Розвиток усної компетенції в контексті опанування іноземної мови

  • Т. Агібалова Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» http://orcid.org/0000-0003-4612-4845
  • Д. Карачова Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» https://orcid.org/0000-0001-9526-2406
  • Н. Карпенко Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-9663-9348
Ключові слова: взаємодія, володіння мовою, іноземна мова, міжкультурна комунікація, усна компетенція

Анотація

У контексті сучасних освітніх пріоритетів іншомовна компетенція розглядається як запорука успішної карʼєри. З огляду на це основним завданням викладача є застосування ефективних методик і стратегій, що прискорюють набуття студентами навичок у цільовій комунікації. У такий спосіб сприяння динамічному оволодінню мовою одночасно забезпечує тривале збереження отриманих знань, що уможливлює їх ефективне застосування в численних комунікативних ситуаціях.

Щодо пропозиції ефективних стратегій опанування іноземної мови, ми вважаємо, що занурення студентів у автентичні ситуації спілкування значно підвищує продуктивність навчання. Проте вдосконалення навичок усного мовлення за наявності психологічних і культурних барʼєрів представляє певну проблему, що потребує всебічного вивчення й зумовлює актуальність цієї розвідки.

Критерієм визначення співвідношення різноманітних чинників комунікативної взаємодії мовця з мовним матеріалом запропоновано методику моніторингу на відповідних стадіях здійснення комунікативних намірів, ходів і секвенцій, як-от: початковий етап, що передбачає визначення цілей, завдань і обсягів мовленнєвої взаємодії; другий етап, який містить  збір мовцем інформації про коло учасників і ситуативний контекст; третій етап, на якому відбувається зʼясування комунікативних ролей учасників і визначення соціокультурного підґрунтя; четвертий етап, коли діалогічні інтенції мовця поступово інтегруються в послідовність висловлювань у комунікативному акті.

Доведено, що в процесі комунікації виникає потреба у формуванні додаткових лексичних ресурсів. На цьому етапі опанування мови конче потрібно сприяти розвитку механізмів контролю й самооцінки мовцем власних досягнень, тому обрані педагогічні стратегії мають бути продумано структуровані, аби полегшити перехід від стадії розуміння до стадії продукування, що врешті завершується здатністю мислити й формулювати ідеї іноземною мовою. Також у статті наголошено на тому, що за стандартами сучасного розуміння освіти іншомовна комунікативна компетентність виходить за межі навчання в класі. Це зумовлює нагальну потребу організації освітнього процесу в такий спосіб, щоб забезпечити внутрішню мотивацію учнів до самостійної практики.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Посилання

Goodwin, C. (1981). Conversational Organization: Interaction between Speakers and Hearers. New York.

Harmer, J. (2007). The Practice of English Language Teaching (4th Edition). (Longman Handbooks for Language Teachers). Pearson Longman ELT.

Schegloff, E.A. (2000). Overlapping talk and the organization of turn-talking for conversation. Language in Society, 29, 1, pp. 1–63.

Selivanova, О.O. (2013). Methodological problems of research of dialog. Odesa Linguistic Journal, 1, pp. 144–158 [in Ukrainian].

Tsymbal, S.V. (2006). Psychological Peculiarities of Future Specialists Professional Competence by Foreign Language Means. Extended abstract of candidateʼs thesis. Khmelnytsky [in Ukrainian].

Опубліковано
2023-12-24
Як цитувати
Агібалова, Т., Карачова, Д., & Карпенко, Н. (2023). Розвиток усної компетенції в контексті опанування іноземної мови. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки, (43), 12-24. https://doi.org/10.26565/2073-4379-2023-43-01