Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» https://periodicals.karazin.ua/philology <p>Фахове видання з філологічних наук (літературознавство).</p> <p>Вісник містить оригінальні статті, присвячені актуальним проблемам сучасного мовознавства та літературознавства, а також огляди книг.</p> <p>Призначений для науковців, аспірантів, докторантів, студентів філологічного напрямку та всіх, хто цікавиться проблемами філології.</p> uk-UA Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія» 2227-1864 Іван Кронеберг і теорія романтизму в Україні https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12712 <p><strong>. </strong>Суть запропонованої доповіді полягає у подоланні білих плям в теорії та історії українського романтизму. Діяльність І. Кронеберга в Харківському університеті ознаменувалась низкою праць, які заклали підвалини українського романтичного мислення та без яких була б неможлива Харківська школа романтики (за визначенням А. Шамрая). Пропаговані ним ідеї: 1) критика класицистичної теорії смаку; 2) введення категорії «оригінальності» до системи естетики; 3) наголошення на превалюванні генія над будь-якими естетичними системами та відмова від аристократизму мистецтва; 4) полеміка з Шеллінгом щодо смаку та наслідування: вічний дух не може повністю проявитися у тимчасових явищах мистецтва; 5) критика Гердера та Жана-Поля у питаннях класифікації понять естетики; 6) презентація філософії одкровення; 7) єдність естетики та етики; 8) дух як діяльність і складова мистецтва; 9) трансцендентність форми та вічність змісту; 10) обґрунтування категорії «божественного» в естетиці та в мистецтві; 11) естетика розглядається як наука про художнє втілення християнської теогонії. Естетичні погляди І. Кронеберга істотно відрізняються від класицистичних, що були виголошені його попередниками на початку ХІХ ст. (Філомафітським, Гонорським, Масловичем, Склабовським та ін.). Спростувавши класицистичні канони смаку, форми, жанру, він не затримався у межах полемічної естетики, і виголосив закони нового мистецтва, не обтяженого античними канонами, яке презентує буття духу і правдивість якого узгоджується з божественною істиною, яка в мистецтві дорівнюється до художнього ідеалу.</p> Тетяна Володимирівна Бовсунівська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 11 19 Античний «текст» танатологічної рецепції мотиву кохання: дві версії Гі де Мопассана https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12713 <p>У статті досліджується зв'язок традиційної для творчості Гі де Мопассана теми Ерос – Танатос з античним «текстом», імпліцитно оприявленим у міфологемах та філософемах. Визначено, що в новелах «Могильниці» і «Покійниця» втілена питома для модернізму інтерпретація мотиву «кохання – смерть» як амбівалентного, а також запропоноване авторське переосмислення міфологем та світоглядних ідей порубіжжя, укорінених в філософські ідеї античності. Новели Мопассана розглядаємо як неоміфологічні тексти, де космологічний міф класичної доби трансформується в соціальний міф і через накладання простору життя на простір смерті доповнюється мотивом тотальної – просторово-часової, тілесної і світоглядної – деформації та авторським міфом про «марну красу». Доведено, що в новелах втілено трагічну філософсько-символічну («Покійниця») та іронічно-фривольну («Могильниці») версії традиційної тематичної зв’язки, де мотив кохання перетворюється в «кохання на продаж». Розгортаючись на тлі кладовища-сцени як образу сучасного світу, де персонаж – Орфей, для якого «сходження в Аїд» набуває нового сенсу, мотив кохання набуває символічного змісту подорожі до істини.</p> Оксана Василівна Гальчук ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 19 25 Браун «Іфігенія на свободі»: зруйнований діалог https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12714 <p>У статті досліджується рецепція міфу про Іфігенію у творі німецького драматурга Фолькера Брауна. Вирішуючи проблему свободи та можливості самовизначення особистості, видатний німецький письменник у віршованому драматичному уривку «Іфігенія на свободі» (1991) представив свою інтерпретацію міфологічного сюжету, де кривава історія роду Атридів тісно переплелася з історичними подіями возз’єднання Німеччини. Відмова від цілісної фабули на користь фрагментарності оповіді дозволила авторові відобразити суперечливу сучасну дійсність.</p> Наталя Петрівна Гура ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 26 31 Соціальнокомунікативний дискурс античної культури https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12716 <p>До виникнення засобів масової комунікації як історичного культурноцивілізаційного фактору функцію інформаційних каналів у давньогрецькій та давньоримській культурі виконувала література як соціальний, психологічний та освітній феномен. Формування єдиного соціуму вимагало єдності менталітету, що призводило до гострої соціалізації та політизації художнього слова. Гомер, Цицерон, Горацій були виразниками конкретного суспільного замовлення. Тексти Цицерона, Горація, Гомера сформували громадську думку, не тільки з тої причини, що вони були відомими діячами (хоча вони і були їм), та не тому, що вони були багатими або високого походження – ні, оскільки вони були естетично переконливими, логічно неперевершеними та психологічно достовірними.