https://periodicals.karazin.ua/philology/issue/feed Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» 2021-01-11T00:00:00+02:00 Безхутрий Юрій Миколайович philology@karazin.ua Open Journal Systems <p>Фахове видання з філологічних наук (літературознавство).</p> <p>Вісник містить оригінальні статті, присвячені актуальним проблемам сучасного мовознавства та літературознавства, а також огляди книг.</p> <p>Призначений для науковців, аспірантів, докторантів, студентів філологічного напрямку та всіх, хто цікавиться проблемами філології.</p> https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16735 Особливості утворення назв писанок в українськомовній традиції 2021-01-04T11:00:11+02:00 Юлія Валентинівна Датченко datchenkoju@gmail.com Наталя Василівна Дьячок dyachok74natalya@gmail.com <p>Аналіз і систематизація лексики писанкарства має важливе значення для упорядкування української термінології, оскільки в ній втілено лексичне багатство української мови, її історичне коріння, місце й роль у системі лінгвального світу українців. Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що термінологія писанкарства раніше не була предметом вивчення лінгвістики. Вибір теми статті зумовлений потребою опрацювання й опису писанкарського лексикону. Метою дослідження є визначення особливостей появи низки тематичних слів. Для цього був застосований структурно-семантичний та етимологічний аналіз найменувань продукту писанкарської творчості. Дослідження структурно-семантичного спрямування покликане виявити особливості будови й змістовної організації аналізованих одиниць; етимологічний розгляд цих одиниць дозволить з’ясувати їхнє співвіднесення з відповідними твірними словами та / або словосполученнями, демонструючи характер процесу їхньої появи в мовленні та в мові. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань: надати дефініцію кожної досліджуваної одиниці, визначити приблизний час і причину її появи, показати її вживання у контексті, прокоментувати її граматичні характеристики, словотвірні моделі, за якими їх було утворено. Кожну одиницю писанкарського лексикону проаналізовано з позицій уналежнення її до універбалізованих еквівалентів словосполучень, тобто як синтетичну одиницю, яка виникла внаслідок універбального трансформування словосполучення, має абсолютно тотожні словосполученню лексичне значення та синтаксичну функцію. Зроблено висновок, що досліджувані одиниці входять до складу універбів або квазіунівербів у залежності від шляхів та хронології їхньої появи в мовленні та мові. Перспективи подальших досліджень цієї семантичної групи слів полягають в аналізі їх з позицій дериваційного потенціалу в українській та інших слов’янських мовах.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16736 Комплексний словник сталих сполучень як джерельна база для перекладних лексикографічних праць 2021-01-04T11:11:17+02:00 Алла Анатоліївна Лучик allal@meta.ua <p>У російській, українській, польській лексикографічній діяльності склалися всі передумови для упорядкування комплексних словників сталих сполучень. Реєстри цих праць у кожній слов’янській лінгвістичній школі повинні будуть формуватися нарізнооформленими одиницями різних типів, які характеризуються цілісністю семантики. Передовсім сюди планується внести еквіваленти слова, фразеологізми, термінологічні сполучення, прислів’я, приказки. Утворені словники відбиватимуть динаміку мовних процесів, оскільки значна частина їхніх реєстрових одиниць мають перехідний статус існування, внаслідок чого зазначені праці виявляться корисними&nbsp; для теоретичного мовознавства. Проте, передовсім, необхідність упорядкування зазначених словників зумовлена практичною діяльністю.</p> <p>В базових словниках російської, української, польської мов сталі сполучення представлені досить повно, проте підходи їхнього упорядкування виявляються здебільшого зрозумілими лише для фахівців. У користувачів же цих праць виникають суттєві труднощі при пошуку того чи того сталого сполучення. Дещо полегшують цю діяльність спеціалізовані словники нарізнооформлених одиниць, проте й у цьому разі від користувача вимагається певна лінгвістична підготовка.