Мовностилістичні особливості китайськомовного художнього та наукового інтернет-дискурсу

Анотація

У статті досліджено мовностилістичні особливості китайськомовного художнього та наукового інтернет-дискурсу. Розглянуто поняття «інтернет-дискурс», «художній дискурс» та «науковий дискурс». Надано пояснення окремих лексичних та граматичних особливостей китайської мови. Проаналізовано їх прояв у розглянутих типах інтернет-дискурсу. Зазначено, що лексика художнього інтернет-дискурсу має тенденцію до спрощення, скорочень, вживання ідіом та крилатих фраз для більшої концентрації інформації. Автори також використовують звуконаслідування для імітації звуків оточуючої дійсно­сті фонетичними засобами мови. Показано на прикладах, як на відміну від науково-популярних текстів автори художніх творів використовують редуплікацію набагато частіше, тим самим створюючи мову більш сприятливою для спілкування. Пояснено, чому в художніх творах онлайн-дискурсів досить багато сленгових слів, які прикрашають та виділяють твір авто­рів. Це явище відображає існування багатьох діалектів та змін у мові, використання сленгових слів залежить від походжен­ня автора, а також емоційного забарвлення, яке хоче відтворити автор. Освітлено вживання мовностилістичних засобів на прикладах науково-популярних та художніх текстів. Проаналізовано лексичні та граматичні засоби виразності китайської мови текстів, що публікуються в інтернеті. Вказано, що важливою ознакою інтернет-творів є використання смайликів та різ­номанітних знаків в текстах (смайлик сліз, смайлик сором’язливості та ін). Функціонування мовностилістичних засобів у на­уковому і художньому типі інтернет-дискурсу показано у зіставленні. На граматичному рівні, художні та науково-популярні тексти майже однакові, є використання вигуків, задля більшої єдності автора та читача, але у науково-популярних текстах вони більш стримані та виникають тільки у випадку цитування автором своїх клієнтів. Спостерігається значна різниця між науково-популярним текстом та художнім. Зазначено, що автори художнього дискурсу намагаються більше контактувати з читачами, умовно залучати їх до створення фіналу художнього твору.