</p> <p>Майстер художнього слова міг програти свою особисту битву за життя, але він, безумовно, вигравав війну за справу, на яку він поклав своє життя. Митець тим самим створює певний соціальний і комунікативний дискурс. У цьому дискурсі людина стоїть над соціальним, оскільки суспільство складається з особистостей. Людина створює спільноту, регулює її, змінює її, якщо це необхідно – і це має бути основним досягненням всієї давньої культури.</p> <p>Історія античної літератури не обмежується виключно конфронтацією та взаємодією основних творів літератури. Причина її існування незмірно більше, ніж суто художнє, емоційне та прагматичне, психологічне та освітнє. Таким чином, античний світ, очевидно, продовжує існувати багато тисячоліть&nbsp; поспіль, щоб стати підґрунтям для якомога більш різноманітних соціальних та естетичних ідей, що містять майже всі версії як художніх, так і соціальних комунікативних текстів.</p> Олександр Леонідович Глотов ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 31 35 Хронотоп замку в романі Дж. Керуака «Доктор Сакс» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12718 <p>Категорія простору є важливою складовою частиною сюжетної, стилістичної та композиційної організації художнього твору. Одним із найважливіших елементів поетики романів Дж. Керуака є використання подорожі як метафори життєвого шляху, який проходить людина.</p> <p>Дослідження хронотопу замку в романі «Доктор Сакс» дозволило виділити такі особливості поетики міфосимволічного моделювання світу Дж. Керуака, як: використання власне хронотопу замку, ірреального місця снів та видінь оповідача, якому сприяють образи надлюдських істот, введення образу змія як втілення світового зла та символіки смерті (образи шахт-могил, ріка смерті, власне вмирання людей, багатство темних кольорів, мотив дощу).</p> Діна Вікторівна Дюрба ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 35 38 Міфосимвол човна в романі Дж. Барнса «Історія світу в 10 ½ розділах» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12749 <p>Через комплексний аналіз розглядається динаміка міфопоетичної архетипіки та символіки антиутопічного роману «Історія світу у 10 ½ розділах» Джуліана Барнса. Як основний міфосимвол роману постає човен в його головних визначених міфопоетичних значеннях: цитаделі гибелі (смерті, плавучої домовини), спасіння (надії на спасіння), людини (людської цивілізації), церкви та мистецтва. За допомогою даного міфосимволу автор задає динаміку сюжетного перебігу розділів, а також розкриває міфологічну картину світу роману.</p> Елізавета Ялчинівна Керімова ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 39 44 Значення іронії в романі Томаса Кініллі «Список Шиндлера» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12750 <p>У статті розглянуто роман австралійського письменника Томаса Кініллі (Thomas Keneally, нар. 1935) «Список Шиндлера» («Schindler’s Ark», 1982), у якому висвітлено трагічну тему часів Другої світової війни – Голокост. У жанрі історичного роману, створеного на документальній основі, автор відобразив складні соціальні процеси, що відбувалися в Європі 1930-1940-х рр. Томас Кініллі відтворює історичні події крізь призму приватних доль людей, які опинились у жахливих умовах тоталітарної системи. Значну роль у розкритті теми Голокосту відіграє іронія. Теоретичні засади іронії в літературах Європи були закладені ще письменниками-романтиками у XIX ст., у художній практиці вони відкрили величезний потенціал романтичної іронії, яка стала важливим засобом критики негативних явищ тогочасного суспільства і розкриття психології героїв. Т. Кініллі продовжує традиції романтичної іронії, надавши їй соціального, психологічного й філософського значення. Іронія у романі «Список Шиндлера» виконує роль художнього дослідження європейського суспільства в трагічний період XX ст. У творі Т. Кініллі іронія виявляється на різних рівнях – сюжетно-композиційному, імагогічному, просторово-часовому, стильовому, мовному. Т. Кініллі значно розширив і поглибив можливості іронії в межах документально-історичного роману. Іронія в романі «Список Шиндлера» виконує різні функції: соціально-критичну (викриття антигуманності сутності фашизму, війни, расової ненависті), дослідницьку (дослідження трагедії Голокосту та її наслідків), психологічну (розкриття психології людей із різних верств суспільства), філософську (порушення важливих питань буття людства у світовому масштабі), ціннісну (утвердження милосердя, моралі, стійкості людського духу, протистояння насильству). Іронія в романі Т. Кініллі виявляється в різних формах: авторська іронія, персонажна іронія, поєднання документальних фактів, протиставлення несумісних понять і явищ, перехід від однієї точки зору до іншої, зіставлення різних точок зору, самоіронія, підтекст, іронія як духовне прозріння й очищення (катарсис). У романі Т. Кініллі «Список Шиндлера» виявлені традиції світової літератури – Б. Брехта (мотив збагачення за рахунок війни) і М. Гоголя (мотив купівлі-продажу людських душ), а також біблійні мотиви (Потоп, Ковчег Ноя, Мойсей, служіння Христа). Ці мотиви письменник повертає новими гранями, переносячи дію роману в конкретний історичний час і знаходячи в реальних героях внутрішні можливості для збереження життя, людяності й культури на Землі. Іронія є характерною особливістю індивідуального стилю Т. Кініллі, вона збагатила жанр історичного роману, надавши йому поліфонічного звучання.