</p> <p>Упорядкований же за певною концепцією комплексний словник сталих сполучень значно полегшить користувачеві його пошукову, передовсім, перекладацьку, діяльність, яка значно утруднюється відсутністю в реєстрах словників нарізнооформлених одиниць. Стосується це як перекладу з однієї слов’янської мови на іншу, так і подібних дій у сфері слов’яно-германських й, зрозуміло, слов’яно-романських&nbsp; та ін. мов.&nbsp;</p> <p>У пропонованій роботі доведено, що упорядковані комплексні словники сталих сполучень у кожній окремій слов’янській мові стануть вагомим джерелом для удосконалення вже створених перекладних паперових і on-line словників.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16737 Про кризу у викладанні дисциплін комунікативного циклу 2021-01-04T11:23:51+02:00 Олена Василівна Маслій maslena8@gmail.com <p>Низка небезпечних тенденцій, що створюють турбулентність соціальних відносин, – пріоритет прагматизму, трансформація ідеалу культури; «дух поспіху», модифікація комунікативних та етичних норм, діджитальна залежність, цифрове слабоумство, цифровий аутизм, проблеми екології мови та культури, «руйнування волі до культури» тощо призводять до активної десоціалізації людей. Всі ці фактори обмежують, руйнують і, зрештою, унеможливлюють комунікацію – найважливішу форму людського гуртожитку. Ефективність комунікації забезпечується, зокрема, сумою знань, наданих так званими комунікативними дисциплінами. Знання мовних норм та загальних правил спілкування (доречність, комунікативна компетентність учасників, умови досягнення мети, кооперативної стратегії та ін.) забезпечує його успішність і, таким чином, з одного боку, відповідає високим вимогам до комунікативної компетентності сучасної людини, а з іншого – дозволяє активно протистояти названим небезпечним соціальним тенденціям. Це визначає пріоритетність у сучасній освіті комунікативних дисциплін, зокрема, практичної стилістики та культури мовлення, тому необхідно включати їх в програми середніх і вищих навчальних закладів (незалежно від їх спеціалізації); на перший план виводити практичні аспекти цих дисциплін. У статті спростовується стереотип про комунікативні дисципліни як «другорядні»; демонструється різновекторність цих уявлень і сучасних освітніх вимог, сформованих як «запити часу»; пропонуються конкретні заходи щодо оновлення викладання практичної стилістики та культури мовлення в сучасних освітніх програмах, а також робиться спроба привернути увагу філологічної спільноти до проблеми кризи викладання комунікативних дисциплін та її можливих наслідків.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16738 Інновації лексикографічного опису українського світосприймання 2021-01-04T11:31:55+02:00 Наталія Володимирівна Сніжко natasnow@ukr.net <p>У статті представлена новітня методологія системного лексикографічного опису українського світосприймання другої половини ХХ – початку ХХІ ст., на основі якої лексикографи Інституту української мови НАН України укладають новий тлумачний словник мови творчих особистостей.</p> <p>Словник містить зведений лексикон та художньо-образні засоби мови провідних українських письменників, публіцистів та перекладачів (Олеся Гончара, Євгена Сверстюка, Григора Тютюнника, Івана Дзюби, Миколи Лукаша, Юрія Андруховича, Оксани Забужко), який забезпечує перспективне моделювання мовної та концептуальної картин світу, дослідження ідіостилів творчих особистостей, з’ясування закономірностей розвитку мови і суспільства.</p> <p>Словник є інноваційним за реєстром та лексикографічними прийомами системного опису лексики. У ньому представлена лексика епохи тоталітаризму та посттоталітарного періоду, яка не засвідчена тлумачними словниками. Для лексикографічного відтворення концептуальних домінант цих періодів застосовано систему гіперпосилань між словниковими статтями, укладеними за творами різних авторів. Словник поєднує інформацію про індивідуально-авторське світобачення та спільне осмислення письменниками ключових понять епохи.</p> <p>Інноваційне введення&nbsp; культурологічної та енциклопедичної інформації забезпечує лексикографічний опис досягнень української мовотворчості на тлі загальнолюдських культурних цінностей.