СИМВОЛЬНА МОТИВАЦІЯ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ ВІДОБРАЖЕННЯ КУЛЬТУРИ В МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКИХ НЕОФРАЗЕОЛОГІЗМІВ)

Анотація

Статтю присвячено символьній мотивації у творенні неофразеологічного фонду французької мови, яка відображає звʼязок мовних одиниць з культурою, історією та менталітетом її носіїв. Авторкою уточнено поняття символу, який вона визначає як знак, що передає важливу інформацію про особливості бачення світу певною лінгвокультурою. Серед мовних символів, які слугують продуктом і джерелом культури етномовного колективу, чільне місце посідають фразеологізми. Адже саме вони містять сукупність ознак культурологічного фонду певного етносу, вербально репрезентують загальнолюдський та національно-культурний концептуальний образ мовної свідомості. Аналізуючи образи й символи, наявні у значенні французького прикметника vert, який часто є компонентом фразеологічних одиниць, авторка доводить, що в процесі розвитку франкомовного суспільства, а разом з ним і мови, символ може набувати нових смислів і слугувати основою породження нових усталених зворотів. Детальне дослідження неофразеологізмів сучасної французької мови, утворених на основі символьної мотивації, показало, що вони відображають різні асоціативні звʼязки з обʼєктами, явищами та поняттями навколишньої дійсності французького соціуму. Ідеться, зокрема, про хрематоморфні, речовиноморфні, антропоморфні, флороморфні, натуроморфні, хрономорфні асоціації. У висновках авторка стверджує, що символ, який існує в колективній свідомості французького етносу, виявляє свій зміст і наповнення завдяки дії багатьох власне мовних і позамовних чинників, що визначають його розуміння всіма членами певного соціуму. Завдяки усвідомленню характеру тісного взаємозвʼязку й взаємозалежності мовної і культурної сфер можна визначити форми вираження культури в мові та мотивації її смислів у мовних одиницях, а також специфічні сфери вживання мови, в яких остання фіксує надбання культури.