Британський small talk як еколінгвістичне явище

Анотація

У статті проводиться аналіз сучасного small talk як типового для британської лінгвокультури способу контактовстановлення, що маніфестує установку мовців на досягнення емоційно-інтелектуального взаєморозуміння та створення доброзичливої атмосфери на ініціальній фазі розмови, а також тоді, коли слід уникнути тривалого та незручного в британській культурі мовчання. Мовленнєві кліше, етикетні формули встановлення й підтримання контакту, специфічні теми для обговорення визначаються соціально-етичними нормами британської лігвокультурної спільноти. Під час спілкування співрозмовники керуються цілями регулювання соціального контакту, що слугує меті зміцнення мовного контакту. Межі фатичності у фазі контактовстановлення small talk та перехід до інформативності у процесі розмови варіюються залежно від типу дискурсу, типу ситуації та комунікативних цілей мовців. За умов ускладнення ситуації у бік екстраординарності, або зміни з екологічної унісонної моделі спілкування на неекологічну дисонансну, конфронтаційну, спостерігається відмова мовців від фатичності у фазі встановлення контакту на користь інформативності.  Британська комунікативна культура забезпечує баланс екосистеми за рахунок використання її представниками значної кількості лінгвістичних елементів, які сприяють реалізації гармонійного спілкування: ввічливі форми спонукання замість уживання категоричного для британської культури наказового способу, розділові питання, які поєднують в собі як риси запитального, так і стверджувального висловлювання, суперлативні форми прикметників тощо. Small talk і такі його складові як уміння слухати, мінімальна трансляція негативних емоцій, обмежене або нульове використання негативно-забарвленої лексики, створення безпечної та комфортної атмосфери спілкування, висловлення зацікавленості у тому, що говорять співрозмовники, щирість та відкритість до діалогу відповідають головним принципам екологічного спілкування.