</p> <p>У перспективі – системний лексикографічний опис лексичних та художньо-образних надбань новітніх українських письменників, формування словника активного типу, загальномовного словника ідеографічного типу. Сучасна академічна лексикографія забезпечує макронаукові дослідження розвитку мови і суспільства, поглиблення теорії лексикології, лексикографії, дериватології, лінгвокультурології, лінгвосоціології, стилістики, розвиток теорії інтегральних лінгвістичних досліджень.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16739 Атрибутивна функція орудного відмінка з семантикою способу дії у говірках Закарпаття 2021-01-04T11:36:58+02:00 Олена Віталіївна Юсікова korespondentcom@gmail.com <p>У статті з’ясовано структурно-семантичні особливості атрибутивів у формі орудного відмінка з семантикою способу дії у говірках Закарпаття. Розглянуто атрибутиви, що називають ознаки окремих дій, ситуацій об’єктивної дійсності. Виділено функційну сутність атрибутивного орудного у прислівниковій позиції. Метою пропонованої статті є висвітлення формально-синтаксичних особливостей та семантичних виявів периферійної зони атрибутивності, а саме атрибутивів з семантикою способу дії у формі орудного відмінка. Атрибутиви у формі орудного відмінка у досліджуваних говірках характеризують різноманітні дії, ситуації і зберігають семантико-морфологічні зв’язки з вихідними словами, словосполученнями і реченнями. Вони можуть бути синонімічними з іменниками у інших непрямих відмінках або з дієслівними конструкціями у формах підрядних означальних речень. З конкретною предметною співвіднесеністю атрибутивів у формі орудного відмінка пов’язана їхня властивість передавати змінну, тимчасову, ситуативну ознаку. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) встановити вихідне семантично елементарне речення, яке лежить в основі атрибутивної синтаксеми з семантикою способу дії, лексичні значення опорного і залежного компонентів; 2) з’ясувати функціонально-семантичне значення атрибутивної синтаксеми. У межах атрибутивних компонентів у формі орудного відмінка, що мають семантику способу дії, можна виділити групи, серед яких: назви способів виробничих процесів, назви зовнішніх характеристик руху у просторі, характеристики як результату дії, назви узагальненої характеристики дії і ситуації в цілому, зовнішньої характеристики людини чи тварини, назви зовнішньої характеристики рослини, назви якісної характеристики окремої дії.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16740 Навмисна паронімія в російській лінгвокультурі 2021-01-04T12:59:27+02:00 Олена Олександрівна Михайленко-Зото olena.zoto@gmail.com <p>Метою цього дослідження є виокремлення та систематизація мовленнєво-поведінкових ситуацій (МПС) і мовленнєво-культурних сценаріїв (МКС) навмисної паронімії, до яких традиційно включають парономазію та паронімічну атракцію, в російському лінгвокультурному просторі. Об'єктом вивчення є пароніми, що використовують навмисно в різних мовленнєво-поведінкових ситуаціях російського лінгвокультурного простору. Предмет дослідження – своєрідність системи мовленнєво-поведінкових ситуацій і зумовлених ними мовленнєво-культурних сценаріїв за умови навмисного використання паронімії. Матеріал досліджено з опертям на словники паронімів російської мови. У результаті проведеної роботи вдалося визначити, що в ситуаціях навмисної паронімії використовують два види мовленнєво-поведінкових тактик (МПТ): тактика навмисної паронімічної заміни / підміни / помилки і тактика художнього оформлення мови. Висновки автора полягають в наступному: по-перше, мовленнєво-поведінкові ситуації навмисного використання паронімії, що виникають у застосуванні тактики навмисної паронімічної заміни / підміни – це помилки говоріння, написання, слуху й читання з можливими мовленнєво-культурними сценаріями жарту, сатири, іронії, гумористичного або комічного підтексту, а також з підтекстом засудження, образи, приниження, глузування, авантюри, обману, деяких інших. У цьому випадку використовують тільки неправильний член паронімічної опозиції, організованої