Валоративність часовіддаленого першотвору як проблема когнітивно-дискурсивної транслятології (на матеріалі ретрансляцій трагедій В. Шекспіра)

Анотація

Статтю присвячено проблемі відтворення валоративності тексту оригіналу в тексті перекладу з позицій когнітивно-дискурсивної транслятології. Мета дослідження полягає у розкритті потенціалу валоративності одиниць оригіналу та встановленні способів його перекладацького відтворення в одиницях перекладу з позицій когнітивно-дискурсивної парадигми.Матеріалом дослідження слугувала трагедія В. Шекспіра “Macbeth” (1605) як часовіддалений першотвір та її різночасові українські ретрансляції, авторами яких є Пантелеймон Куліш (1900), Тодось Осьмачка (1930), Юрій Корецький (1940), Борис Тен (1986), Олександр Грязнов (2008). У статті обґрунтовано визначення нової термінології, а саме «когнітивно-дискурсивна транслятологія», «валоративність», «валоративний когнітивний варіант». Стаття висвітлює специфіку когнітивно-дискурсивної парадигми, що спирається на взаємодію мовних структур і когнітивних процесів і постає найбільш релевантною для розгляду валоративності тексту, оскільки вивчає її у контексті пізнавальної діяльності людини та враховує вплив мовних елементів на сприйняття та інтерпретацію тексту. У статті визначено, що ефективність вибору способів відтворення валоративності часовіддаленого першотвору визначається загальним культурним кодом авторів ретрансляцій та особливостями ідіостилю й індивідуально-авторського світобачення перекладачів. У дослідженні встановлено, що ефективними у відтворенні валоративності тексту оригіналу за допомогою валоративних когнітивних варіантів виявилися як лексико-семантичні, так і лексико-граматичні трансформації. При цьому оцінний компонент значення одиниці оригіналу у семантиці валоративних когнітивних варіантів або посилюється, або послаблюється, або замінюється на протилежний.