Паралакс у перекладі екфрастичної поезії (за віршем В. Одена «Musee des Beaux Arts»)

Анотація

Статтю присвячено виявленню когнітивного підґрунтя та типології перекладацьких трансформацій, які залучаються у перекладі екфрастичних поезій. Під екфразісом розуміється риторичний засіб переказу невербального об’єкта, напри­клад, малюнка чи картини. У якості об’єкта дослідження обрано поетичний твір Вістана Одена «В музеї образотворчого мистецтва» та його українськомовний переклад. У вірші вербалізовано декілька картин голландських майстрів, що, на думку поета, ілюструють байдужість оточення до людських страждань чи інших сильних емоцій. Теоретичними підвали­нами дослідження, окрім когнітивної лінгвістики, є теорія наративу, що підкреслює значущість суб’єкта в його створенні. Суб’єктність наративу в перекладі проявляється насамперед в тому, що суб’єкт-автор (автор оригіналу) та суб’єкт-перекла­дач (автор перекладу) є у безпосередніх семантичних відносинах, які проявляються вербально. Ці відносини описуються у вигляді так званого наративного трикутника Дю Буа, в межах якого семіотичне пристосування авторів відбувається за рахунок когнітивних трансформацій особливого типу. Специфічність цих когнітивних трансформацій зумовлено тим, що процес перетворення візуального об’єкта на вербальний завжди супроводжується змінами ракурсів оригінальної картини. Це, усвою чергу, викликає семіотичні трансформації у межах самого вербалізованого об’єкта, чи паралакс. Під паралак­сом у роботі розуміється система когнітивно зумовлених трансформацій об’єкта, вербалізованого в екфрастичному творі. Уроботі аналізуються вербальні прояви двох типів паралаксу. Розрізнюється інтермедіальний паралакс, що описує тран­сформації під час вербалізації візуального об’єкта автором оригіналу, та перекладацький паралакс, який є системою когні­тивних операцій з увагою, залучених перекладачем. Перекладацький паралакс розглядається у межах операцій селекції, розподілу уваги, скалярного пристосування та динамічної уваги.