за принципом дихотомії «правильне» // «неправильне». Винятком є ситуація недочутки, де представлені обидва члени паронімічної пари. По-друге, мовленнєво-поведінкові ситуації, що виникають у використанні РПТ художнього оформлення мовлення за допомогою паронімії, – це паронімічне зближення і паронімічне римування. Ці дві мовленнєво-поведінкові ситуації супроводжуються мовленнєво-культурним сценарієм посилення художньої та / або експресивної виразності тексту і МКС оцінки описаного. У мовленнєво-поведінкових ситуаціях паронімічного зближення і паронімічного римування представлено мінімум два члени паронімічного ряду, бо навмисна паронімія в цих ситуаціях виступає як бінарна стилістична фігура.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16741 Увічлива адресатність і її мовна репрезентація 2021-01-04T13:39:50+02:00 Алла Петрівна Болотникова a.p.bolotnikova@gmail.com Юлія Вікторівна Гунченко yuliyagunchenko@gmail.com Людмила Анатоліївна Чередник ludmila.cherednik@gmail.com <p>У статті проаналізовано трактування категорії адресатності у науковій літературі, вказано на специфіку мовної репрезентації ввічливої адресатності в українській мові. Описано особливості категорії адресатності та її мовної репрезентації з погляду соціолінгвістичних критеріїв. Увічливу адресатність розглянуто як набір особливих мовних індикаторів, що репрезентують комунікативну взаємодію, певний інструмент впливу на адресата, що іноді є ефективнішими, ніж сама комунікація. Крім того, вказано на соціолінгвістичні, національно-культурні особливості категорії адресатності. Запропоновано ввічливу адресатність розглядати як певний прагматичний вектор, який визначає й регулює стратегію мовленнєвої поведінки мовця, що впливає на вибір і використання мовних індикаторів, специфіку використання мовних засобів вираження ввічливої адресатності. Виокремлено та описано мовні індикатори ввічливої адресатності, якими послуговується мовець з метою налагодження успішного комунікативного акту. Увиразнено, що категорія адресатності не обмежується реалізацією в межах однієї частини мови, оскільки адресатна експлікативність концентрується в займеннику, іменнику та дієслові, здатних називати або вказувати на адресата, тобто категорія адресатності є наскрізною категорією, властивою не тільки однієї частини мови. З’ясовано, що основними спеціалізованими граматичними індикаторами вираження ввічливої адресатності в українській мові є особові займенники <em>ти, Ви</em>, адресатно-особові дієслівні форми, кличний відмінок іменників, дієслова наказового способу слова категорії адресатності (вокатив і адресатні інтенсифікатори на зразок <em>дорогий, шановний </em>та ін.), у яких лексикалізовано адресатну функцію. З погляду ввічливої адресантості для репрезентації взаємин мовці використовують усталений набір мовних індикаторів, які виконують апелятивну, фатичну, регулятивну, конотативну, національно-культурну, прагматично навантажені та модально марковані. Автори доводять, що функційне навантаження ввічливої адресатносі полягає в тому, щоб підготувати умови для успішної реалізації комунікативного акту. Установлено, що семантика адресатності визначається мовленнєвим контактом, взаєминами між комунікантами, ситуацією спілкування та інтенцією мовця.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16743 Лінгвокультурні стереотипи птахів-віщунів у творчості Михайла Стельмаха 2021-01-04T13:51:00+02:00 Ірина Миколаївна Серебрянська serebryanska@ukr.net <p>У статті подано результати лінгвокультурного дослідження, присвяченого проблемі вербалізації концептів птахів, яких в українському світобаченні наділяють здатністю передбачати людську долю. Актуальність дослідження зумовлена вагомою роллю птахів та відповідними стереотипами в національній мовній картині світу та мовотворчості М. Стельмаха зокрема.</p> <p>Мета статті – з’ясувати специфіку вербалізації концептів птахів, з якими пов’язані негативні уявлення, окреслити їхню традиційну символіку та нові асоціації, зумовлені історичною добою, а також обґрунтувати амбівалентну оцінність.