ОКАЗІОНАЛІЗМИ ДЖ. ДЖОЙСА В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Анотація

Статтю присвячено особливостям україномовного відтворення авторських оказіональних одиниць. Оказіональна лексика є цікавим, актуальними та перспективним об’єктом дослідження перекладознавчих студій через низку факторів. Насамперед, привертають увагу можливості інтерпретування форм її репрезентації. Сприйняття та тлумачення зазвичай ускладнено головним чином через непрозорість морфемного членування. Крім цього, інтерес становлять способи перекладацького відтворення, до яких удаються перекладачі у залежності від лексеми, відповідник якої мають відтворити за рахунок засобів мови перекладу. Оказіоналізми належать до безеквівалентної лексики, тож, у кожному конкретному випадку перекладач має приймати рішення щодо способу перекладацького відтворення. Доведено значущість перекладача, наближення його ролі до співавтора художнього твору. З позицій перекладацького відтворення відповідників авторським вигаданим лексичним одиницям роман Дж. Джойса «Улісс» є невичерпним джерелом перекладацьких труднощів та рішень – адже кількість та розмаїття форм оказіоналізмів вражає. У відповідності до мети та завдань дослідження здійснено спроби класифікувати авторські оказіоналізми за способами їх будування у творі оригіналу. Виділено фонографічні способи утворення оказіоналізмів – безпосередньо з фонем – та словотвірні – з морфем або їх довільних фрагментів. У результаті дослідження зроблено висновки, що структура утворення тієї чи іншої одиниці значним чином впливає і на інтерпретацію оказіоналізму, і на утворення перекладацького відповідника. Але не існує єдиного підходу до відтворення оказіональних одиниць у мові перекладу. У кожному випадку, створюючи власний відповідник, перекладач враховує низку факторів, серед яких провідні позиції належать відтворенню прагматичних інтенцій автора твору оригіналу в мові перекладу, неповторності його ідіостилю. Встановлено, що перекладачі частіше застосовували калькування та компенсацію, ніж транскодування – це свідчить про провідну роль стратегії одомашнення (доместикації). Вибір на користь одомашнення пояснюємо прагненням перекладачів зробити найскладнішій твір максимально доступним для україномовних читачів.