</p> Ольга Миколаїівна Ніколенко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 44 51 Міфологічна символіка в дилогії Д. Лессінг «Маара і Данн» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12751 <p>У&nbsp;статті розглянуто дилогію англійської письменниці Д. Лессінг «Маара і Данн». Романи «Маара і Данн» (1999), «Повість про генерала Данна, дочку Маари, Гріота та сніжного пса» (2005) виділяються з поміж творчості письменниці своїм підкреслено фантастичним характером. Антиутопія, дія якої перенесена у далеке майбутнє повістує про життя людства після невідомої катастрофи на території континенту Африка. В результаті радикальних змін, рівень розвитку суспільства радикально знизився і в порівнянні із минулими поколіннями людство відстає у розвитку на століття і навіть тисячоліття. Через брак сакральних знань людство, що зазнало кризи має вирішити чи обрати новий шлях, відкинувши досвід пращурів, чи відродити майже втрачені знання минулого. Художній світ дилогії виявляє присутність міфологічного контексту. Простір та атрибутика романів просочені сакральним змістом. Метою статті є дослідження функціонування міфологічної символіки в означених текстах. Зокрема ключовими напрямками є дослідження колористики «світу речей» і простору дилогії. Серед бінарних кольорових пар, що репрезентують контраст між опозиціями живий (життя) /мертвий (смерть), північ / південь, представлено протиставлення чорного/червоного, чорного/білого, жовтого/синього кольорів. Досліджено також фунціонуванняв тексті солярної міфосимволіки, вивчено функціонування символіки води та водного простору. В статті проаналізвано взаємозв’язок кольорової гами із комплексом ініціації.</p> Наталія Юріївна Проскуріна Олена Миколаївна Кравець ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 51 55 «Революційне світовідчуття» в контексті системно-синергетичного підходу (М. Асуела «Ті, хто знизу», І. Бабель «Кінармія») https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12752 <p>У статі поставлене питання про доцільність використання системно-синергетичного підходу до художніх творів М. Асуели та І. Бабеля. Отже, романи «Ті, хто знизу» (М. Асуела) та «Кінармія» (І. Бабель), присвячені революції та громадянській війні, доцільно досліджувати в рамках синергетичної концепції хаосу. Доведено, що саме цей метод аналізу дає можливість показати дисипативні процеси в нелінійному середовищі й відтворити закономірності поведінки героя в ситуації переходу від порядку до хаосу і навпаки.</p> Юлія Володимирівна Садовська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 56 59 Шекспірівський дискурс у вибраній поезії та перекладах Максима Рильського і Миколи Зерова https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12753 <p>Аналізується шекспірівський дискурс на прикладі спільної тематики поезії неокласиків (раннього Максима Рильського і його старшого колеги Миколи Зерова). Звернено увагу на бінарну опозицію король/блазень. Проаналізовано імпліцитну шекспірівську символіку в М. Рильського («Адоніс і Афродита» – спільне з «Венерою і Адонісом» Вільяма Шекспіра). Текстологічно та інтермедіально розглянуто образ Фальстафа. Доведено, що для М. Рильського переклади з Шекспіра стали формою самореалізації як митця й свідомим автобіографізмом. Залучаються унікальні матеріали.</p> Ольга Олександрівна Смольницька ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 59 67 Постепізм у п'єсі Макса Фріша «Бідерман і палії» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12754 <p>У статті досліджено особливості п’єси Макса Фріша «Бідерман і палії». Дослідження проведено в контексті висвітлення постепічних рис у п'єсі як прикладі драматичної притчі. Виділено основні спільні моменти драматургії теоретика й практика епічного театру Бертольта Брехта і Макса Фріша як представника драматичного мистецтва, що виникло після Брехта. У роботі проаналізовано сюжет і смислове навантаження п’єси, її філософське значення, завдяки чому продемонстровано нове бачення автором принципів епічного театру Брехта, особливостей драми-притчі та «абсурдизації твору» як засобу створення особливої «моделі» п'єси, контрапункту до брехтівського «повчального» мотиву.</p> Наталія Іванівна Василівська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 68 70 Жанрова конвергенція в сучасній драматургії https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12755 <p>Статтю присвячено жанровій конвергенції як одному з найпоширеніших різновидів жанрових трансформацій у драматургії на межі ХХ – ХХІ ст. З’ясовується сутність явища та встановлюється розбіжність між поняттями «жанрова конвергенція» та «жанрова дифузія». На матеріалі п’єси сучасного німецького драматурга Роланда Шіммельпфенніга «Жінка з минулого» проаналізовано різноманітні прояви жанрової конвергенції, що призводять до жанрового поліфонізму, поєднання елементів епічної та ліричної драми, широких інтертекстуальних та інтермедіальних зв’язків.