ВПЛИВ СПРИЙНЯТТЯ ПАРНОСТІ НА ПРОЦЕС ДЕРИВАЦІЇ З ЧИСЛІВНИКІВ "ОДИН" ТА "ДВА"

Анотація

Метою цієї дослідницької роботи є опис взаємозв'язку між бінарним мисленням давніх людей та формуванням поняття числа. Об'єктами дослідження є палеографічні, етнопсихологічні та біологічні дослідження, що вивчають розвиток принципів рахування та кількісних уявлень первісних людей та відображають поняття дуальності. Предметами дослідження є числа ‘один’ та ‘два’, а також вплив значення на форми та похідні цих числівників у германських мовах. Проаналізовані дослідження дозволяють зробити висновок, що розвиток перших числівників бере свій початок в бінарному мисленні, яке ґрунтується на здатності ділити ціле на частини. Тісний зв’язок із навколишнім світом та вроджена спроможність усвідомлювати парність деяких індивідів у періоді верхнього палеоліту зумовили викарбoвування перших двох чисел, надалі і числівників у протоіндоєвропейській мові. Обидва числівника походять від одного кореня, форму якого можна простежити до протоіндоєвропейського слова ‘k^wa’ як частини цілого, тобто ‘дві руки’. Початкове значення бінарної єдності, спочатку розділилось на ‘частину і ціле’. Пізніше ці значення розростаються ще більше (симетрія, повнота, суперечливість, розгалуження, злиття, поєднання, однаковість, рівність, повторюваність, послідовність, узгодженість, надмірність, додавання), створюючи діахронічну, незліченну кількість похідних від єдиного кореня ‘один і два’ - ‘k^wa’. Бінарний характер індоєвропейського мислення впливав як на повсякденне життя, так і на релігію, що було реалізовано в пізньому, дописьмовому періоді та підтверджено археологічними знахідками. Рудиментарні сліди примітивного бінарного мислення відображені в сучасних реаліях і їх можна знайти у всіх мовах індоєвропейської мовної групи. Подальші дослідження охоплюватимуть вплив сприйняття парності на виникнення подальших чисел шляхом поєднання та фракціонування.