Власні імена арабських здобувачів вищої освіти: особливості структури та специфіка функціонування в межах університетського освітнього простору

Анотація

У статті аналізуються структура та функціонування власних імен арабських освітніх мігрантів. Результати аналізу дозволили виділити й описати загальні риси побудови арабських антропонімів та проблеми міжкультурної комунікації, що виникають через відсутність інваріанту арабської антропонімічної моделі. За об’єкт даного наукового пошуку обрано офіційні власні імена, які представлені в національних паспортах арабських здобувачів вищої освіти Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, та функціонування цих імен у навчально-педагогічному та офіційно-діловому дискурсі. Метою даної наукової розвідки є порівняння й аналіз структури власних імен студентів із різних арабських країн. Кількість арабських студентів становить близько 20 відсотків усієї кількості освітніх мігрантів в університеті. Аналізуються актуальні дослідження особливостей традицій іменування, походження етноантропонімів, особливості структури та процеси змін у сучасних антропоніміконах української та арабської мов. Автори підкреслюють, що під час зміни країни перебування виникають проблеми невідповідності офіційних моделей повного власного імені освітнього мігранта та моделі країни навчання. Це зумовлює низку проблем міжкультурного спілкування, що виникають у співробітників деканатів, викладачів та у самих освітніх мігрантів. Надаються приклади перекладу імен у різних документах, які оформлюються у країні навчання. Автори виділяють розбіжності в нормативних документах мігрантів з арабських країн у порівнянні з українськими нормами. Розбіжності між повним ім’ям у вихідному документі, яким є національний паспорт здобувача вищої освіти, з низкою документів, що забезпечують перебування іноземного студента в країні навчання, потребують при їхньому складанні участі іноземного студента й узгодження змін із самим освітнім мігрантом. Ставлення інокультурних комунікантів до змін свого повного імені в українських документах проходить стадії від культурного шоку до поступової адаптації до свого нового повного імені відповідно до соціальної функції та нових норм. Процес транслітерації арабських повних імен в українському соціолінгвістичному просторі потребує окремого дослідження. Автори звертають увагу на те, що досвід арабських лінгвістів із транслітерації сучасних повних арабських імен при перекладі англійською мовою буде корисним для наукових розвідок щодо функціонування арабських антропонімів у межах міжкультурної комунікації в Україні. Результати дослідження допоможуть навчити студентів коректних форм комунікації, запобігти дискомфорту у спілкуванні.