</p> <p>Прислів’я та приказки, влучні перлини народної мудрості, переконують у тому, що птахи для українців здавна були об’єктом милування, предметом для спостереження та порівняння, формулювання власних висновків про світ природи та його вплив на життя й господарську діяльність людини. Ворон, сова, сич, кажан – це не просто концепти птахів, а концепти-символи, концепти-віщуни. Характерні для українськомовної картини світу національно-культурні стереотипи щодо них не втрачають своєї актуальностій й набувають своєрідного прояву в художніх текстах. В їх основі – первісні релігійні уявлення, національний досвід та фольклорні традиції. У творчості М. Стельмаха народна символіка зазначених птахів найкраще проявляється в синтагматичних зв’язках ключових номінацій. Негативна оцінність, що превалює у структурі окреслених концептів, зумовлена як відповідними ознаками денотатів, їхніми зовнішніми та поведінковими характеристиками, так і віруваннями, що склалися в українській картині світу. У контекстуальних умовах негатив іноді перетворюється на позитив, а лексичні засоби викриття зла стають засобами гумору та передачі захоплення птахами як реаліями природи, до якої українці здавна відчували повагу та любов. Амбівалентність концептів птахів-віщунів є національно-культурною стереотипною ознакою, що втілює оцінні норми й ціннісні орієнтири етносу на рівні взаємозв’язків та взаємовпливу двох значущих концептосфер – природи й людини. У художніх текстах аналізовані концепти стають оцінними зразками, з якими порівнюються об’єкти соціуму та їхні властивості.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16744 Збройні конфлікти як джерела лексичних новоутворень в російській мові (на матеріалі збройного конфлікту на Донбасі) 2021-01-04T14:00:45+02:00 Фу Цзин fenger1205@mail.ru <p>Словниковий склад мови є непостійною величиною, він безперервно змінюється, відповідаючи на потреби життя і відображаючи її нові реалії. Події, що відбуваються на південному сході України, починаючи з березня 2014 р., істотно змінили звичну картину світу сторін-учасниць даного конфлікту, призвели до нової інтерпретації дійсності, виникнення нових ментальних конструктів, об’єктивованих у мові за допомогою цілого ряду лексичних інновацій, велика частина яких підпадає під визначення «мови ненависті». Мета даної статті полягає в спробі розглянути вплив збройного конфлікту на південному сході України на появу лексичних інновацій в російській мові, виявити способи утворення нових одиниць та їх основні тематичні кластери. Матеріалом для роботи стали новоутворення, зафіксовані в електронних російських і російськомовних українських мас-медіа, а також відібрані з соціальних мереж, відеороликів.</p> <p>Аналіз засвідчив, що в контексті збройного конфлікту на південному сході України характерними проявами «мови ненависті» є, головним чином, численні нові номінації-ярлики з яскраво вираженим конфліктогенним потенціалом. Пріоритетними в цьому плані є образливо-принизливі номінації представників протилежного табору з урахуванням їх світоглядних / ідеологічних, національних / етнічних, територіальних / регіональних характеристик. Значного оновлення зазнав і військовий жаргон, що увібрав в себе не тільки реактуалізовані ситуацією сленгізми епохи афганської кампанії 1979-89 рр., а й лексичні інновації, обумовлені військово-політичними реаліями поточного збройного конфлікту на Донбасі. Утворення неологізмів відбувається відповідно до існуючих в російській мові способів (словотворення, семантична деривація, запозичення). При цьому використовуються також нестандартні словотвірні техніки (мовна гра, омофонія та ін.).</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16745 Функції колоративів у поетичній картині світу Вероніки Доліної 2021-01-04T14:32:01+02:00 Ольга Ігорівна Гамалі hamaliolig@gmail.com Ольга Борисівна Каневська o.b.kanevska@rambler.ru <p>У статті подано результати аналізу колоративів у поетичній картині світу однієї з найбільш відомих сучасних російських поетес-бардів Вероніки Доліної, чия творчість успадковує традиції російської жіночої лірики ХХ століття, зокрема, поезії А.