</p> Євген Михайлович Васильєв ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 71 78 Соціальні проблеми англійського «академічного роману»: історична ревізія піджанру https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12756 <p>У статті окреслено діахронічну трансформацію, що в історії англійської літератури ХХ століття відбувається з таким романним піджанром або жанровим різновидом, як «академічний роман» («campus novel»). Проаналізовано ключову проблематику творів, які належать до цього жанрового різновиду, зокрема романи Дороті Саєрс, Івліна Во, Чарлза Персі Сноу, Джона Вейна, Казуо Ісіґуро. Визначено ключові епістемологічні проблеми, експліковані у творах англійської літератури, написаних як «campus novel». Зосереджено увагу на взаємозв’язках «campus novel» із соціальним і соціально-політичним романом, у якому в сатирично-іронічному ключі оприявнено різні політичні вади й суспільно-психологічні комплекси, які традиційно пов’язують із британським суспільством. Окрему увагу приділено стереотипним формам сприйняття одними соціальними прошарками інших. Наголошено на виявах критики університетської освіти. Акцентовано на протистоянні між представниками гуманітаристики та точних наук («sciences»), що знаходить широку репрезентацію в англійських «campus novels». Визначено філософсько-світоглядні й суспільно-політичні основи такого конфлікту, що проходить через історію англійської літератури ХХ-ХХІ ст. і знаходить особливу реактуалізацію у творах британського пост-постмодернізму (романи Д. Лоджа, Д. Мітчелла, М. Геддона та ін.). Окреслено сюжетну специфіку, а також наголошено на тому, що «академічний роман» у ХХ ст. містить виразні елементи соціального або соціально-психологічного роману. Визначено світоглядно-філософські та соціальні параметри аналізованого романного різновиду, які детермінують пам'ять жанру. Акцентовано на стратегіях використання іронії й сатири у «campus novels». Розглянуто проблематику роману «Безутішні» К. Ісіґуро, у якому експліковано дражливі соціальні моменти, зокрема форми неприйняття вищим класом нижчого й навпаки. Наголошено на психологічних чинниках, що детермінують соціальну напруженість.</p> Дмитро Ігорович Дроздовський ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 78 83 Метатеатральність комедій Арістофана в контексті розвитку європейської драматургії https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12757 <p>Явище метатеатральності постає однією із домінант розвитку сучасного теарту. Твори Арістофана не лише містять численні зразки автореферативності драми на рівні сюжету та організації театральної вистави, але й репрезентують розгорнутий театральний та історичний контекст для аналізу метадраматичних тенденцій в античній драмі. Так, метатеатральність арістофанівських комедій, з одного боку, постає взірцем для жанрового зсуву у творчості Еврипіда, з іншого – повністю відкидається у новій комедії Менандра. Функції теоретичного осмислення театру переходять до літературної теорії Арістотеля. На прикладі розвитку античної комедії ми стикаємося з інваріантом розвитку європейського театру, за якого метатеатральність заміщується «правдоподібністю», а здатність театру до автореферативності заміщується систематизованою літературною критикою.</p> Олександра Веніамінівна Литовська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 83 87 Кінематографічний потенціал лірики Івана Світличного https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12758 <p>Статтю присвячено інтермедіальним аспектам творчості видатного шістдесятника, зокрема, кінематографічному складнику лірики зі збірки «Серце для куль і для рим». Розглянуто вірші, які містять ознаки відео-кліпів, взаємодію статики й динаміки. Очевидною є симпатія Івана Світличного до чорно-білого кінематографу, ахроматичних кольорів, нічних пейзажів. Відзначено ощадливість виражальних засобів і, разом із тим, глибину ліричного переживання. Осмислено прийом миттєвого контрасту, поширений у кінематографі загалом.</p> Григорій Олегович Савчук ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 87 90 Роман «Я не Сідней Пойтіер» Персіваля Еверета як кіно адаптація: інтермедійний підхід https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12759 <p>В статті розглядаються риси селективної кіно адаптації - «новелізації» в романі Персіваля Еверета «Я не Сідней Пойтіер» в аспекті інтермедіальності. Автор роману створив гібридний жанр, елементом якого є вибіркова адаптація. Виявлено, що в якості засобу інтермедіалізації обрано техніку інтермедіальної референції за рахунок прямих та прихованих відсилань до першоджерела та вживання деяких кінематографічних технік. В романі запозичуються сюжетні рухи та події низки кінофільмів з акторської кар’єри іконічної постаті історії американського кіно, що зробило можливим оновити набір знакових фільмів у пам'яті читачів. Цей прийом в свою чергу дозволив автору зосередити увагу на ролі Сіднея Пойтіера в суспільній свідомості, а також переглянути ідеї, досліджені в його фільмах. В тексті статті досліджуються характерологічні риси головного героя на тлі типологізованого образу афроамериканця з акторської кар’єри Сіднея Пойтіера. Робиться висновок, що в романі новелізується кінокар’єра відомого актора. Серед багатьох видів зв'язків між фільмами та книгами, їх міжгалузеве посилання, здається, є найцікавішим, оскільки воно заохочує інтелектуальну и діяльність одержувача та виявляє тісні зв'язки між обома видами мистецтва. Подальші підходи до аналізу роману можуть включати вивчення жанрових особливостей, наративної структури та описових функцій, типів інтертекстуальних зв'язків із творами світової літератури, способів вираження ідентичності, подібностей та відмінностей між пародією та адаптацією у їх співвідношенні до вихідного тексту.