Roots to branches: ретроспективна та проспективна інтертекстуальність фанфікшн Великої Британії

Анотація

Розвиток партисипаторної культури разом з поширенням мережевих компьютерних технологій породив мережеву аматорську літературу: фанфікшн. Твори фанфікшн, фанфікі партисипаторної культури утворюються як вторинні художні тексти, котрі у трансформованому вигляді відтворюють окремі складові популярних текстів-канонів. Актуальність обраної тематики, зумовлена масовою популярністю та лінгвокультурною значущістю фанфікшн, пояснює нагальну необхідність всебічного філологічного дослідження цього феномену. У статті розглянуто інтертекстуальність як принцип утворення фанфікшн, для чого уведено поняття інтертекстуального вектору художнього твору, ретроспективної та проспективної інтертекстуальності, яку проаналізовано на прикладі окремих творів. Категоріальною ознакою жанру фанфікшн є його інтертекстуальна розбалансованість. Фанфікі − вторинні тексти, які утворюються за рахунок ретроспективної інтертекстуальності (посилань на прецедентні тексти-канони). Водночас, фанфікі рідко набувають власної прецедентності, що послаблює їх проспективну інтертекстуальність. Рідким прикладом інтертекстуально збалансованого фанфіка вважаємо романи Дж. Р. Р. Толкіна про Середзем’я. У статті розглянуто прецедентні твори, з якими вони реалізували ретроспективну інтертекстуальність: давньоанглійській епос “Beowulf”, скандинавський і фінський епос, давньогерманські легенди, твори Ф. Купера. Таке розмаїття відтворених прецедентних текстів надає романам Толкіна лінгвокультурну багатовимірність та ціннісну глибину, що в поєднанні із захоплюючим сюжетом та цікавими персонажами сприяє їх прецедентності, а отже – надає проспективний інтертекстуальний потенціал, який втілюється в численних фанфіках та збалансовує їхню ретроспективну інтертекстуальність. Перспективним для подальших досліджень вважаємо вивчення процесів трансформації текстів-канонів в фанфіках, а також розгляд типології інтертекстів в фанфікшн.