&nbsp;Ахматової та М. Цвєтаєвої. Виявлено набір колоративів, що вирізняється різноманітністю та збігається загалом із загальномовним. Зазначено колірний дуалізм картини світу В. Доліної, боротьбу у ньому світлого і темного, білого і чорного. Установлено основні функції колоративів у ліриці В. Доліної: художньо-виражальна – опис предметів навколишнього світу, явищ природи, зовнішності персонажів і ліричної героїні тощо, надання характеристики – характеристика почуттів, емоцій ліричної героїні; оцінна – оцінка об’єктів навколишнього світу і внутрішніх переживань ліричної героїні; естетична – оригінальні авторські трансформації колоративів; смислоутворювальна і текстоутворювальна – перетворення предметів і абстрактних понять, до опису яких додано колірний епітет, на самостійні персонажі віршів, наповнення їх особливим життєвим смислом. Наголошено, що колірна лексика віддзеркалює специфіку поетичного світу Вероніки Доліної: цілісність сприйняття, нероздільний зв’язок предметного світу, що сприймається візуально, та світу почуттів жіночої душі. Усе це дозволяє В. Доліній максимально індивідуалізувати власну поетичну картину світу. Колірна гама предметів, що оточують ліричну героїню, обставин, які вона сприймає, розмірковуючи про майбутнє і дійсне, корелює із почуттями й емоціями ліричної героїні. Перспективним напрямом дослідження може бути концептуальний аналіз поетичної картини світу В.&nbsp;Доліної.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16746 Лексико-тематична парадигма чорного кольору в ідіостилі Е. М. Ремарка 2021-01-04T14:41:47+02:00 Галина Іванівна Капніна halynakapnina@gmail.com <p>Мета дослідження полягала в структуруванні словосполук з елементом «schwarz» за лексико-тематичними групами та їх детальній характеристиці, що уможливило визначення всіх семантичних варіантів чорного кольору в ідіостилі Е. М. Ремарка та допомогло виявити відтінки їх значення у процесі декодування читачем творів видатного літератора.</p> <p>Реалізація поставлених завдань дослідження передбачала інтегративне застосування загальнонаукових методів (опису, індукції, дедукції), так само як аналізу словникових дефініцій, класифікацію та моделювання фактичного матеріалу.</p> <p>Лексико-тематична парадигма чорного кольору в ідіостилі Е. М. Ремарка представлена словосполученнями на позначення зовнішності людини, одягу та взуття; рослинного і тваринного світу, навколишнього середовища, природних явищ; предметів побуту; будівельних споруд, транспорту; світлотіней, форм і фігур; заборонених, протизаконних дій; опису душевного та фізичного стану людини. Перша група виявилась найчисельнішою, тоді як група, в якій зібрано вирази, що передають важкий душевний або фізичний стан людини, представлена найменшою кількістю сполучень, котрі складають палітру чорного кольору в творах Е. М. Ремарка. Найактивніше (кожен четвертий прикметник на позначення кольору) аналізований колоронім вживається автором у творі «Люби ближнього свого».</p> <p>Детальний аналіз дискурсу письменника показує, що кольоровий домінант «schwarz» є важливим елементом творчого методу автора. Він використовується не з метою знебарвлення дійсності, він зафарбовує її у темний колір, бере участь у формуванні емоційної складової тексту, стимулює асоціативну діяльність читача. За допомогою лексичних одиниць на позначення чорного кольору Ремарк ідентифікує свого героя, вербалізує його портрет, наповнює його смислом і глибиною. Чорний колір тут – рефлексія на екзистенційні проблеми, що виходять на перший план для героїв Ремарка.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16747 Когнітивно-прагматична концепція художнього дискурсу (на матеріалі мовотворчості Ольги Кобилянської) 2021-01-04T14:50:31+02:00 Юлія Манольєвна Руснак yuliyarusnak@bsmu.edu.ua <p>Розвиток мовознавчої науки, мультидисциплінарний підхід до висвітлення мовних явищ призвели до зміни наукової парадигми – текстоцентричну парадигму змінила – дискурсивна. У мовознавстві виокремилась філологічна дисципліна – дискурсологія, спрямована на характеристику мовленнєвого спілкування людей у певних ситуаціях з урахуванням єдності наукових підходів.