</p> Марина Юріївна Шкуропат ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 91 97 Флора і фауна Заходу і Сходу в щоденнику Олеся Гончара https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12760 <p>Натуралістичний простір щоденників Олеся Гончара сягає не лише України й колишнього Радянського Союзу, а й десятка держав Заходу і Сходу, у яких встиг побувати український письменник. Роблячи записи про флору і фауну США, Японії, Індії, Індонезії та інших держав світу, письменник звертає увагу на особливості рослинного й тваринного світу, відзначаючи його екзотику, часом зіставляючи з українською природою. Спостереження за рослинами, тваринами, птахами та комахами зарубіжних країн часто відбивають настрій автора, є суголосними його переживанням, думкам, творчим задумам, їхній реалізації. Окремі записи, що відтворюють флору і фауну, є викінченими художніми мініатюрами з яскраво вираженою образністю, метафоричністю, асоціативністю.</p> Олександр Андрійович Галич ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 97 102 Проблема вибору у трагедії Єлисея Карпенка «Момот Нір» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12761 <p>Стаття присвячена з’ясуванню особливостей жанрової репрезентації твору Єлисея Карпенка «Момот Нір». У статті визначається кореляція між жанровими та змістовими параметрами твору. Зокрема увага приділяється визначенню специфіки художнього вираження проблеми вибору, який здійснюють дійові особи, та його наслідків. З’ясовується своєрідність формування конфлікту та розвитку дії у п’єсі драматурга. Досліджуються образи дійових осіб твору через порівняння та зіставлення їхніх ідей, емоцій, дій. Визначається симетрична взаємообумовленість вчинків дійових осіб трагедії.</p> Вікторія Петрівна Атаманчук ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 103 107 Антитоталітарний пафос роману «Останній світ» Крістофа Рансмайра у світлі літературної антропології https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12762 <p>Стаття присвячена дослідженню особливостей розкриття антитоталітарного спрямування роману «Останній світ» Крістофа Рансмайра. Оригінальність розв’язання заявленої проблеми полягає у залученні до аналізу концептуальних положень літературної антропології. Відповідно, поетологічні виміри постмодерністського тексту розглядаються не окремо, а в контексті художнього буття головних героїв й антагоністів – імператора Цезаря Августа і поета Публія Овідія Назона. Конфлікт останніх інтерпретується як алегорія загнуздання тоталітарною системою голосу вільного мистецтва.</p> Іван Олександрович Давиденко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 107 114 Двійництво як основний принцип конструювання системи персонажів у романах М. Уельбека «Розширення поля борні» і «Елементарні частинки» https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12763 <p>У статті розглянуто особливості конструювання системи персонажів у романах М. Уельбека «Розширення поля борні» та «Елементарні частинки». Визначено, що домінантним у зображенні персонажів для письменника є принцип двійництва. У творах виділено пари антагоністів, а також простежено, що для посилення ідеї двійництва М. Уельбек використовує фігури другого плану. Такий спосіб організації системи персонажів дає змогу письменнику втілити в своїх романах ідею невизначеності та нестабільності «я» у культурній самосвідомості сучасного європейця. Також мотив двійництва пов'язаний із карнавальним світовідчуттям, яке притаманне роману-меніппеї.</p> Наталя Володимирівна Дерев'янченко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 114 117 Людина та Світ: поетична антропологія К. Кавафіса та Й. Сефериса https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12764 <p>У статті здійснено спробу аналізу творчості двох грецьких поетів, К. Кавафіса та Й. Сефериса, як двох антропологічних проектів, кожен з яких конструює художній простір у такий спосіб, що відображає ймовірне ставлення людини, яка уособлює узагальнений культурний та суспільний досвід, пропущений крізь призму авторської поетики, до власної історичної та культурної традиції.&nbsp; У творчості К. Кавафіса людина презентована в постійному становленні, що пояснює тенденцію показати людський досвід як відкриту систему координат. Поетика Й. Сефериса конструює концепт ЛЮДИНА як закриту, жорстко детерміновану систему, розвиток якої можлива лише за умови чіткої реалізації виключеного третього, що передбачає орієнтацію на попередньо задану аксіологічну модель.