbsp;Чугуєм, Л.&nbsp;Осмоловським, В.&nbsp;Свірським, їхні досягнення в сценічному втіленні п’єс класиків української та світової літератури. Висвітлена історія створення та функціонування студентських театрів – «Прозріння», «Дванадцять стільців», «Арабески» та інших, здійснення вистав за власними сюжетами про Г.&nbsp;Сковороду («Велике пророцтво») та В.&nbsp;Каразіна («Зрадлива доля»), про крах більшовицького тоталітарно-колоніального режиму та його наслідки («Замах на Чорта»). Підкреслена важливість об’єднання зусиль усіх відділень факультету для вирішення масштабних творчих проектів, зокрема при колективному перегляді та обговоренні фільмів, знятих за мотивами художніх творів О.&nbsp;Довженка («Поема про море»), М.&nbsp;Шолохова («Тихий Дон»), а також при створенні першої університетської кіностудії. Наголошено на активній участі вихованців Харківського університету – Н.&nbsp;Забіли, О.&nbsp;Коломійця, Р.&nbsp;Полонського, А.&nbsp;Житницького, І.&nbsp;Перепеляка, Л.&nbsp;Томи та ін. в написанні літературних текстів для театрів, кіно і телебачення України. Визначена основна причина, що стимулювала перехід випускників університету (Ю.&nbsp;Станішевського, В.&nbsp;Савченка, В.&nbsp;Свірського, С.&nbsp;Олешко) на ниву театральної діяльності – тривале й ґрунтовне освоєння таємниць мистецтва Мельпомени в період навчання на філологічному факультеті. Доведена доцільність включення в навчальний план гуманітарних факультетів спецкурсу «Основи сценічного мистецтва», а в університеті – відкриття та функціонування стаціонарного студентського театру.</p> Олексій Прокопович Чугуй, Тарас Олексійович Чугуй ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/14100 Fri, 30 Aug 2019 00:00:00 +0300