Суспільна стратифікація, психологія девіантної поведінки: теорія й художня практика

Анотація

У статті обгрунтовано перспективність вивчення змодельованого письменником світу в інтердисциплінарній площині, що є актуальним із огляду на можливість об’єктивно, глибоко, переконливо досліджувати світ і людину в ньому, виходячи з особливостей розвитку соціальних спільнот і психології індивіда як взаємозумовлюючих складників. Відповідно, метою пропонованої студії є узагальнення напрацювань із соціології, психології у вивченні деструктивних процесів, які відбуваються в суспільстві й провокують соціальну нестабільність, кризи як загальносуспільного масштабу, так і стратифікаційну нестійкість, вужче – хара́ктерну нівеляцію. Ключовим поняттям, що розглядається, є поняття «асоціальна поведінка». Виділено й прокоментовано її специфіку: причини виникнення, наслідки, реактивність (девіанта й соціуму). Також дотичні поняття: «суспільство», «соціум», «страта», «стратифікація», «маргінал», «девіантність», кожне з яких проаналізовано з урахуванням множинності існуючих визначень. Зроблено висновок щодо уніфікованого вживання вказаних понять у літературознавчому дослідженні. Зокрема під соціумом (суспільством) ми розуміємо цілісну систему, яка включає сукупність форм діяльності людини й об’єднання певного типу – страти; стратифікація (диференціація) – процес розшарування населення, його поділ на верстви, класи; девіантність – відхилення, зумовлені індивідуальними, соціальними впливами, обставинами; девіантна поведінка – особливий спосіб позиціонування себе в соціумі, який суперечить встановленим правилам і тягне за собою негативні наслідки як для окремої особи, так і для всього суспільства.

Виділено й охарактеризовано особливий прошарок соціуму – маргінали (люди, які перебувають на межі протилежних соціальних груп). Із маргіналізованих спільнот виокремлено жебраків, злодіїв, убивць. Названо об’єктивні й суб’єктивні чинники відповідної маргіналізації, обґрунтовано її вплив на оточуюче середовище.

Теоретичні спостереження, зроблені за оглядово-теоретичною методологією, стали необхідним підґрунтям для окреслення маргінального простору деяких епічних творів І. Франка, для висновку про необхідність задля поглиблення об’єктивності вивчення такого простору використовувати здобутки біографічного методу й наукового помежів’я.