</p> Андрій Олександрович Савенко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 118 123 Міфосемантика астральних образів у поезії Юрія Клена https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12769 <p>У статті розглядаються особливості творчої манери Юрія Клена, аналізуються астральні образи, їх символічні значення та роль у формуванні авторського світобачення. Досліджується та пояснюється міфологічна основа архетипних образів сонця, місяця та зірок у ліриці митця, оригінальне їх трактування та творення індивідуальної міфологічної парадигми. Астральна символіка інтерпретується відповідно до праслов’янських вірувань та уявлень, а також відповідно до надбань світової культурної традиції.</p> Тетяна Олександрівна Цепкало ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 124 128 Метаморфози в Одесі. Міфологізація героїв у романі «П'ятеро» Володимира Жаботинського https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12770 <p>На початку 20-го століття Одеса користувалася репутацією південної торговельного мегаполісу Російської імперії та одного з найважливіших культурних центрів східноєвропейського єврейства. Одеса стала зоною насильства після хвилі страйків, революційних повстань та найжорстокішого антиєврейського погрому в 1905 році. Роман «П'ятеро» (1936) В. Яботинського представляє не лише історичні події в Одесі цього часу, але й також відображає настрій міста та його культурні перетворення, міфологізуючи долі героїв на прикладі однієї асимільованої єврейської родини. Метта статті полягає в аналізі міфологізації основних героїв і дослідженні функцій міфу метафізики Овідія, що актуалізовані в романі Жаботинського. Роман – своєрідний стародавній міф, який об'єднує кілька міфів і міфічних персонажів. Текст також містить приклади лінійного розвитку циклічного часу, що призводить до появи подвійних фігур. Поєднання лінійного розвитку часу з використанням літературних прийомів надає роману міфопоетичні риси літературного модернізму. Використання міфів відіграє важливу роль у розумінні тексту, його міжтекстових зв'язків у культурному контексті розвитку єврейської ідентичності в Одесі на початку 20 ст. Процес міфологізації допомагає не лише структурувати події в романі, але і є художнім способом уникнення жорстокої реальності для асимільованої сім'ї в Одесі. Теоретичною основою цього аналізу є робота Юрія Лотмана «Семіосфера», що розкриває міфологізацію роману та її персонажів за допомогою семантичних просторів.</p> Тетяна Олександрівна Яковлєва ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 128 133 Становлення і розвиток психологізму в літературі https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12772 <p>У статті систематизуються і&nbsp;аналізуються думки дослідників про проблему художнього психологізму. Сучасні тенденції соціального розвитку істотно актуалізують аспекти відбиття зовнішнього світу крізь призму морально-етичних переконань індивіда, що зумовило необхідність в більш глибокому теоретичному підході до вивчення проблеми художнього психологізму в літературних дослідженнях. У тексті статті розглядаються особливості зародження та розвитку психологізму, специфіка втілення переживань людини на сторінках літературних творів різних епох. Відзначено, що на ранніх стадіях літературного процесу психологізму відводилася другорядна роль, оскільки для становлення психологізму необхідний високий рівень соціального розвитку та усвідомлення цінності особистості. Позиції психологізму в літературі посилюються в XVIII столітті в такому літературному перебігу, як сентименталізм. Традиція використання психологізму письменниками-сентименталістами і романтиками була продовжена реалістами.</p> <p>При зображенні літературного героя, таким чином, для розуміння справжньої підоснови вчинків персонажа необхідна кореляція зовнішнього зображення з описом внутрішнього стану. У статті йдеться про те, що в XIX столітті з'явилися умови, що сприяють розвитку психологізму. Кінець XIX – початок XX століття вважається періодом загальної психологізації літератури. Психологізм продовжує свій розвиток і в літературі XX століття, набуваючи особливу спрямованість в рамках соціалістичного реалізму. Специфіка тієї епохи породила особливий тип літератури, що розвивалася всупереч і на противагу офіційній доктрині і отримала назву дисидентської.</p> Наталія Миколаївна Ступницька ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 134 139 Актуальні епістеми української модерної класичної філології https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12782 <p>У рамках даної статті розглядається розвиток української класичної філології з 2006 по сьогоднішній день у контексті зміни науково-лінгвістичних парадигм, переходу від традиційної міждисциплінарної описовості до використання структурного підходу і, врешті-решт, до когнітивно- культурно- та комунікативно маркованого ракурсу розгляду мовно-мовленнєвих фактів греки й латини. Внаслідок дії екстралінгвістичних факторів у сучасному українському просторі класичної філології перевага віддається лінгвістично орієнтованим дослідженням, спостерігається поступовий відхід від широкого гуманітарного модусу досліджень (із традиційним залученням даних археології, літературознавства, історії, культурології, семіотики), причому українські вчені-класики успішно застосовують у своїх розвідках категоріальний апарат сучасної теоретичної лінгвістики.