</p> <p>Мета дослідження – осмислити художній дискурс автора як філософсько-гуманітарну реальність, сформувати когнітивно-прагматичну концепцію художнього дискурсу.</p> <p>У науковій літературі наявні різноманітні класифікації дискурсу за гетерогенними ознаками. З-поміж них виокремлено художній дискурс.</p> <p>Багатозначність терміна дискурс дає змогу використовувати поняття художній дискурс у двох значеннях, широкому і вузькому.</p> <p>Дискурс1, або авторський дискурс, – частина культурного простору, де функціонують семіотичні одиниці, оформлені за законами певних жанрів, у яких творчо, вербальними засобами відтворено знання, відомості, оцінки, ментальність автора як представника певної соціокультурної спільноти і які мають прагматичне навантаження. У вузькому розумінні під дискурсом2 розуміємо уривок тексту (контекст). Когнітивний аспект (знання, відомості, оцінки, загалом ментальність) зреалізовано у площині <em>текст – автор</em>, прагматичний – у площині <em>текст – читач</em>, хоча ми свідомі, що такий поділ до певної міри умовний.</p> <p>Вважаємо за доцільне для ефективного аналізу художнього дискурсу&nbsp; в когнітивному та прагматичному аспектах увести дві абстрактні одиниці – когнітему та прагматему. Когнітема – узагальнена одиниця, в якій зреалізовано квант інформації про світ (напр., мислення, колір, психічний стан тощо). Прагматема – абстрактна одиниця, яка впливає на читача.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16749 Спін-докторінг в модерному політичному дискурсі: лінгвістичний аспект 2021-01-04T14:59:21+02:00 Анастасія Володимирівна Ковалевська ana.kovalevskaya@gmail.com <p>У статті розглядається феномен сугестивності у контексті модерного політичного дискурсу як комплексного поєднання тексту й емоцій реципієнта та адресанта, що містить особливості сприйняття, зовнішні та внутрішні обставини, його прагматичний та лінгвістичний аспекти тощо, і є орієнтованим на здобуття та утримання влади через вплив політичного суб’єкта на&nbsp; політичний об’єкт. У сучасній науковій парадигмі політичний дискурс та його інгерентну сугестивність досліджують із позицій комунікативної лінгвістики, прагмалінгвістики, політичної лінгвістики, теорії мовленнєвх актів та інших дотичних наук, у статті ж для оптимізації вивчення цього феномену із власне лінгвістичної, а радше лінгвосугестивної точки зору запропоновано залучити до аналізу нейролінгвістичне програмування як новітню науку, скеровану на оптимізацію спілкування через вивчення особливостей сприйняття, обробки та породження інформації та її перетворень з глибинних мисленнєвих структур на поверхневі мовленнєві; а також спін-докторінг, ультрановітній науковий напрям, скерований на коригування негативного загального образу події в ЗМІ після отримання нею розвитку, який відрізняється від початково запланованого, а цього майже неможливо досягти без залучення мовних технік упливу на реципієнта чи групу реципієнтів. Для аналізу політичного дискурсу, репрезентованого в рамках даного дослідження політичними промовами очільників України, США, Франції, Іспанії, Італії, Канади, Німеччини, залучено як власне базові техніки корекції політичного дискурсу, запропоновані та розроблені в рамках спін-докторінгу (запізнення «поганої» інформації, неоднозначне інформування, зміна фокусу, вкраплення елементів природності до штучних ситуацій та техніку контрольованого витоку інформації й підготовки очікування подій), так і верифікований у сфері НЛП мета- і Мілтон-модельний аналіз тексту для виокремлення власне лінгвістичних сугестивних патернів (маркерів процесів метамоделі мови, простих, складних та непрямих індукцій). В результаті аналізу деталізовано та комплексно доповнено уже наявні дані про особливості реалізації мовної сугестивності в рамках політичного дискурсу, а також окреслено наступні кроки розвитку досліджень цього феномену, який є вкрай важливим аспектом державної інформаційної політики, особливо в умовах гібридних воєн.