Пародія як «епіцентр» карнавалізації
Анотація
Карнавалізація є втіленням прямого зв’язку з реальним життям, що дозволяє встановити сутність явища «постійного діалогічного карнавалу» і визначити кордони в розкритті його природи. В цій статті розглядаємо жанр пародії, головним учасником якого є дискурсивна особистість пародиста. Метою є комплексне багатоаспектне дослідження та опис сучасної пародії у поліфонії її форм. У пародії, що очолює систему розмовних карнавалізованих жанрів, де адресантом пародист виступає як комунікативний тип дискурсивної особистості, було встановлено наявність парадоксу пародії – логіку алогізма. Це і стало науковою новизною дослідження. Алогізм – це неочікуваність, скандальність, гра з адресатом. Логіка алогізму у її основі передбачає двосмисленість. Комунікативні ознаки жанру пародії встановлені як інтенціональність, умисна експліцитна реалізація комічних засобів. Виділено три різновиди пародії, які перебувають у діалогічних стосунках: 1) пародія як мовленнєвий жанр; 2) пародія на мову; 3) пародія як елемент тексту. Проаналізовано два типи пародіювання: 1) пародія форми/насмішкувате наслідування, 2) імітація і пародіювання змісту. Ці обидва типи базуються на гіперболі, гротеску, коли або сама ситуація, або мова персонажів, або самі персонажі утрирувані і, більше того, значно видозмінені. Особливою характеристикою жанру пародії є її інтердискурсивність. Виступ пародиста пов’язаний виключно з актом оцінки і інтерпретації. Мовний аспект пародійності – з діалогізмом карнавального світу, що вимагає від пародиста експресивності ідей, образів, жартів, стилю і слова: це характеризується інтенсифікацією висловлення, емоційним та художнім забарвленням. Перспективою дослідження є контрастивне вивчення пародії як лінгвокогнітивного феномену, що визначається культурно-історичним контекстом.
Завантаження
Посилання
2. Богданов, В. В. (1990). Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Изд-во Ленингр. гос. ун-та.
3. Васильева, Н. В. (1996). Краткий словарь лингвистических терминов. Москва: Русский язык.
4. Кожина, М. Н. (2008). Стилистика русского языка: учебник. Москва: Флинта. Наука.
5. Левицький, А. Э. (2010). Функциональный подход в современной лингвистике. Studia linguistica. Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».
6. Самохіна, В. О. (2019). Карнавалізація у фокусі лінгвокреативної діяльності Homo Artifex. Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Серія: Іноземна філологія. Методика викладання іноземних мов.
7. Формановская, Н. И. (2002). Речевое общение: коммуникативно-прагматический подход. Москва: Русский язык.
8. Identity psychosocial. International encyclopedia of social sciences. (1968). New-York.
9. Holzer, P. J., Kienpointner, M., Pröll, J., & Ratheiser, U. (2011). An den Grenzen der Sprache. Kommunikation Von Unsagbarem im Kulturkontext. Innsbruck: Innsbruck University Press.
10. Karasik, V. I., & Gillespieb, D. (2014). Discourse personality types. Procedia – Social and Behavioral Sciences.
11. Tarasova, S. (2019). Carnival figure of a fool-wisecracker in the modern linguistic culture of the United States and Great Britain. Collective Monograph. (in print).
12. Weber, M. (2006). The sociology of charismatic authority. The celebrity culture reader, 55(71), 61–64.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Great jokes about Americans. Retrieved from https://thoughtcatalog.com/ christine-stockton/2014/07/10-great-jokes-about-americans/ (last accessed 16.05.2022).
2. Parodies. USA. Retrieved from http://kinospy.com (last accessed 16.05.2022).
3. World Joke. Retrieved from http://joke$joker.com (last accessed 16.05.2022).