</p> Ірина Олександрівна Голубовська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 140 149 Твори Георгія Хіробоска у візантійській та старослов’янській філологічній науці https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12783 <p>У статті розглядається значення творів Георгія Хіробоска у візантійській та старослов’янській філологічній науці; охарактеризовано джерела й склад «Ізборника Святослава 1073 року»; проводиться зіставний аналіз назв художніх засобів у грецькому тексті Георгія Хіробоска «Peri. tro,pwn poihtikw/n» та в його старослов’янському перекладі «О образѣх»; досліджується вплив грецького трактату на формування назв поетичних тропів у літературознавчій теорії Київській Русі.</p> Леся Леонідівна Звонська ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 149 154 Жіночі образи богинь та героїнь у межах макроконцепту ЛЮДИНА (на матеріалі ідилій Теокріта) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12784 <p>Образи богині Афродіти, героїнь Гелени, Береніки та Алкмени, персонажів ідилій Теокріта, визначного грецького поета елліністичного періоду, проаналізовано у контексті макроконцепту ЛЮДИНА. У статті акцентовано на лексичних та стилістичних особливостях характеристики цих образів. Відзначається, що образ Афродіти є наскрізним для всіх ідилій та має як позитивні, так і негативні характеристики. Натомість образи героїнь Гелени, Береніки та Алкмени наявні переважно в одному із творів та подаються ідеалізовано.</p> Орислава Василівна Івашків-Ващук ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 154 159 Візуальний і вербальний компоненти латинськомовної хронограми https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12785 <p>Сфера використання хронограм і, відповідно, їхня типологія надзвичайно різноманітні. Хронограми можна знайти у біографічних творах та історічних джерелах, ними прикрашені титульні сторінки книг різного змісту, вони ховаються на пам’ятних медалях і предметах побуту, проступають крізь камінь будівель і скульптурних композицій. Хронограми можуть виглядати як одне слово, лаконічний вираз, або ж утворювати декілька десятків і тисяч рядків поетичного твору. Найбільшою популярністю вони користувалися в XVII-XVIII ст., коли навіть життя пересічних громадян, не кажучи вже про видатних особистостей, ставало приводом для створення хронограми. Народження і смерть, одруження, військова перемога, урочистий візит – будь-яка подія, серйозна чи пересічна, знаходила відображення у хронограмах.</p> Наталія Василівна Корольова ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 159 166 Семантичний розвиток лексем σώφρων, σωφροσύνη і дериватів у давньогрецькій мові (від Гомера до Нового Завіту) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12786 <p>У статті досліджено еволюцію семантики лексем σώφρων, σωφροσύνη і дериватів у давньогрецькій мові на матеріалі корпусу текстів давньогрецької мови TLG, проведено зіставний аналіз їх контекстуальних значень у Новому Завіті та творах класичної доби. Встановлено, що семантика σωφροσύνη розширилася від етимологічно вмотивованого значення «здоровий глузд» до значень «розсудливість», «поміркованість», «стриманість», «покірність», «контроль над насолодами і бажаннями» у класичну добу та «невинність», «незайманість», «цнотливість», «утримання від статевих стосунків» у християнську епоху.</p> Олександр Вадимович Левко ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 166 171 Дериваційне поле субконцепту ΑΣΘΕΝΕΙΑ в давньогрецькій мові https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12787 <p>У представленій розвідці проаналізовано дериваційне поле субконцепту ΑΣΘΕΝΕΙΑ у давньогрецькій мові. У результаті дослідження встановлено коло дериватів, утворених від етимологічної основи *σθεν-, проаналізовано їх структуру і зроблено висновок, що переважна більшість лексем характеризуються наявністю alpha privativum. На підставі концептуально-деривативного аналізу встановлено фреймову структуру даного субконцепту.</p> Володимир Орестович Мартин ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 171 175 Мовна репрезентація концепту КРАСА в романі Лонга „Дафніс і Хлоя” https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12788 <p>У статті зроблена спроба дослідити концепт КРАСА в романі давньогрецького письменника Лонга як складне за структурою і змістом вербалізоване поняття людської свідомості. Виявлено, що концепт КРАСА вербалізується низкою іменникових і прикметникових лексем, які пов’язані передусім з образами головних героїв роману – Дафнісом і Хлоєю. Встановлено, що активним інструментом розгортання досліджуваного концепту є художні засоби.</p> Роксоляна Леонідівна Оліщук Інеса Степанівна Макар ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 176 181 Аспектуальна семантика незалежного кон’юнктива в латинській мові https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12791 <p>Аналіз аспектуальної семантики незалежного кон’юнктива у латинській мові дає підстави стверджувати, що, на противагу до дійсного способу, де наявна чітко виражена опозиція імперфекта і перфекта, у кон’юнктиві таке протиставлення відсутнє і є оказіональним, залежачи від акціональної семантики предикатів і характеру контексту. Згадані чинники особливо впливають на члени підсистеми інфекта, які виявляють видову нейтральність і здатні отримувати як імперфективну, так і перфективну семантику. На противагу до них члени підсистеми перфекта є перфективно маркованими, виражаючи припинені ситуації.