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16750 Типи мовних засобів впливу в передвиборних програмах кандидатів на пост Президента України: на матеріалі виборів 2019 року 2021-01-04T15:06:48+02:00 Ганна Василівна Ситар h.v.sytar@donnu.edu.ua Марина Олександрівна Рогова el26rogovaya@gmail.com <p>У статті проаналізовано типи мовних засобів впливу в передвиборних програмах кандидатів на пост Президента України 2019 року, використаних з метою установлення або втримання влади і маніпуляції суспільною свідомістю і поведінкою виборців. Виокремлено такі типи мовних засобів впливу: оцінна лексика, фразеологізми, ідеологічні кліше, метафори, прецедентні феномени, перифрази, повтори, градація, риторичні запитання. Доведено, що оцінна лексика посідає чільне місце серед мовних засобів впливу, створює позитивну або негативну оцінку події або особи. Привертають увагу та влучно виражають емоційно-експресивну думку фразеологічні одиниці, з-поміж яких зафіксовано модифіковані. Засобом стереотипізації мислення виборця виступають ідеологічні кліше. Значно посилює емоційність викладу й політична метафора. У передвиборних програмах 2019 року зафіксовано такі типи метафор: метафора хвороби, метафора краху, метафора в’язниці, метафора космосу, метафора добробуту. Поодинокими виявилися в програмах непрямі, описові назви – перифрази, а також прецедентні феномени. Вдалим засобом для переконання та навіювання ідей виборцям є повтор, використовуваний для виокремлення основної тези програми, зображення проблем, що загрожують виборцям. Застосування градації допомагає політику наголосити на складності наявної проблемита донести електорату, що вирішити її зможе тільки цей політичний діяч. Риторичне запитання – ще один засіб активації уваги виборців, основна функція якого – спонукати виборців до роздумів і пошуку відповіді на поставлене питання. Серед графічних засобів зафіксоване ненормативне вживання великої літери для наголошення на найважливішій лексемі (лексемах) і використання лапок з метою зміни характеру оцінки.</p> <p>Характерною особливістю мовного наповнення передвиборних програм є нашарування декількох різнотипних мовних засобів, що має виразний маніпулятивний ефект, створює потрібне враження, викликає відповідні думки і спонукає до голосування.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement## https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/16751 Особливості хештегів-закликів періоду Революції Гідності 2021-01-04T15:12:12+02:00 Катерина Вячеславівна Сопіна kateryna.sopina@gmail.com <p>У статті розглянуто особливості хештегів-закликів, що функціонували в соціальних мережах «Facebook» і «Twitter» у період Євромайдану. Визначено роль хештегів у часи революцій, зауважено, що хештеги допомагають революціонерам без цензури розповсюдити інформацію серед співвітчизників і світової спільноти, привернути увагу світових ЗМІ й закликати людей підтримати та приєднатися. Розглянуто синтаксичні особливості хештегів-закликів, указано, що в переважній більшості такі хештеги розташовані наприкінці допису, хоча є і такі, які розташовані в середині посту. Окремо зазначено і про публікації, що складаються з одних хештегів, серед яких наявні й хештеги-заклики. Вивчаючи хештеги-заклики як речення, авторка виділила такі їх типи: прості й складні, двоскладні та односкладні, поширені й непоширені, повні та неповні, ускладнені й неускладнені. До того ж, зауважено, що хештеги-заклики мають спонукальну модальність. Говорячи про особливості графіки хештегів-закликів, авторка вказує на різне написання однакових слів задля створення різного візуального ефекту. У зв’язку з тим, що в хештегах не можуть використовуватися прогалини, адресанти писали речення одним словом, а задля візуального відокремлення слів виділяли початок слова великою літерою або розмежовували слова за допомогою нижньої риски. Крім того, увагу зосереджено на знаках пунктуації та апострофах: їх автори дописів не використовували, адже вони «розривають» слова, після чого висловлювання перестає бути єдиним хештегом. З метою поширення хештегів-закликів не тільки в українськомовному просторі, а й серед світової аудиторії адресанти публікували хештеги-заклики як українською, так і англійською мовами, при цьому частотнішим залишається вживання хештегів-закликів українською мовою.</p> 2021-01-04T00:00:00+02:00 ##submission.copyrightStatement##