</p> Богдан Васильович Чернюх ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 181 187 Theatrum як лексична домінанта субконцепту «ТЕАТРАЛЬНА СПОРУДА» у латинській мові https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12792 <p>У представленій розвідці здійснено аналіз семантики та функціонування у латинській мові лексеми theatrum, як домінанти субконцепту «Театральна споруда». Відзначено, що даній лексемі притаманне широке коло значень: місце для огляду драматичних постановок; місце публічних зборів; публіка у театрі; місце, де публічно виявляються чиї-небудь риси. Семантичним ядром даної лексеми є «місце, де розгортається дійство». Звернуто увагу на метафоричне вживання даної лексеми та її синтагматичні зв’язки.</p> Надія Богданівна Чернюх ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 188 193 Просте ускладнене речення як монопредикативна структура https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12794 <p>В статті розглядаються семантико-синтаксичні ознаки, які свідчать про ускладнення простого речення. Характеризується позиція простого ускладненого речення відносно простого неускладненого і складного речень. Уточнюється поняття «просте ускладнене речення». Аналізуються синтаксичні категорії предикативність (як універсальна для кожного речення надкатегорія) і додаткова предикативність / напівпредикативність (як одна з властивостей ускладненого речення). Висвітлюються відношення між членами сурядної конструкції, компоненти якої виступають виразниками пропозиції і носіями додаткової предикативності і разом з предикативною основою утворюють семантично ускладнене речення.</p> Оксана Миколаївна Дуброва ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 194 200 Рецепція античності в ідіостилі Олеся Гончара https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12795 <p>У статті розглядаються мовні одиниці – слова та словосполучення, пов’язані з епохою античності, у тому числі крилаті слова та вислови, з погляду їхньої ролі у формуванні ідіостилю Олеся Гончара. Лексика та фразеологія, що мають відношення до Давньої Греції та Давнього Риму, аналізуються як маркери стилю О. Гончара, як компоненти мови його художньої прози, що надають їй характерного лірико-романтичного забарвлення, органічно поєднаного з реалізмом.</p> Юрій Іванович Кохан ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 201 206 Функціонування молодіжного дискурсу в просторі Інтернет-комунікацій https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12796 <p>У статті розглядаються питання функціонування молодіжного дискурсу в просторі Інтернет-комунікацій. Під впливом соціальних мереж відбувається еволюція французької мови. Молодіжний дискурс Інтернет-комунікацій найбільш відкрита і незамкнута система сучасної французької мови, словниковий склад якої постійно поповнюється. У франкомовних молодіжних блогах виявляється індивідуальність користувача. Бурхливий розвиток інтернет-технологій призводить до того, що в комп'ютерному дискурсі відбувається нейтралізація усної і писемної мови, змішується спонтанне і підготовлене мовлення, активно проходять процеси словотвору.</p> Надія Анатоліївна Потреба ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 206 211 Діахронічна еволюція мови https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12800 <p>Людська мова – складний, багатогранний феномен, вивчення якого викликає необхідність застосування методів аналізу інших наук, оскільки лише на «стику наук» можливо отримати нове знання стосовно реальної сутності досліджуваного об’єкта.Висвітлюються можливості застосування міждисциплінарного (і ширше – трансдисциплінарного) підходу до дослідження еволюційних процесів у мові; обґрунтовується виокремлення еволюційної лінгвістичної синергетики в особливий напрямок філологічних студій; окреслюються перспективи подальших наукових розвідок системи мови.</p> Лариса Володимирівна Щигло ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 211 215 Становлення парадигми називного та знахідного відмінків множини іменників чоловічого роду в українській літературній мові ХVII ст. (на матеріалі «Синопсису» та «Хроніки» Ф. Софоновича) https://periodicals.karazin.ua/philology/article/view/12801 <p>У статті проаналізовано називний та знахідний відмінки множини іменників чоловічого&nbsp; роду в літописних пам’ятках ХVII ст. «Синопсисі» та «Хроніці» Ф. Софоновича в контексті української літературної мови ХVII ст.</p> <p>Виявлено як архаїчні, так і нові форми іменників у літописах, що властиві&nbsp; сучасній українській літературній мові. Встановлено, що система іменника, відображена в «Синопсисі» та «Хроніці» Ф. Софоновича, є перехідним етапом від системи іменника староукраїнської доби до системи іменника&nbsp; сучасної української літературної мови, бо, зберігаючи архаїчні форми (стародавні флексії, залишки форм двоїни тощо),&nbsp; вже поповнюється і багатьма новими формами , властивими сучасній українській літературній мові.</p> Тетяна Вікторівна Фунікова ##submission.copyrightStatement## 2019-05-22 2019-05-22 79 216 219